Реферат “Правове забезпечення соціальної допомоги в Україні”

ЗМІСТ

ВСТУП

1. Соціальні права та соціальні гарантії, закріплені в Конституції України 

2. Підстави виникнення права на соціальний захист, візначені в Конституції України 

3. Особливості соціального захисту сьогодення в Україні 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Істотною ознакою чинного законодавства у сфері соціального захисту та соціального забезпечення є його несистемність та непослідовність. Так, у відповідних законодавчих актах простежується вплив принципово відмінних концепцій і підходів, серед яких визначальними є радянська модель (домінування пільг та соціальних виплат, які часто підміняють належний рівень заробітної плати та матеріального забезпечення) і європейська модель (домінування соціальних послуг та соціальної роботи, спрямованих на підтримку найбільш соціально вразливих категорій та осіб, що опинилися у складних життєвих обставинах).

Прикметно, що навіть після прийняття 19 червня 2003 року Закону України «Про соціальні послуги», який фактично задекларував перехід до європейської моделі, законодавці ще неодноразово поверталися до традиційних для радянських часів методів і підходів, встановлюючи нові види пільг та соціальних виплат.

Запровадження пільг, соціальних та компенсаційних виплат у ряді випадків виходить за рамки конституційних стандартів, оскільки на рівні законів України перелік категорій одержувачів різних заходів соціального захисту значно розширено. Це призводить до розмивання соціальної функції держави та втрати адресності соціального захисту, передумови для якої закладено на рівні Конституції України. Однак засади системи соціального захисту та соціального забезпечення випливають не лише із законодавчих актів України, а й із її міжнародно-правових зобов’язань. Україна є учасником ряду основоположних міжнародних договорів у сфері соціальних прав людини. В цьому аспекті серйозними проблемами залишаються реалізація норм міжнародного права у національному законодавстві та застосування положень ратифікованих міжнародноправових актів як норм прямої дії. Проте саме від вирішення цих проблем і залежить повний перехід України до європейської моделі розвитку системи соціального захисту та соціального забезпечення.

 

1. Соціальні права та соціальні гарантії, закріплені в Конституції України

 

Окремі статті Конституції України містять положення, які закріплюють цілий комплекс загальновизнаних соціальних прав людини та специфічних соціальних гарантій з боку держави, а саме:

1) право на соціальний захист (ст. 46);

2) право на житло (ст. 47);

3) право на достатній життєвий рівень для себе та своєї сім’ї (ст. 48);

4) право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування (ст. 49);

5) право дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на державне утримання (ст. 52);

6) право на освіту (ст. 53).

Огляд закріплених у Конституції України соціальних прав людини з аналізом основних механізмів їх реалізації міститься у Таблиці 1.

У формулюваннях більшості з цих положень Основного Закону відчувається безперечний вплив міжнародних правових актів щодо прав людини, зокрема:

Проте не всі положення Конституції України гарантують безумовне застосування певних механізмів соціального захисту чи соціального забезпечення за рахунок держави [1].

Доречнішим видається розглядати (тлумачити) їх, виходячи з поділу на зобов’язання держави та можливості громадян. Під зобов’язаннями держави в цьому випадку маються на увазі гарантії держави щодо реалізації базових соціальних прав людини (у т. ч. встановлення мінімальних стандартів щодо їх реалізації), а під можливостями громадян – права громадян на те, щоб за власним бажанням скористатися пільгами чи іншими механізмами соціального захисту, встановленими державою, або мати доступ до спеціальних державних програм, які фінансуються за рахунок коштів державного чи місцевих бюджетів.

Однією із важливих конституційних гарантій прав та свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування або звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів. Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, оскільки для значної кількості громадян України пільги, соціальні та компенсаційні виплати, інші соціальні гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатковими до основних засобами існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (який щонайменше не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом), не допускається звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів [2].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!