Реферат “Принципи профілактики та корекції психічного стресу”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

І. Що таке стрес 

ІІ. Профілактика та психокорекція стресових станів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Напевно, немає людини, яку б не хвилювала проблема стресу, тому що ми щодня страждаємо від неприємних подій, перевантаженої роботи і психічних потрясінь, великих і малих. Іноді важко зрозуміти, що саме викликає сильні стресові реакції, які мають здатність накопичуватися.

Звідки людина бере сили, щоб пережити випробування, що виникають на її життєвому шляху? Чому інколи далеко не найсильніша, найхоробріша, найрозумніша людина витримує набагато більше, ніж та, від якої всі очікують чудес витривалості? Варто згадати Чарльза Дарвіна, який майже 150 років тому припустив, що основним критерієм природного відбору є адаптивність, тобто здатність організму до пристосування. Розвиток, за Дарвіном, відбувається через екстремізації цієї ознаки. У теорії Дарвіна немає відповіді на питання, чому слабкі, але більш цілісні організми мають більшу адаптивність і, відповідно, краще виживають. Але цей факт переконливо констатується.

Якби в ході еволюції виживали лише найагресивніші та найсильніші, то, безумовно, на світі не було б ані метеликів, ані квітів, ані людей. Щоб вижити й продовжити рід, необхідно мати деякі інші риси, з яких стресостійкість може бути найважливішою. Коли реальність стає занадто складною для людини і з нею вже важко боротися, по-своєму з’явиться конструктивний вихід: цю дійсність можна перестати сприймати в реальному світлі. Її можна почати ігнорувати, заперечувати і витісняти.

Причому робити все це швидко, включивши новий режим переробки інформації непомітно для самого себе, неусвідомлено, ніби цілком природно, завдяки чому забезпечується дія психологічних захистів, без яких не переживається жодна стресова ситуація. Вони підвищують нашу здатність до виживання, адаптивність, активізуючись завжди, коли нам зле. Завдяки їм ми якось пристосовуємося до складних обставин життя, можемо їх перетерпіти без значної дезорганізації свідомості і поведінки, без важкої психосоматизації, без руйнування свого життєвого світу.

 

І. Що таке стрес

 

Люди здавна помітили, що фізичний занепад і виснаження, які виникають після важкої роботи, переохолодження або перегріву, втрати крові, раптової паніки, тривалого важкого переживання або хвороби, завжди схожі за своєю природою. Зазвичай люди, які перебувають на певному рівні психічного або фізичного стресу, знаходять свої власні нові ресурси і досліджують обмеження реальних можливостей. Кожен раз, коли ми стикаємося з надзвичайно сильним навантаженням, ми проходимо через ці стадії.

Спочатку нам було надзвичайно важко діяти, і здавалося, що ми вичерпали всі свої сили. Потім ми починаємо до цього звикати, «втягуватись» і знаходимо в процесі «друге дихання». Зрештою, у нас остаточно закінчилися сили, і ми були змушені припинити роботу. Це загальний закон поведінки живих організмів при будь-якій виснажливій діяльності.

Наукові дослідження явищ стресу було вперше розпочато відомим канадським фізіологом Гансом Сельє у 1926 році. Те, що його зацікавило, – це «просто синдром хвороби», незалежно від причини захворювання, картина одна і та ж. У 1935 році він вперше ввів у науку поняття «біологічний стрес» у сучасному сенсі – неспецифічний стресовий стан організму, що проявляється у вигляді морфологічних змін у різних органах. Щоб ще більше розвинути це поняття, Г. Сельє визначив це як загальний адаптаційний синдром, тобто специфічний стан, при якому організм реагує на вплив неспецифічних подразників – стресорів.

Насправді, Г. Сельє визначав стрес по-різному:

1. «це причина прискорення процесу старіння, що змушує нас проходити через життєві труднощі», душевні потрясіння;
2. стрес – це шкода, який наш організм зазнає через життєвий досвід» [1].

Причиною цієї шкоди є реакція організму на подію, а не сама подія. Життя постійно підносить людині певні сюрпризи, і вона повинна бути до цього готова.

Стресових ситуацій, як відомо, не минає ніхто, коли виявляє щонайменшу нестереотипну активність, робить нові кроки вперед. Стрес – це поширений адаптаційний синдром, емоційний стан, що виникає в умовах ризику і вимагає швидких і незалежних рішень, щоб мати можливість реагувати на загрози та сюрпризи.На додаток до специфічної реакції організму на кожен подразник (на холод – температурні рецептори, на звуки – слухові); організм реагує на всі подразники неспецифічним чином – реакція на стрес.

На думку Г. Сельє, стрес, як невід’ємна частина повсякденного життя, додає життя смаку і аромату в помірних дозах. Це природний побічний продукт будь-якої діяльності, оскільки він відображає нагальну потребу людини адаптуватися до мінливих умов життя. Стрес завжди супроводжується напругою захисних сил, здатністю мобілізовувати внутрішні ресурси організму для забезпечення енергією для вирішення нових завдань.

Яким чином ми сприймаємо стресову ситуацію? Різні люди у чомусь дуже подібно реагують на несподіванки, переживаючи страх, тривогу, хвилювання, напруження. Вони відчувають, як серце починає битися швидше і як важко стає дихати, думати і згадувати важливу інформацію. Саме ендокринна система захищає себе від порушень гомеостазу, виробляючи надактивний адреналін, який змушує людей страждати і викликає безсоння і головні болі, а іноді навіть деякі серйозні захворювання [1].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!