Реферат ” Психологічне благополуччя особистості “

Зміст

Вступ

1. Психологічне благополуччя особистості

Висновки

Список використаних джерел

 

Вступ

 

Розвиток сучасного суспільства характеризується трансформаційними процесами в усіх сферах життя, які впливають на особистість. Суспільство потребує психологічно стійкої, успішної, благополучної молоді, яка здатна нешаблонно мислити, проявляти креативність, мобільність, ухвалювати рішення в нестандартних ситуаціях. Важливою умовою ефективного функціонування особистості є психологічне благополуччя.

Особливо цікаві чинники, які детермінують психологічне благополуччя студентської молоді в різних аспектах. Дослідники даної проблеми вважають, що психологічне благополуччя студентської молоді залежить від соціальної підтримки. Соціальна підтримка – не лише один з ефективних методів боротьби з негативними переживаннями, але й умова успішної соціально-психологічної адаптації.

Питання психологічного здоров’я і благополуччя досить активно досліджували та досліджують зарубіжні та вітчизняні вчені, серед яких Н. Бредберн та Е. Дінер, А. Вотермен, Р. А. Ахмеров, А. В. Вороніна, О. О. Кронік, А. М. Лінч, К. Ріфф, Т. Д. Шевеленков.

Якщо відмітити дослідження феномену «психологічне благополуччя і здоров’я» українських вчених сучасності, то можна назвати такі прізвища, як А. В. Авер’янова, І. С. Горбаль, Є. С. Єрмолаєва, Н. В. Каргіна, Ю. І. Кашлюк, О. Г. Коваленко, А. Є. Пасніченко, К. О. Санько. Також, слід зазначити низку вчених, які вивчали феномен «психологічне благополуччя» в різних аспектах через призму задоволеності життям і суб’єктивної природи щастя: М. Аргайл, І. Джідар’ян, Л. Куліков, Д. Леонт’єв, А. Менегетті, В. Панкратов, М. Селігман, М. Яхода та ін.

 

1. Психологічне благополуччя особистості

 

Останнім  часом  проблема  позитивного психологічного функціонування особистості усе частіше починає привертати увагу дослідників.  Так  до  апарату психологічної  науки  ввійшло  поняття  «психологічне благополуччя» особистості, яке тривалий час розглядалося через протиставлення психологічному  нездоров’ю  й  неблагополуччю. 

На  початку  21  століття  постала потреба виходу за межі системи «здоров’я – хвороба» й звернення дослідницьких пошуків до позитивних аспектів функціонування особистості.

Поняття психологічне здоров’я та психологічне благополуччя до другої половини ХХ століття використовувалось зазвичай у побутовому розумінні, адже наукових, глибинних і надійних визначень і поглядів на той час не існувало. Якщо подивитися на цю проблематику сучасним поглядом, то можна спостерігати активне вивчення феномену не лише дослідниками зарубіжних країн, але й українськими вченими.

Спершу варто почати з науковця Н. Бредберна, саме з його наукових напрацювань і розпочався розвиток досліджень феномена «психологічне благополуччя» у світовому науковому просторі, саме його вчення і стали теоретичною базою для розуміння і подальшого обґрунтування поняття. Важливі характерологічні особливості психологічного благополуччя для вченого, це ознаки, які відображають стан щастя чи нещастя, тобто така суб’єктивна оцінка власного життя з позиції задоволеності чи не задоволеності ним.

Н. Бредберн вказує на те, що кожна людина у своїй життєдіяльності звертає свою увагу на різні життєві моменти, які несуть у собі як розчарування, так і радість, і саме такі моменти у вигляді певного афекту можуть накопичуватися у свідомості особистості – те, що турбує. Якщо подія несе у собі позитивний бік, тобто актуалізується відчуття радості і щастя, то це сприяє збільшенню позитивного афекту.

І отже, Н. Бредберн сформулював визначення, яке описує суть феномена «психологічне благополуччя» – «оптимальне психологічне функціонування та досвід», системна єдність оптимальних психологічних якостей і станів людини: психологічного і суб’єктивного благополуччя, особистісної зрілості, гармонії особистості, самоактуалізації тощо [2, с. 71].

Неможливо оминути наукові погляди К. Ріфф на феномен «психологічне благополуччя». Пропонуючи власну структуру, вона виокремила основні критерії психологічного благополуччя, а саме: автономія, самосприйняття, позитивні відносини з оточуючими, особистісне зростання, позитивні відносини з іншими, мета в житті, компетентність.

Таким чином, згідно з теорією К. Ріфф власне психологічне благополуччя можна охарактеризувати як інтегральний феномен, що характеризує позитивне функціонування людини, виражається в суб’єктивному відчутті задоволеності життям, реалізації власного потенціалу і опосередкований системою відносин особистості з іншими людьми, світом, собою.

Аналізуючи наукові дослідження вищеназваних авторів, ми можемо простежити тенденцію на об’єднання поглядів на феномен психологічного благополуччя, які в науковій літератури умовно поділено на два напрями:

1. Гедоністичний підхід – основним критерієм є переживання щастя, задоволеності в житті. До гедоністичних теорій можна віднести вчення, у яких благополуччя описується головним чином у термінах задоволеності – незадоволеності, будується на балансі позитивного та негативного афектів. Такий підхід характерний для поглядів Н. Бредберна та Е. Дінера, Різниця між позитивним і негативним афектами є показником психологічного благополуччя та відображає загальне відчуття задоволеності життям.
2. Евдемоністичний підхід – основна ідея підходу у повноті самореалізації людини. Евдемоністичне розуміння даної проблеми будується на тому постулаті, що особистісне зростання – головний та необхідний аспект благополуччя. Такий підхід характерний для поглядів А. Вотермена та О. О. Кроніка [3, с. 43].

Серед українських учених, які вивчали і досліджували психологічне благополуччя можна зазначити дослідницю К. О. Санько. За її уявленнями, почуття психологічного благополуччя визначається, як інтегральний психічний феномен, цілісне переживання, що відображає успішність функціонування індивіда соціальному середовищі, що супроводжується сприятливим емоційним фоном, функціональним станом організму та психіки, позитивним самоставленням та довірливим станом до світу.

Дослідниця також зазначає, що психологічне благополуччя є одним із важливих елементів психологічно здорової особистості, яка має певний запас психологічної міцності, що дозволяє їй продуктивно долати життєві складності та справлятися зі стресами повсякденного життя. На думку вченої, психологічне благополуччя визначається як системна єдність оптимальних психологічних якостей та станів людини: особистісна зрілість, самоактуалізація, гармонія особистості, суб’єктивне благополуччя [3, с. 44].

Найчастіше  поняття  «психологічне  благополуччя»  співвідноситься  з  такою категорією,  як «психічне  здоров’я».  Формування  психічного  здоров’я  пов’язано переважно  з  наявністю  зовнішнього  спостерігача,  який  прагне  дати об’єктивну оцінку стану психіки людини за наперед визначеними критеріями, починаючи від адекватності сприйняття й поведінкових реакцій, критичного підходу до обставин життя, і закінчуючи почуттям відповідальності за близьких.

Психологічне  благополуччя  існує,  насамперед,  у  свідомості  самої  людини, визначається як екзистенціальне переживання нею ставлення до власного життя, пов’язане з  такими  повсякденними  поняттями,  як  щастя  та  щасливе  життя.

Суб’єктивне   благополуччя   складається   із   трьох   основних  компонентів: задоволення,  приємні  емоції  й  неприємні  емоції;  усі  ці  три  компоненти  разом  і формують  єдиний  показник  суб’єктивного  благополуччя. Е. Дінер  уважає,  що більшість людей так чи інакше оцінюють те, що з ними трапляється, в термінах «добре – погано»,  і  така  оцінка  завжди  має  відповідне  емоційне  підґрунтя.

Суб’єктивне благополуччя не просто є показником того, наскільки людина занурена в негативні стани, але й показує, наскільки одна людина щасливіша за іншу. Отже, суб’єктивне благополуччя прирівнюється до щастя. Близьке за змістом психологічному благополуччю поняття задоволеності, що розглядається  в  різних  аспектах:  як  складник  щастя,  задоволеність  працею, задоволеність життям, однак цілісне розуміння задоволеності в психології поки не вироблено.

Психологічне або суб’єктивне благополуччя традиційно розглядається у  світлі  проблеми  якості  життя,  що  поки  має  досить  розпливчасте  розуміння  й визначається  як  оцінка  задоволення,  котре  люди  відчувають  у  зв’язку  із задоволенням матеріальних і духовних потреб.

Л. З. Сердюк досліджувала структуру психологічного благополуччя і виявила, що психологічне благополуччя особистості є необхідною умовою становлення суб’єкта і є невід’ємною стороною формування мотивації самореалізації особистості. Як інтегральне особистісне утворення, психологічне благополуччя функціонує в динаміці і тому є мотиваційним параметром особистості, ступінь вираженості якого залежить від реалістичності, структурованості, цілісності (узгодженості минулого, теперішнього і майбутнього) системи ставлень особистості та її життєвої перспективи, що включає цілі, плани, цінності і прагнення.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!