Реферат “Реформи організаційної структури державного управління в Україні в останні роки”

ВСТУП

 

Актуальність теми. Реформа адміністративної системи України залежить від низки внутрішніх і зовнішніх факторів, які протидіють або змінюють хід змін. Проведення реформ – складне завдання, що включає, зокрема, їх розробку, подолання законодавчих перешкод та отримання громадського схвалення. Незважаючи на те, що питання про реформу обговорюється вже довгий час, є кілька питань, що залишаються невирішеними. Зокрема, є важливим питанням те, як прогнозувати ефективні зміни, крім того, як провести реформи, що відповідають інтересам різних верств суспільства та кількість ресурсів, які можна залучити. Реформа системи державного управління є одним із напрямів реалізації Національного плану дій на найближчі роки. Відтак не викликає сумніву, що заходи із упровадження реформи мають спиратися на науково обґрунтовані та дієві в сучасній управлінській практиці моделі перетворень.

Варто сказати, що реформи завжди мали позитивний вплив, коли були схвалені суспільством та були добре продуманими державними органами правління. Організаційна структура так чи інакше відіграє важливу роль в формуванні змін на державному рівні країни.

Мета даного дослідження полягає у вивченні питань важливості реформ організаційної структури державного управління в Україні протягом останніх років.

Мета роботи зумовила такі завдання:

1. проаналізувати актуальні літературні джерела, що стосуються питань реформування лержавного управління в Україні протягом останніх років;
2. дослідити питання процесів реформування організаційної структури державного управління в Україні протягом останніх років.

Об’єкт дослідження – організаційна структура державного управління в Україні.

Предмет дослідження – реформування організаційної структури державного управління в Україні.

 

І. Реформи організаційної структури державного управління в Україні в останні роки

 

Вітчизняні вчені також зробили значний внесок у вивчення проблем державного управління. В. Бакменко, один з основоположників державного управління, пов’язував підвищення адміністративної ефективності з удосконаленням існуючих методів і процедур та розробкою нових методів і процедур прийняття та реалізації адміністративних рішень з використанням сучасних допоміжних заходів. Водночас автори виділяють питання підвищення готовності та прийняття адміністративних рішень як один з найбільш актуальних викликів. Він вважає, що його основними характеристиками є різноманіття і неоднорідність управлінських циклів, ситуацій, об’єктів і суб’єктів управління, різні зв’язки між ними, неможливість чіткого визначення критеріїв їх ефективності, висока динаміка зміни цих факторів у процесі розвитку [1].

Результати наукової роботи В. Бакменка мають велике значення в даний час, коли держава реформує державне управління та передає значну частину його функцій і повноважень місцевим спільнотам. Автор застосував комплексний аналіз особливостей і досвіду адміністративної діяльності на різних адміністративних рівнях, а також об’єктивно існуючих труднощів і найбільш поширених негативних явищ в адміністративній діяльності [1]. Як відомо, 2018 рік був третім роком складного шляху побудови прозорої, відкритої та підзвітної системи державного управління, що надає якісні послуги громадянам. Реформа системи державного управління залишається однією з найважливіших структурних реформ в Україні.

Можливість здійснення змін, що забезпечують національну конкурентоспроможність, залучення інвестицій і створення робочих місць, залежить від здатності органів державного управління формулювати і проводити ефективну політику і мінімізувати адміністративний тягар. Сучасна, прозора та підзвітна система державного управління є ключем до зміцнення довіри громадян до держави. Ефективне управління – ще один інструмент у боротьбі з корупцією. Крім того, адміністративна реформа є одним з компонентів реалізації Угоди про асоціацію з Європейським Союзом.

Сучасний етап реформи розпочався в середині 2016 року після ухвалення оновленого Закону про державну службу. Стратегія реформування державного управління в Україні та план дій щодо її реалізації були розроблені на основі європейських принципів державного управління, визначених програмою SIGMA [5]. Адміністративні принципи SIGMA є основою стратегії адміністративної реформи в Україні з моменту їх прийняття в 2016 році. Це не просто технічні рекомендації, кожен з них спрямований на конкретні цілі і завдання, які необхідно вирішити для модернізації державного управління та приведення його у відповідність з європейськими вимогами.

У напрямку формування та координації політики реформа спрямована на впровадження сучасних процедур, інструментів та методів аналізу політики та стратегічного планування, а також на розвиток відповідної сприятливої та корпоративної культури. Мета – залучити різні групи суспільства до планування та реалізації політики, що призведе до інклюзивного розвитку, соціальної справедливості, захисту ресурсів, європейської інтеграції та інших питань, що виникають на політичному рівні. Стратегія реформи заснована на переконанні, що якість політики і правова визначеність безпосередньо впливають на якість життя громадян і конкурентоспроможність економіки [2].

Для підвищення підзвітності реформа державного управління спрямована на створення організаційних структур та внутрішніх бізнес-процесів, що сприяють ефективному управлінню та найбільш ефективному використанню ресурсів. Це означає, що державні установи виконують тільки ті функції, які не можуть бути успішно виконані на ринку, і що це робиться на відповідному рівні управління. У зв’язку з цим міністерствам необхідно зосередитися на розробці політики і делегувати реалізацію політики та управління державною власністю підпорядкованим органам або місцевим органам влади.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!