Реферат “Розпорядок дня дитини 5-6 років”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Фізіологія дітей віком 5-6 років 

1.1 Фізичні навантаження 

1.2 Прогулянки 

1.3 Навчальна, пізнавальна та комунікативна діяльність 

1.4 Фізіологія харчування 

1.5 Режим сну 

Висновки

Використана література

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. В науковій  літературі багато тлумачень поняття “режим дня”, зокрема: варіативна система, що передбачає чергування активної діяльності та сну, а також раціональну організацію процесів життєдіяльності; чіткий розпорядок життя протягом доби, що передбачає чергування неспання і сну, а також раціональну організацію різних видів діяльності.  Належно складений режим дня — обов’язкова умова нормального розвитку дитини. Багато аспектів здоров’я та розвитку дітей залежить від факторів, які підпорядковані дотриманню режиму [4].

На думку К. Ушинського, “головний закон дитячої природи можна висловити так: дитина вимагає діяльності невпинно і втомлюється не діяльністю, а її одноманітністю і однобічністю. Змусьте дитину сидіти — вона дуже швидко втомиться, лежати — те саме, йти вона довго не може, не може довго говорити, співати, читати і, менш за все, довго думати. Але вона бавиться і рухається цілий день, змінює і змішує всі ці діяльності і не втомлюється ні на хвилину, а міцного дитячого сну достатньо, щоб відновити сили на майбутній день”. Отже висловлена думка дозволяє констатувати, що ніщо так не організовує дітей, як правильний розпорядок дня.

Дошкільний вік характеризується активним формуванням кори головного мозку, нервові клітини якої не можуть довго перебувати в активному стані. Це зумовлює надзвичайно велику чутливість організму дитини до впливу чинників навколишнього середовища та організації режиму дня. Порушення режиму дня знижує працездатність. Це дуже помітно під час проведення організованих форм діяльності, для яких необхідна концентрація уваги. Втомлені діти не мають бажання працювати на занятті, вони не доводять справу до кінця.

Доволі часто недотримання режиму дня спричиняє розлади поведінки: діти стають роздратованими та вередливими. Окрім того, підвищується втомлюваність дітей, яка проявляється по-різному: загальмованість, млявість; рухове та мовленнєве збудження, нестриманість. Тому якщо дитина вчасно не відпочиває, а навпаки постійно перевантажує організм, це дуже погано впливає на стан її здоров’я. Через втому знижується імунітет.

Режим дня треба змінювати залежно від віку, стану здоров’я, особливостей виховання дітей у сім’ї і дошкільному навчальному закладі, а також враховувати зміну сезонів та погоду. Розпорядок дня, який відповідає потребам віку і стану здоров’я дитини, сприяє її життєрадісному, бадьорому настрою та має велике виховне значення, тому що привчає дитину до порядку та організованості.

Постійне дотримання режиму дозволяє сформувати звичку до певної діяльності, що впливає на розвиток нервової системи організму дитини та запобігає виникненню негативних емоцій та перевтоми. Також режим дня розробляють відповідно до біологічних ритмів та фізіологічних потреб дитини з можливістю змінити його компоненти. Наприклад за дощової або холодної погоди прогулянка дітей на вулиці скасовується, натомість організовують самостійну діяльність або проводять ігри в груповому осередку.

Ефективність режиму дня для розвитку дитячого організму залежить від урахування низки вимог, а саме:

• відповідність основним фізіологічним процесам дитячого організму, чергування активної діяльності з відпочинком;
• постійність, стійкість і визначеність головних елементів (ретельне дотримання встановленого режиму зменшує кількість порушень у поведінці дітей);
• гнучкість (режим має враховувати біоритми функціонування дитячого організму.

Аналіз наукової літератури дозволив виокремити основні складові частини режиму дня, в основі яких лежать процеси життєдіяльності дитини:

• прогулянки (перебування на відкритому повітрі): ранкові, денні, вечірні;
• гігієнічні процедури: миття рук, умивання, загартування тощо;
• харчування: сніданок, обід, підвечірок;
• спілкування: з дорослими, дітьми;
• навчальна та ігрова діяльність — організація форм діяльності (колективні, індивідуальні, самостійні;
• відпочинок (вільний час) — релаксація, сон [4].

 

І. ФІЗІОЛОГІЯ ДІТЕЙ ВІКОМ 5-6 РОКІВ

1.1. Фізичні навантаження    

 

В перші шість років життя всебічний розвиток дитини залежить від фізичного виховання. У цей період закладається фундамент здоров’я, та формуються основні риси особистості. Міцне здоров’я та повноцінний фізичний розвиток дитини забезпечують загальну високу працездатність організму, швидку адаптацію розумової діяльності.

Адекватні фізичні навантаження добре впливають на розвиток лобних відділів головного мозку, саме тих відділів, які відіграють основну роль у здійсненні розумових операцій. Рухова діяльність активізує функціонування всіх систем, в тому числі органів відчуттів. Відомий психолог О.М. Леонтьєв звертає увагу на те, що психіка не просто проявляється в довільних рухах; у певному розумінні рухи формують психіку. Саме рухи здійснюють безпосередній практичний зв’язок дитини з навколишнім світом, і цей зв’язок є базою для розвитку психічних процесів. Організм дитини розвивається безперервно, і рівень та швидкість цього розвитку в різні періоди життя неоднакові. Це стосується і окремих віковіх груп дітей, які значно відрізняються одна від одної [5].

Протягом перших шести років життя у дитини інтенсивно збільшується вага внутрішніх органів, змінюється опорно-руховий апарат, збільшуються довжина та вага тіла, розвиваються функції аналізаторів, розвивається мова та удосконалюються психічні процеси. Фізичний розвиток у ранньому та дошкільному віці характеризується безперервною зміною основних антропометричних показників. Дошкільники мають низьку витривалість м’язової системи. Дитина не може довго утримувати статичне напруження м’язів. Тому малюки не можуть тривало виконувати одноманітні рухи, йти спокійним та рівномірним кроком. Вони постійно змінюють позу.

У старших дошкільників витривалість м’язів краща, але відносно силових напружень вона низька (лазіння по канату, багаторазові підстрибування тощо). Органи дихання у дітей також мають ряд особливостей. До 6-7 років в основному закінчується процес формування тканини легень та дихальних шляхів. У цьому віці черевне дихання поступово змінюється, і в період від чотирьох до шести років поступово починає переважати грудне дихання.

Структура тканини легень дошкільника ще не повністью розвинена: носові ходи, трахея та бронхи досить вузькі, що заважає надходженню повітря до легень: ребра значно опущені, діафрагма розміщена високо, легені мають порівняно невисоку життєву ємність. Все це зумовлює поверхове дихання, яке компенсується його частотою, яка з віком зменшується і наближається до показників дорослих. Повільне та глибоке дихання дітей в дошкільному віці сприяє інтенсивному обміну газів між кров’ю та повітрям, яке проходить через легені.

Дихати через ніс дитина привчається з 3 років. Це дозволяє фільтрувати у повітрі, що надходить у легені, інфекції та пил, які затримуються на слизовій оболонці носової порожнини. Холодне повітря у носових ходах зігрівається, а сухе – зволожується. Це запобігає охолодженню дихальних шляхів та усуває подразнюючу дію сухого повітря. Через такі особливості дихальної системи дітей, необхідно, по можливості, створювати їм умови перебування на свіжому повітрі під час прогулянок та денного сну. Особливо корисними є фізичні вправи, які сприяють розвитку та удосконаленню дихального апарата. Це – ходьба, біг, катання на лижах, ковзанах, плавання та ін.[5]

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!