Реферат ” Санітарно-гігієнічні вимоги до перевезення харчових продуктів “

ЗМІСТ

ВСТУП

І. Загальний стан проблеми транспортування харчових продуктів

ІІ. Перелік стандартів, які регулюють процеси транспортування харчових продуктів

ІІІ. Основні проблеми та правила при транспортуванні харчових продуктів

Висновок

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Мета роботи. Метою даної роботи було ознайомлення із основними санітарно-гігієнічними правилами щодо перевезення харчових продуктів та аналіз основних нормативно-правових актів, які регулюють це питання в Україні та Європі.

Для досягнення поставленої мети необхідно було вирішити такі завдання:

1. систематизувати та проаналізувати дані стосовно загального стану проблеми транспортування харчових продуктів;
2. провести аналіз сучасних стандартів, які регулюють перевезення харчових продуктів;
3. визначити основні проблеми при транспортуванні харчових продуктів;
4. визначити основні правила транспортування харчових продуктів.

Актуальність теми. На сьогоднішній день питання безпечності харчових продуктів є важливим для жителів нашої країни, адже безпечність продуктів визначає здоров’я нації. Актуальним це питання є ще в плані асоціації України з ЄС та вступу до Світової організації торгівлі. В цьому напрямі є важливим адміністрування даної сфери економіки у відповідності до європейських стандартів.

Опрацьовані джерела та праці, використані в дослідженні. Для вирішення поставлених завдань було опрацьовано наявні стандарти та норми України та Європейського ринку, які регулюють процеси транспортування харчових продуктів. Серед сучасних науковців питання транспортування харчових продуктів досліджували О.Н. Жук, І.В. Сирохман та інші.

 

І. Загальний стан проблеми транспортування харчових продуктів

 

Вимоги до безпеки харчових продуктів у сучасному світі постійно зростають, адже споживачі та державні контролюючі органи висувають все більш жорсткі вимоги до якості. У випадку виникнення проблеми, її причину повинно бути негайно виявлено та усунуто офіційно. Ці вимоги, в першу чергу, стосуються роздрібної торгівлі, однак відповідальність за якість та безпечність продуктів харчування тепер розповсюджується на весь ланцюг поставок, включаючи виробників харчової продукції, сировини і транспортних компаній. Для успішного здійснення продовольчої торгівлі необхідно забезпечувати відстежуваність походження харчових продуктів та їхніх інгредієнтів.

Це передбачає обовʼязок підприємців, що займаються виробництвом і обігом харчових продуктів, забезпечувати впровадження належних процедур по відкликанню продуктів, які можуть нести потенційний ризик для здоровʼя людини. Підприємці повинні також вести належний облік постачальників сировини й інгредієнтів, щоб можна було виявляти джерело проблеми та висунути офіційні претензії [2,3].

20 вересня 2019 року набуло чинності положення Закону України «Про основні принципи та вимоги до безпечності та якості харчових продуктів». Експерти називають його євроінтеграційним, бо за стандартами безпечності харчових продуктів, які запроваджують, він наближує Україну до Європи [3]. Цим законом встановлюється принципово новий підхід до забезпечення безпечності харчових продуктів.

Основна відповідальність за безпечність харчових продуктів покладається на операторів ринку харчових продуктів: на виробників, суб’єктів господарювання, які транспортують, зберігають, пакують або реалізовують харчові продукти, а контроль держави спрямований не на готовий продукт, а на виробництво, транспортування та обіг. Це зроблено для того, щоб можна було відстежити життєвий ланцюжок продукту з першої стадії виробництва та навіть закупівлі інгредієнтів. Це посилює захищеність споживачів, які будуть впевнені, що купують безпечний харчовий продукт [3].

Практика застосування постійно діючих процедур, які засновані на принципах НАССР в європейських країнах, США, Канаді, Австралії довела їх ефективність. НАССР – це система аналізу ризиків, небезпечних чинників і контролю критичних точок, при якій виробник може самостійно контролювати та перевіряти свою діяльність. І якщо під час виробничого процесу з’ясовує, що харчовий продукт став небезпечним, він не дозволяє його реалізацію на ринок. Він має можливість врегулювати ситуацію внутрішніми процедурами, уникнувши санкцій від регуляторного органу [3].

В таких умовах підприємства зацікавлені контролювати якість сировини і використовувані технології виробництва. Це стає можливим, якщо підприємства строго виконують вимоги нормативних документів. Наприклад, ДСТУ 3888 2015. Пиво. Загальні технічні умови, який поширюється на пиво, встановлює вимоги, що забезпечують безпеку та якість кінцевого продукту, крім того він регламентує сировину для виробництва пива та процес транспортування сировини та готового продукту.

Виконання даних умов регламентуються вимогами стандартів, які встановлюють перелік як органолептичних, фізико-хімічних показників, так і показників безпеки, норми яких строго повинні дотримуватися виробниками та транспортними компаніями. Таким чином, з огляду на всі фактори, які беруть участь у формуванні якості та безпеки пива, а саме якість і безпеку сировини та технології виробництва, дотримуючись при цьому всіх вимоги стандартів, можна вирішити завдання задоволення потреб населення в безпечній продукції високої і стабільної якості [3,4,5].

У країнах ЄС роботи із впровадження систем управління безпечністю харчових продуктів, заснованих на принципах НАССР, інтенсивно розпочались після прийняття в червні 1993 р. Директиви про гігієну харчових продуктів, в якій від підприємства харчової промисловості вимагається впровадження принципів НАССР.

Відповідно до Директиви у кожній країні ЄС були розроблені національні регламенти та стандарти, завдяки втілення яких стало можливим як проведення сертифікації НАССР, так і контроль виконання вимог НАССР з боку уповноважених урядами органів.

Застосування стандарту обумовлює встановлення вимог, які дають змогу підприємству планувати, запроваджувати, використовувати, підтримувати та оновлювати систему управління якістю харчових продуктів, націлену на постачання продуктів, які в разі використання за призначенням є безпечними для споживача.

Крім того, система дає змогу визначати та оцінювати вимоги замовників і демонструвати відповідність таким взаємно узгодженим вимогам замовників, які стосуються безпечності харчових продуктів з моменту виробництва до моменту транспортування продукції [2,10].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!