Зміст
Вступ
1. Специфіка кадрового забезпечення в освітньому інклюзивному середовищі
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
В умовах реформування системи освіти в Україні особливого значення набуває удосконалення механізмів державного управління. Однією з основних задач сучасної державної політики у сфері освіти є створення належних умов для забезпечення доступу до якісних освітніх послуг усіх категорій здобувачів, у тому числі й осіб з особливими освітніми потребами (далі – ООП). Зазначені положення зафіксовані, зокрема, у чинному Законі України «Про освіту» та реалізуються низкою підзаконних нормативно-правових актів.
Впровадження інклюзивної освіти в Україні у сфері загальної середньої освіти розпочалося у 2010 році, а у дошкільній – у 2015 році, однак значна кількість закладів освіти та установ все ще не готові повністю забезпечити повний спектр послуг для різних категорій здобувачів.
Зокрема, досить часто задекларовані в документах норми не передбачають забезпечення закладів освіти відповідними ресурсами, що може призводити до відсутності належного доступу до закладів освіти або неякісного надання освітніх послуг.
З метою реалізації права на освіту всіх категорій здобувачів надважливим у цьому процесі вважаємо належне кадрове забезпечення на всіх рівнях формування та реалізації державної політики щодо інклюзивної освіти.
Останніми роками інклюзивна освіта в Україні набула неабиякої популярності. Такий резонанс спричинений тим, що саме інклюзивне навчання є основною системою надання освітніх послуг, що зумовлює сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб і можливостей, тобто створення інклюзивного освітнього середовища, а також базується на застосуванні принципів недискримінації, на врахуванні багатоманітності людини, ефективному залученні та включенні до освітнього процесу всіх його учасників.
1. Специфіка кадрового забезпечення в освітньому інклюзивному середовищі
Механізм кадрового забезпечення інклюзивної освіти ми розглядаємо через забезпечення всіх ланок освіти та органів управління нею висококваліфікованим персоналом, який відповідає встановленим вимогам, має відповідну фахову підготовку, а також практичний досвід, необхідний для здійснення професійної діяльності.
Зазначене включає, зокрема, систему заходів щодо відповідного кадрового забезпечення інклюзивної освіти на всіх рівнях її впровадження, а також створення необхідних умов для розвитку та зростання відповідних фахівців. Якість кадрового забезпечення інклюзивної освіти залежить від багатьох чинників: високий рівень професійної компетенції фахівців, належна підготовка та перепідготовка, розвиток відповідних моральних якостей, прагнення розвиватися в професії та регулярно підвищувати свій професійний рівень тощо. Зазначене ставить перед державним управлінням освітою важливу задачу – постійно посилювати інтелектуальний потенціал працівників галузі.
Враховуючи зазначене, вважаємо, що механізм кадрового забезпечення має здійснювати стратегічний підхід до підбору та управління кадрами відповідно до перспективних цілей розвитку інклюзивної освіти. Саме вказана обставина є однією з головних умов сталого розвитку інклюзивної освіти на цьому етапі.
Досліджуючи підготовку спеціальних педагогічних фахівців до роботи в умовах інклюзивного освітнього середовища, І. Малишевська зазначає, що «проблеми формування професіоналізму психолого-педагогічних фахівців у галузі інклюзивної освіти пов’язані з висуненням високого рівня вимог, пропонованих суспільством і професійним співтовариством, до педагогічної діяльності. Це викликає необхідність постійного вдосконалення особистісних характеристик, підвищення наявних і придбання нових знань, орієнтації кожного фахівця на особистісне зростання та професійну майстерність».
Насамперед зазначене стосується працівників закладів освіти (далі – ЗО) та інклюзивно-ресурсних центрів (далі – ІРЦ), оскільки саме на їх рівні реалізуються основні передумови до забезпечення якісного інклюзивного навчання, що включає визначення особливих освітніх потреб дитини; підвищення кваліфікації педагогічних працівників; створення інклюзивного освітнього середовища; надання освітніх, психолого-педагогічних і корекційно-розвиткових послуг; здійснення психолого-педагогічного супроводу дитини з ООП протягом усього періоду навчання тощо.
В. Бондар, досліджуючи інклюзивне навчання як соціально-педагогічний феномен, зазначав про «важливі умови ефективності інклюзивної форми навчання підготовки вчителів загальноосвітніх шкіл. Без спеціальної підготовки вчителя загальноосвітньої школи та участі в інноваційному процесі додаткового фахівця (корекційного педагога) включення учнів з особливостями розвитку до всіх аспектів шкільної освіти буде малоефективним», «підготовка такого вчителя має ґрунтуватися на знаннях із загальної психології, педагогіки і загальних методик викладання в початковій школі та знаннях зі спеціальної психології, корекційної педагогіки і спеціальних методик викладання».
На мою думку, важливим аспектом розвитку механізму кадрового забезпечення у сфері освіти, у тому числі інклюзивної, є обґрунтування та застосування відповідних принципів, тобто основних положень, згідно з якими функціонує система державного управління.
Під принципом слід розуміти певні правила, підґрунтя, які треба враховувати під час формування й реалізації механізму кадрового забезпечення, оскільки саме принципи відображають вимоги діючих законів і закономірностей, тому є найбільш об’єктивними.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!


Відгуки
Відгуків немає, поки що.