Реферат “Участь жінок у внутрішній політиці України”

ЗМІСТ

 

Вступ 

І. Аналіз сучасного стану участі жінок у внутрішній політиці України 

ІІ. Гендерна складова в органах місцевого самоврядування 

Висновки 

Список використаних джерел 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Ґендерна рівність та участь у політичному житті є засадничими складовими сучасного демократичного управління. Відповідно до міжнародних стандартів, чоловіки і жінки мають рівні права на повноцінну участь у всіх аспектах політичного процесу. Однак, на практиці, жінкам набагато важче повною мірою скористатися цими правами. Завдання цього документу – проаналізувати сучасний ступінь політичної участі жінок в Україні, означити основні перешкоди доступу жінок до політичних структур, а також окреслити стратегії для їх усунення.

Жінки як найбільша соціальна група ще не є в Україні потужним суб’єктом впливу на зміст політики. І це гальмує вітчизняний демократичний поступ, оскільки політичні рішення не можуть бути ефективними без участі та представництва тих, в інтересах кого вони приймаються. Саме тому громадські організації, експерти, науковці з’ясовують причини низької участі жінок у політиці та на рівні прийняття рішень з метою запровадження ефективних змін.

Незважаючи на відносно високі досягнення щодо рівності прав та можливостей чоловіків і жінок в Україні у сфері освіти та охорони здоров’я (про що свідчить the Global Gender Gap Report у 2020 році, де Україна була розміщена в першій третині рейтингу), досягнення гендерного паритету у вищих представницьких органах країни є одним із найскладніших завдань, з якими стикається держава.

Мета даного дослідження полягає у аналізі участі жінок у внутрішній політиці України.

Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз методичної та наукової бази з метою уточнення понять тощо.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини (двох розділів), висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. Аналіз сучасного стану участі жінок у внутрішній політиці України

 

Незважаючи на те, що офіційно жінки мають рівний статус з чоловіками, жінки продовжують піддаватися дискримінації в політичній сфері, незважаючи на те, що вони, по суті, єдині, хто має рівний статус з чоловіками. Експерти бачать кілька причин цього, включаючи низький соціальний статус жінок, економічну залежність від чоловіків, нерівний розподіл сімейних обов’язків, відсутність центрів політичної освіти для населення, відсутність підтримки жінок-політиків з боку чоловіків і нерозуміння останніх. Важливість питання про представництво жінок у владі вплинула на стереотип про те, що політика – це чоловіча робота.

У середньому жінки займають тільки 22% місць у парламентах по всьому світу. В даний час Україна займає 107-е місце в рейтингу, в її вищому парламенті всього 12% жінок. Країни колишнього Радянського Союзу не є лідерами за кількістю жінок у своїх парламентах. Процес трансформації і боротьба за важливі економічні ресурси не сприяли значному залученню жінок в основну політику [2].

Закон України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» дає наступне визначення терміну «позитивна дія»: «спеціальні тимчасові заходи, спрямовані на усунення дисбалансу між можливостями жінок і чоловіків у реалізації рівних прав, наданих Конституцією і законами України». Державна політика щодо забезпечення рівних прав і можливостей для жінок і чоловіків спрямована на застосування позитивних дій. Позитивні дії не вважаються дискримінацією за ознакою статі. Крім того, допускається застосування позитивних дій для досягнення збалансованого представництва жінок і чоловіків на державній службі та в службах органів місцевого самоврядування з урахуванням категорії статусу працівника. Однак, в Законі не зазначений зміст та механізм впровадження позитивних дій, а також відповідальність за їхню відсутність, що робить згадані положення Закону України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків» лише декларативними твердженнями [3].

Період проголошення Україною незалежності (з 1991 року) показав поступове збільшення кількості жінок-депутаток у Верховній Раді України. У відсотковому відношенні представництво жінок у Верховній Раді України також поступово збільшувалося (рис. 1).

Рис. 1 Відсоткове співвідношення депутатів чоловіків та жінок у ВРУ різних скликань

 

Оскільки Україна стикається з ситуацією, коли відбуваються зміни у виборчій системі, точний кількісний аналіз представництва жінок у Верховній Раді України повинен враховувати виборчу систему, при якій жінки були обрані до ВР часто на національному та місцевому рівнях. У цьому контексті важливо зазначити, що співвідношення варіюються залежно від мажоритарної, пропорційної і навіть змішаної (пропорційно-мажоритарної) систем. Як бачимо, функціонування виборчої системи також виконує важливу роль у забезпеченні гендерної політики.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!