Реферат “Україна – Нато. Програма партнерства заради миру”

ЗМІСТ

 

Вступ

1. Історія співпраці України з НАТО

2. Програма партнерства заради миру: основні положення

3. Участь України в програмі партнерства заради миру

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний світ переживає низку складних геополітичних та безпекових викликів, які наголошують важливість співпраці між державами та міжнародними організаціями для забезпечення миру та стабільності. У цьому контексті, Україна – як суверенна держава, що розташована в самому серці Європи – виявляє особливий інтерес до зміцнення своєї національної безпеки та співпраці з ключовими міжнародними партнерами. Одним із важливих векторів її зовнішньої політики та безпекової стратегії є співпраця з Північноатлантичним альянсом (НАТО).

«Партнерство заради миру» – створена у 1994 році програма військової співпраці НАТО з 19 європейськими державами та колишніми республіками СРСР з Центральної Азії, які не є членами альянсу.

Партнерство України з НАТО має довгу історію, важливі досягнення та незавершені завдання. Україна офіційно звернулася до НАТО із проханням про членство ще у 2008 році, і цей шлях до інтеграції в альянс відзначений численними етапами та ініціативами з обох сторін. Однак, події, які розгорталися на сході України у 2014 році, видались переломними, і вони вели до перегляду стратегічних підходів до співпраці між Україною та НАТО.

Партнерство заради миру є важливим інструментом для України у забезпеченні національної безпеки та оборони, особливо в умовах сучасної ситуації на Сході. Україна бере активну участь у цій програмі, у рамках якої українські військові були залучені до кількох десятків спільних з країнами-членами та партнерами НАТО миротворчих навчань як на території країни, так і за кордоном.

У рамках Партнерство заради миру Україна має можливість співпрацювати з НАТО в галузі безпеки, політики та економіки. Україна прагне до членства в НАТО, що є важливим питанням для її національної безпеки.

Мета дослідження – охарактеризувати співпрацю України з НАТО в рамках Програми партнерства заради миру.

 

1. Історія співпраці України з НАТО

 

Україна розпочала інтеграцію до НАТО у 1990-х роках. У той період, цей процес був частиною нового формату співпраці Північноатлантичного альянсу з колишніми посткомуністичними державами, що був відомий як «Партнерство заради миру». Ухвалення рішення про інтеграцію України до НАТО відбулося на саміті Альянсу в Мадриді у липні 1997 року, коли президент України підписав Хартію про спеціальне партнерство між Україною та НАТО.

Після розпаду комунізму на початку 1990-х років, всередині НАТО розпочалися жваві обговорення про подальшу співпрацю з посткомуністичними державами. Тоді, коли на Заході панувала ейфорія від перемоги у «холодній війні», виникала потреба в конкретних діях щодо можливого розширення НАТО за рахунок країн Східної Європи.

Формат Ради Північноатлантичного співробітництва не передбачав вступу держав до складу НАТО, а лише забезпечував політичні консультації. Це спричинило пошук альтернативних шляхів співпраці. Президент США Білл Клінтон на початку 1994 року, під час саміту НАТО в Брюсселі, представив концепцію програми «Партнерство заради миру» (ПЗМ). Ця ідея полягала в заалюванні країн колишнього СРСР і країн Східної Європи до співпраці з НАТО на різних рівнях, включаючи проведення спільних військових навчань.

Україна була однією з перших країн, яка приєдналася до «Партнерства заради миру», відправивши миротворців до Боснії і Герцеговини, де тривала війна.

У 1994 році на території Польщі відбулися військові навчання, в яких вперше брали участь військовослужбовці країн НАТО та держав колишнього Варшавського договору, об’єднання комуністичних держав, що існувало у період з 1955 по 1991 рік.

На початку 1990-х років в Україні розпочалося формування Збройних Сил України. Тоді ще не вводилися Стандарти НАТО, хоча вже відбувалися перші зустрічі військових представників України та Альянсу на офіційному рівні.

 

2. Програма партнерства заради миру: основні положення

 

«Партнерство заради миру» (ПЗМ) – це програма практичного двостороннього співробітництва між окремими країнами-партнерами та НАТО, завдяки якій ці країни можуть розвивати відносини з НАТО, самостійно визначаючи власні пріоритети для співробітництва.

Суть програми ПЗМ полягає у партнерстві між окремою країною-партнером і НАТО, що формується на індивідуальній основі, згідно з індивідуальними потребами цієї країни, та реалізується спільно на такому рівні і з такою швидкістю, які обирає уряд кожної країни-учасниці.

Україна приєдналася до Програми ПЗМ 8 лютого 1994 року після підписання відповідного рамкового документу. У рамках Програми ПЗМ триває реалізація наступних програм та проектів співробітництва України з НАТО:

Ініціатива НАТО з розбудови цілісності та прозорості оборонних інституцій

Мета:

1. надання допомоги у запровадженні в структурах сектору безпеки і оборони України практики ефективного, доброчесного і прозорого менеджменту;
2. зміцненні механізмів протидії і запобігання корупції;
3. удосконаленні системи управління ресурсами.

Основні форми:

1. організація та проведення самооцінки оборонних і безпекових інституцій щодо виявлення корупційних ризиків і загроз;
2. вироблення на підставі цього рекомендацій та їх подальша імплементація;
3. організація та проведення навчальних курсів з антикорупційної тематики;
4. створення кола національних експертів у рамках Ініціативи.

Експертами Альянсу надається практична допомога стосовно реалізації спільно визначених пріоритетів і завдань e рамках згаданої Ініціативи НАТО.

Програма з професійного розвитку цивільного персоналу сектору безпеки і оборони України

Мета: надання допомоги у підготовці за єдиною програмою цивільного персоналу інституцій сектору безпеки і оборони України, здатного у своїй службовій діяльності до запровадження та реалізації системних державних реформ.

Основні форми: проведення семінарів, круглих столів, стажувань, навчальних курсів в Україні та за кордоном за фінансової підтримки НАТО.

Програма НАТО «Удосконалення військової освіти»

Мета: надання допомоги керівному та професорсько-викладацькому складу військових навчальних закладів України у підвищенні їх рівня підготовки в інтересах системного удосконалення військової освіти.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!