ЗМІСТ
Вступ
І. Термінологія як система
ІІ. Українська термінологія – національна за своїми витоками та міжнародна за своїм поширенням
Висновки
Список використаних джерел
ВСТУП
Актуальність теми. Термінологія є сукупністю термінів, що використовуються в тій чи іншій сфері наукового знання чи професійній діяльності для позначення її фахових понять, а терміносистема являє собою системно організовану сукупність подібних термінів. На сьогодні у термінознавстві є два ключові підходи до трактування цих понять та ознак їх виокремлення. Згідно з першим вони розмежовуються за критеріями свідомості, впорядкованості, системності.
Ознака свідомості вказує на усвідомлене конструювання терміносистеми на основі тих одиниць, що віддзеркалюють впорядковану систему понять певної сфери знань чи професійної діяльності. Структура терміносистеми адекватно відображає структуру подібної сфери. Терміносистема як системне утворення формується на основі термінології відповідної галузі знань чи діяльності, актуалізованої сукупністю її терміноодиниць, що підлягли впорядкуванню, унормуванню та лексикографічній обробці.
Незважаючи на те, що системність вважається ознакою і терміносистеми, і термінології, якість її вияву в них є неоднаковою. Так, у терміносистемі її вияв є експліцитним, тоді як у термінології ‒ імпліцитним. У межах когнітивного термінознавства поняття «терміносистема» розглядається як свідомо сконструйована система одиниць, що віддзеркалює процеси концептуалізації та категоризації фрагментів наукового знання чи професійної діяльності фахівців у певній сфері.
Мета даного дослідження полягає у аналізі української термінології в контексті національного походження та міжнародного поширення.
Методи дослідження. Для досягнення мети та вирішення завдань використовувалися такі методи дослідження: теоретичні: вивчення й аналіз методичної та наукової бази з метою уточнення понять тощо.
І. Термінологія як система
Термін – це слово або словосполучення, яке позначає поняття певної галузі науки, культури, техніки, мистецтва, суспільно-політичного життя. Кожна галузь науки, техніки, виробництва, мистецтва має свою термінологію.
Виокремлюють такі основні групи термінологічної лексики:
- математичну (ділене, дільник, косинус, логарифм, частка), фізичну (молекула, коливання, статика, індукція);
- мовознавчу (фонема, афікс, парадигма, синтаксис, метатеза), літературознавчу (лейтмотив, верлібр, хорей, сюжет, фабула, анапест);
- філософську (діалектика, гносеологія, абсолют, апріорі, інтенція);
- фінансову (банк, кредит, лізинг, своп, баланс);
- хімічну (кисень, іонізація, оксиди, хімічна реакція);
- біологічну (рецептор, клітика, гомеостаз, мезодерма), музичну (октава, квінтет, акорд, гармоніка);
- спортивну (ферзевий гамбіт, гросмейстер, аут, тайм, сет, раунд).
Серед системи термінів кожної галузі вирізняють дві складові – термінологію і терміносистему.
Термінологія – розділ мовознавства, що вивчає терміни (у цьому значенні все частіше використовують слово термінознавство); сукупність термінів певної мови або певної галузі. Наприклад, можемо говорити про англійську, польську, російську, українську та інші термінологію, а також про термінологію математичну, юридичну, хімічну, технічну тощо. Галузеві термінології, тобто сукупність термінів конкретних галузей), називають терміносистемами, або термінологічними системами [4]. Літературна мова, крім загальновживаної частини, має численні підмови, які задовільняють потреби спілкування людей в найрізноманітніших сферах. Однією з таких підмов є наукова мова, найголовнішу частину якої становить термінологія.
Вивчення проблем термінології надзвичайно актуальне з кількох причин.
По-перше, термінологія є головним джерелом поповнення лексичного складу високорозвинених сучасних мов. Саме термінологія, як частина природної людської мови, є найуніверсальнішим засобом зберігання, передавання, оброблення інформації. Обсяги ж інформації зростають шаленими темпами: за даними науковців, зараз її обсяги подвоюються кожні п’ять – сім років, що спричиняє так званий “термінологічний вибух” – появу великої кількості нових термінів.
По-друге, наукове знання інтернаціональне за своєю природою. У сучасному світі відбуваються потужні інтеграційні процеси, які не оминають наукової сфери і висувають проблему міжнародної стандартизації термінів як основи для порозуміння між фахівцями різних країн.
По-третє, українська термінологія, яка повинна розвиватися разом із термінологіями інших національних мов, має низку специфічних проблем, зумовлених історично, гостру потребу у створенні національних термінологічних стандартів, термінологічних словників тощо [3].
Відзначаємо, що вперше питання про системність термінології було порушене Д. С. Лотте. Науковець вважав, що про терміносистему як сформовану систему термінологічних одиниць можна говорити лише за умов дотримання таких трьох вимог: терміносистема має базуватися на системі наукових (технічних) понять тієї галузі чи сфери, яку обслуговують її одиниці; ознаки чи поняття, що термінуються, необхідно виокремлювати, базуючись на класифікаційних схемах; терміни, що належать до однієї терміносистеми, мають відображати спільність термінованих понять та їх специфічність [2].
Новий акцент у багаторічну дискусію науковців про співвідношення понять «термінологія» та «терміносистема» привнесло когнітивне термінознавство, з позицій якого терміносистема визначається як складна концептуальна cтруктура знання про ту чи іншу професійну сферу дійсності, операції, що відбуваються в когнітивній системі людини в процесі сприйняття та породження нею професійного мовлення [2]. Термінології, і терміносистеми не можуть бути відірвані від свого субстрату − природної мови, на базі якої вони існують. Специфіка подібних сукупностей термінологічних одиниць полягає в тому, що вони являють собою структурні частини лексичної системи мови для спеціальних цілей, які надстроюються над мовою природною, обслуговуючи певну спеціальну галузь знань чи діяльності (наукову, технічну, виробничу сферу).
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
Курсова робота "Політичні комунцікації та PR-технології" 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.