Реферат “Відносини Європейського союзу та України”

ЗМІСТ

 

Вступ

І. Теоретичні підходи до процесу європейської інтеграції між Україною та ЄС 

ІІ. Політика держав ЄС щодо інтеграційного курсу України 

Висновки

Список використаних джерел

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Стратегічний вибір України щодо інтеграції в ЄС визначає необхідність розробки відповідних національних механізмів управління для реалізації цього шляху. Особливе значення в цьому контексті має співпраця між Україною та Європейським Союзом, яка передбачає функціонування глибокої та всеосяжної зони вільної торгівлі, взаємне відкриття ринків, нормативне та інституційне наближення України до економічних стандартів ЄС та впровадження економічних елементів.

Це дасть можливість вивести співпрацю між Україною та ЄС на якісно новий рівень, суттєво наблизити економічну систему України до економічної системи Євросоюзу на основі взаємної лібералізації, вільного руху товарів, капіталів та послуг, гармонізації підходів та принципів, на яких будуються галузеві політики, закріпити Україну як конкурентоспроможного та інвестиційно привабливого учасника глобальної економіки. Питання співпраці України та ЄС є актуальним як ніколи у наші дні, адже 23 червня 2022 року Україна таки отримала статус кандидати у члени ЄС.

Але, незважаючи на значну кількість проведених досліджень, у зв’язку з підписанням Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, наука державного управління потребує розробки питань, що стосуються удосконалення механізмів державного управління співробітництвом між Україною та ЄС для імплементації Угоди, інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС, попередження ризиків в процесі співпраці.

Мета даної роботи полягає в дослідженні механізмів державного управління розвитком співробітництва між Україною та ЄС.

Об’єкт дослідження: процеси державного управління в сфері європейської інтеграції.

Предмет дослідження: принципи співробітництва між Україною та ЄС.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел та літератури.

 

І. Теоретичні підходи до процесу європейської інтеграції та економічного співробітництва між Україною та ЄС

 

Важливість євроінтеграційного процесу для України зумовлена історичними, географічними, політичними факторами, адже подальший розвиток Української держави, з часу отримання незалежності, практично завжди був зорієнтований на європейський вибір, приєднання до демократичних, економічно незалежних європейських держав. Незважаючи на те, що євроінтеграційний процес розвивається в Україні не завжди послідовно, тим не менше, ідея про те, що для України євроінтеграційний процес сприятиме модернізації країни завжди залишалася актуальною [3].

Якщо оцінити вплив євроінтеграційних ідей на розвиток співпраці між Україною та ЄС, слід зазначити, що ідея об’єднаної Європи постійно підтримувалася та мала важливе значення як в економічному, так і політичному та безпековому контекстах на протязі всього історичного періоду розвитку континенту, вона опиралася на сталі торгівельні та економічні зв’язки, розширення яких вимагало зняття митних бар’єрів, уніфікації стандартів та регламентів. У 2008 р. Європейський Союз висунув ініціативу поглибити відносини зі своїми східними сусідами на основі нових принципів, взявши як приклад формат відносин з Україною – принципи політичної асоціації та економічної інтеграції. Ініціатива отримала назву Східного Партнерства і була започаткована у травні 2009 року [1].

Східне партнерство – це зовнішньополітична ініціатива Європейського Союзу, яка поширюється на держави-члени ЄС та шість східноєвропейських сусідів ЄС – Азербайджан, Білорусь, Вірменію, Грузію, Молдову та Україну. Ініціативу започатковано 7 травня 2009 р. на Празькому установчому саміті за пропозицією Польщі та Швеції з метою поглиблення співпраці держав Східної Європи і Південного Кавказу з ЄС та оновлення договірно-правової бази відносин шляхом заміни угод про партнерство та співробітництво на угоди про асоціацію, створення поглиблених та всеохоплюючих зон вільної торгівлі, лібералізацію візового режиму між ЄС та країнами-партнерами [2].

Серед основних рішень та документів ЄС щодо України, які приймалися на початку процесу євроінтеграції та визначили засади економічного співробітництва, вплинули на його динаміку, заслуговують на увагу наступні:

Стратегія ЄС щодо України від 4 жовтня 1994 р., Спільна позиція ЄС щодо України від 28 листопада 1994 р., Спільна стратегія ЄС щодо України від 11 грудня 1999 р., відповідні рішення Ради ЄС, декларації та інші документи ЄС, які стосуються України, у яких основними напрямами інтеграційного процесу України до Європейського Союзу були визначені:

• адаптація законодавства України до законодавства ЄС;
• економічна інтеграція та розвиток торговельних відносин між Україною і ЄС;
• інтеграція України до ЄС у контексті загальноєвропейської безпеки; політична консолідація і зміцнення демократії;
• адаптація соціальної політики України до стандартів ЄС;
• культурно-освітня і науково-технічна інтеграція;
• регіональна інтеграція України;
• галузева співпраця;
• співробітництво у галузі охорони довкілля.

Окремо можна назвати заяву ЄС про визнання за Україною статусу країни з перехідною економікою у червні 1996 р. та ухвалення 9 жовтня 2000 р. Радою Міністрів ЄС постанови про вилучення України з переліку країн із неринковою економікою та поширення на імпорт із неї порядку визначення «нормальної вартості» згідно з правилами, які застосовуються щодо країн з ринковою економікою. Особливу роль відіграла прийнята в Гельсінкі 1999 р.

Спільна стратегія Європейського Союзу щодо України, яка визначила такі основні цілі:

• підтримка процесу демократичних та економічних перетворень в Україні;
• забезпечення стабільності та безпеки і вирішення спільних проблем на європейському континенті;
• підтримка зміцнення співпраці між ЄС та Україною в контексті розширення ЄС.

У Спільній стратегії було зазначено, що ЄС та Україна мають спільну зацікавленість у прискоренні процесу демократичних та економічних перетворень в Україні. Для забезпечення успіху цього процесу мають відбутися реформи, спрямовані на зміцнення демократії та верховенства права, а також соціально-економічні реформи в напрямі створення функціонуючої ринкової економіки.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!