“Розвиток зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку засобами арттерапії”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня

1.1 Поняття «звʼязне мовлення» у науковій літературі

1.2 Особливості розвитку звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня як психолого-педагогічна проблема

1.3 Арт-терапія як новітній засіб розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня

Висновки до розділу 1

Розділ 2 Практичні аспекти розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня засобами арттерапії

2.1 Експериментальне дослідження рівня розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня 

2.2 Аналіз констатувального етапу дослідження

Висновки до розділу 2

Розділ 3 Апробація методики корекції звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня 

3.1 Методика розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня

3.2 Аналіз контрольного етапу експерименту

3.3 Рекомендації щодо розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня засобами арттерапії

Висновки до розділу 3

Висновки

Список використаних джерел

Додатки

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Одним із головних завдань виховання й навчання дітей старшого дошкільного віку є розвиток зв’язного мовлення, мовленнєвого спілкування. Володіння рідною мовою – це не лише вміння правильно будувати речення. Дитина має навчитися будувати розповідь: не лише назвати предмет, але й вміти описати його, не просто назвати факт, але й детально й захопливо розповісти про ту чи іншу подію, побачене явище тощо. Така оповідь повинна складатися із низки речень й давати характеристику істотним ознакам і властивостям описуваного предмета. Події мають викладатися послідовно й логічно пов’язано одна з одною, тобто мовлення дитини повинно бути зв’язним.

Зв’язне мовлення – це найбільш складна форма мовленнєвої діяльності. Вона має харктер послідовного систематичного розгорнутого викладу. Особливо важко будувати зв’язне висловлювання дітям, що мають порушення мовлення, зокрема ЗНМ III рівня.

На сьогодні існує багато методик і напрямків з корекції зв’язного мовлення дітей іх загальним недорозвиненим мовлення третього рівня. Саме з метою допомогти таким дітям оволодіти мовленням на достатньому рівні у багатьох закладах дошкільної освіти вводиться новий напрямок корекційної роботи, як арт-терапія.

Арт-терапія – це один із напрямків терапії мистецтвом або терапії через творче самовираження. Зміст арт-терапії можна підібрати для будь-якого дошкільника, тобто у цієї методики багато напрямків. Практично кожна дитина може взяти участь в арт-терапевтичній роботі, яка не вимагає від неї якихось здібностей до того чи іншого виду мистецтва.

Останнім часом зростає кількість дітей, що мають порушення в мовленнєвому розвиткові, а тому й актуальною є проблема своєчасної діагностики та проведення ефективної корекційно-розвивальної роботи.

Адже своєчасно надана допомога – це головна умва для усунення тої чи іншої проблеми. Цим і обумовлено актуальність обраної нами теми.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сьогодні проблема розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку є надто актуальною, через тенденцію зростання кількості дітей, що мають порушення мовленнєвого розвитку. А зважаючи на міждисциплінарний характер самого поняття «зв’язне мовлення», «порушення мовлення» зрозуміло, чому вивченню цього питання придіяли й приділяють велику увагу не лише педагоги, а й психологи лінгводидакти, психолінгвісти.

Серед вітчизняних вчених великий внесок у розробку проблеми розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку було зроблено А. Богуш, О. Білан, Л. Ворошніною, Н. Гавриш, А. Зрожевською, Л. Калуською,  О. Смірнова, А. Гончаренко, К. Крутій та багатьма іншими.

Сьогодні науковці не припиняють плідної праці над цим питанням. М. І. Кузів та О. М. Бєлова у своїй статті «Стан розвитку зв’язного мовлення у дошкільників» подають детальну характеристику дітей дошкільного віку всіх рівнів загального недорозвитку, наголошуючи при цьому, що основна проблема цих дітей – бідний активний словник, через що їм вкрай важко будувати навіть найелементарніші речення.

Т. Л. Панченко свою увагу присвятила вивченню особливостей соціально-психологічної адаптації дітей із мовленнєвими порушеннями, аналізуючи при цьому роль зв’язного мовлення у процесі соціалізації дитини-дошкільника. Вивченню стану сформованості рівня розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ та розробці програм із корекційно-розвивальної роботи присвячені дослідження Н. В. Серебрякової, С. М. Заплатної. У цьому ж напрямку активно працюють Ю. В. Рібцун, Ю. В. Пінчук та інші.

Останнім часом у пошуках дієвих методів і прийомів для допомоги дітям із загальним недорозвиненням мовлення науковці все більше уваги присвячують дослідженню технолгії арт-терапії як ефективного корекційно-розвивального засобу (К. Бондаренко, Л. Колісник, Е. Куцин, З. П. Ленів, О. Мовчан, О. А. Соловей, А. В. Хіля та інші). 

Об’єкт дослідження:  зв’язне мовлення  дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

Предмет дослідження: розвиток зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня засобами арт-терапії.

Мета: вивчення ефективності методів арт-терапії у процесі роботи над розвитком зв’язного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

Завдання дослідження:

• вивчити науково-методичну літературу з проблеми дослідження, узагальнивши й систематизувавши матеріал про основні поняття: «зв’язне мовлення», особливості його розвитку у дітей старшого дошкільного віку вз ЗНМ III рівня, поняття «арттерапія»;
• вивчити особливості зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня, дібравши необхідний методичний матеріал; проаналізувати результати, зробити висновки;
• розробити й апробувати методику корекційно-розвивальної роботи з розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня, використовуючи методи арт-терапії; вивчити й проаналізувати результати проведеної корекційно-розвивальної роботи.

Методи дослідження: теоретичні (аналіз психолого-педагогічної та науково-методичної літератури з проблеми дослідження); емпіричні (спостереження, експеримент, аналіз й узагальнення).

Наукове значення роботи полягає в узагальненні та систематизації матеріалу із зазначеної проблеми, що може стати основою для подальших досліджень у цьому напрямку.

Практичне значення роботи полягає в тому, що матеріали дослідження можуть бути використані логопедами закладів дошкільної освіти з метою планування й проведення роботи з розвитку зв’яного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку бібліографічних посилань використаних джерел. У роботі розміщено 4 таблиці та 18 рисунків. Список бібліографічних посилань використаних джерел включає 53 найменування на сторінкахи 69 – 77.

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти розвитку звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня

1.1. Поняття «звʼязне мовлення» у науковій літературі

 

Перш, ніж розглядати поняття «зв’язне мовлення», вважаємо за потрібне проаналізувати термін «мовлення». На сьогодні виділяють чотири основні значення слова «мовлення»:

«1) індивідуальний акт говоріння (конкретне говоріння) або написання, що має звукову або письмову форму та відповідні часові й просторові параметри; пояснення засобами мовного коду, втілене в певний текст – усний (як дискурс) або письмовий; у вузькому значенні (мовленнєвий потік) – послідовний звукових сигналів, який повинен бути сприйнятий й декодованою слухачем, унаслідок чого постає розуміння висловленого;

2) системне утворення мовленнєвої діяльності, що характеризується спільними закономірностями мовленнєвого спілкування, усталеними у певному колективі зразками мовленнєвої поведінки;

3) постійно повторюваний процес спілкування однією мовою (процес говоріння, мовленнєва діяльність – їхня результативність (фіксований витвір, зафіксований пам’яттю / на письмі);

4) реалізація мови коду, один із модусів існування людської мови (поряд з мовою та комунікацією)» [16, с. 446].

Високий рівень мовленнєвого розвитку є одним із головних критеріїв високорозвинутої мовної особистості, тому про внутрішній світ людини і суспільства, її інтелект реалізується в мовленні. Мовлення людини демонструє розвиток логічного мислення, розвинену інтуїцію, уяву, пам’ять і систему моральних цінностей. У зв’язку із тим, що ми не в змозі дослідити внутрішній світ людини, ми можемо про неї скласти дкмку безпосередньо через мовлення.

Психологічний аспект розвитку мовлення спирається на теорію Л. Виготського про те, що мовлення тісно пов’язане із розвитком мислення й формування свідомості.

Вивчаючи проблему формування понять, вчений стверджував, що накопичення асоціацій й груп уявлень не призводить до їх утворення, поняття не можливе без слів, мислення в поняттях не можливе поза мовленнєвим мисленням [52].

Мовлення є видом психічної діяльності, який передбачає:

• створення умов для здійснення процесу комунікації, тобто встановлення віповідності між змістом, мотивом і формою діяльності, між структурою й елементами вираження;
• здійснення процесу навчання, метою якого є формуваннямовної особистості, що має здатність до сприйняття й створення текстів, різних за ступенем структурно-мовної складності, за глибиною відображення дійсності, що мають певну цільову спрямованість [6, с. 47].

Аби з’ясувати, що таке «зв’язне мовлення», звернімося до тлумачення цього поняття в науковій літературі.

У широкому значенні зв’язне мовлення розглядається як акт комунікації. Під зв’язним мовленням розуміють одиницю мовлення, складні мовні компоненти якої є організованим за законами логіки й граматичної будови певної мови єдиним цілим. Побутує думка, що зв’язним мовленням є відрізки мовлення, які не мають значної протяжності і не членуються на певні частини, але характеризуються самодостатністю змісту й комунікативною автономністю.

Термін «зв’яне мовлення» розглядається як міжпредметне поняття, що полягає в умінні висловлювати свої думки, використовуючи необхідні мовні засоби відповідно до мети , змісту мовлення й умовами навчання. Зв’язним називають мовлення, яке організовується за законами логіки, граматики, композиції й являє собою єдине ціле. Дослідниками визнається, що таке ивлення має відносну самостійність і завершеність. Воно розділяє на більш значущі сруктурні компоненти. У широкому значенні слова зв’язне мовлення є кінцевим етапом оволодіння мовленням. Це мовлення складається із розгорнутих речень [31, с. 103].  

Вчені по-різному розуміють поняття «зв’язне мовлення». Розглянемо основні тлумачення.

Під зв’язним мовленням розуміють смислове розгорнуте висловлювання, що забезпечує спілкування й взаєморозуміння. Зв’язність, як зазначає А. Г. Мирохіна, це адекватність мовленнєвого оформлення думки того, хто говорить або пише, з точки зору її зрозумілості слухача або читача. Відповідно, основною характеристикою зв’язного мовлення є його зрозумілість для співбесідника [29, с. 173].

Мовлення може бути не зв’язним через дві причини: або через те, що ці зв’язки не усвідомлені й не презентовані в думці говорющого, або ці зв’язки не виявлені належним чином у його мовленні. Зв’язне мовлення – це єдине смислове й структурне ціле, що включає в себе пов’язані між собою й тематично об’єднані, завершені відрізки. Основна функція зв’язного мовлення – комунікативна. Вона реалізується у двох основних формах – діалозі й монолозі [29, с. 173].

 

Розділ 2 Практичні аспекти розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня засобами арттерапії

2.1 Експериментальне дослідження рівня розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня

 

Експериментальне дослідження проводилося в логопедичній старшій групі закладу дошкільної освіти ???????7 м. ???????  В експерименті взяло участь 12 дітей п’яти років (5 дівчаток і 7 хлопчиків). Діти, що брали участь в експерименті, за результатами виписок із протоколів ПМПК мали висновок логопеда – ЗНМ III рівня.

Метою констатуючого експерименту: дослідження рівня сформованості розвитку зв’язного мовлення дітей старшого дошкільного віку з ЗНМ III рівня.

Завдання, що були поставлені перед початком експерименту:

• визначити методи дослідження;
• сформувати експериментальну групу;
• провести констатуючий експеримент;
• виявити й систематизувати наявні порушення зв’язного мовлення дітей експериментальної групи;
• проаналізувати й оформити результати проведеного дослідження.

У перебігу експерименту використовувалося декілька завдань:

• переказ тексту (невеличкого оповідання або знайомої казки);
• складання оповіді-опису;
• складання оповідання за картинкою або серією сюжетних картинок;
• складання оповідання за поданим початком.

Завдання 1. Переказ тексту знайомої казки.

Мета: виявлення можливостей дітей із ЗНМ III рівня відтворювати невеликий за обсягом і простий за структурою літературний текст.

Текст твору дітям прочитувався двічі; перед повторним читанням дітям дається настанова на складання переказу. При аналізі висловлювань особлива увага зверталася на повноту передачі змісту тексту, наявність смислових пропусків, повторів, а також наявність синтаксичного й смислових зв’язків між реченнями, частинами тексту тощо (Додаток 1).

Завдвння 2. Складання оповідання за серією сюжетних картинок

Мета: вивчення умінь дітей складати зв’язне й сюжетне оповідання, на основі якого видно наочний зміст послідовних фрагментів-епізодів.

Для цього використовувалися серії картинок із детально представленим сюжетом (Додаток 2). Перед дитиною в правильній послідовності розкладали картинки й давали час уважно їх роздивитися. Перед складанням оповідання за кожною картинкою було зроблено аналіз із поясненням значення окремих деталей зображеного. За допомогою навідних питань, за умови відчуття труднощів дитиною також застосовувалися жестові вказівки на необхідну картинку або конкретну деталь. Поряд із загальними критеріями оцінки бралися до уваги показники, які визначаються специфікою цього виду висловлювання: відповідність смислового змісту оповідання зображеному на картинках.

Завдання 3. Складання тексту-опису

Мета: вивчення повноти й точності відображення в оповіданні основних властивостей предмета, наявність логіко-смислової організації повідомлення.

Дитині було запропоновано протягом декількох хвилин уважно розглянути казкових героїв, зображених на картинці, а а потім скласти про неї оповідання за поданим планом у питальній формі: «Розкажи про цього казкового героя: як його називають в казці, який він за розміром, назви основні частини тіла, опиши їх; із чого він зроблений, в що одягнений, що на голові, опиши зачіску, волосся тощо» (Додаток 3)

При аналізі складеної дитиною розповіддю зверталася увага на точність і повноту відображення в оповіданні основних якостей героя, наявність (відсутність) логіко-смислового повідомлення, послідовність опису деталей і ознак предмета, використання засобів мовної характеристики.

Завдання 4. Продовження оповідання за поданим початком (з використанням картинки)

Мета: вивчити вміння  дітей в розв’язанні мовленнєвих і творчих завдань,   використовувати пропонований наочний і текстовий матеріал, коли складають оповідання.

Дитині показували картинку, на якій зображено головний епізод сюжетної дії оповідання. Після розбору змісту зображеного на картинці, дітям двічі прочитувався текст незавершеного оповідання, після чого пропонувалося придумати його продовження (Додаток 4)

 

2.2 Аналіз констатувального етапу дослідження

 

Комплексне дослідження складалося, як вже зазначалося, із чотирьох послідовних завдань із наростаючою складністю, які проводилися методом індивідуального підходу. У таблиці 2 представлені результати обстеження за усіма чотирма завданнями окремо.

Таблиця 2.  Результати дослідження зв’язного мовлення із ЗНМ III рівня

Перше завдання передбачало відтворити (переказати) простий за структурою й невеликий за обсягом текст вже знайомої казки. За допомогою логопеда діти впорались із завданням і склали переказ. Для наочності загальний результат за виконання першого завдання узагальнено й презентовано нами на діаграмі (рис.1).

Рисунок 1. Результати дослідження у дітей старшого дошкільного віку рівня сформованості вмінь переказу на етапі констатуючого експерименту.

 

Дослідження показало, що високий рівень розвитку вмінь переказу має лише одна дитина (10%), середній рівень – шість дітей (50%), рівень нижче середнього – п’ять дітей (40%).

Виявлено, що у дітей, які показали середній рівень, неодноразово виникали труднощі на початку переказу, при ритмізованому повторі, при появі нових персонажів у казці. У більшості дітей під час переказу було очевидним, що зв’язність викладення порушена (були часті повтори фраз або їх частин, спотворені смислові й синтаксичні зв’язки між різноманітними реченнями, відсутність або пропуски дієслів, скорочення складових частин, уникнення важких слів), добре відчутна бідність словникового запасу.

У дітей, що показали рівень нижче середнього, були труднощі в складанні переказу (порушення зв’язності, пропуски фрагментів тексту, смислові помилки). У їх висловлюваннях були пропуски дієслів, що свідчить про труднощі у використанні дієслівної лексики, паузи, що супроводжували добір необхідного сова. Все це відбилося на якості зв’язного висловлювання, супроводжує порушення його цілісності. Речення були неповними, комунікативно-слабкими, некомплектними.

 

Розділ 3 Апробація методики корекції звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня

3.1 Методика розвитку звʼязного мовлення дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ ІІІ рівня

 

Методика з корекції порушення мовлення та розвитку звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня засобами арт-терапії передбачає корекцію і розвиток різноманітних сторін нервової системи: фонетичної, лексико-граматичної й звʼязного мовлення через використання на логопедичних заняттях різноманітних технік і прийомів арт-терапії. При цьому важливим напрямком у структурі логопедичних занять з корекції порушень мовлення та розвитку звʼязного мовлення є розвиток вищих психічних функцій, мовленнєво-мисленнєвої діяльності, творчого мислення.

Заняття плануються відповідно до етапів розвитку звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку й завданнями що розвʼязуються на кожному із цих етапів.

Мета методики – корекція порушень мовлення й розвиток звʼязного мовлення у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня засобами арт-терапії.

Завдання:

• формувати у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня правильну звуковимову, провести роботу з автоматизації правильної вимови на всіх рівнях мовленнєвого висловлювання, використовуючи засоби арт-терапії;
• розвивати у дітей старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня лексичний компонент мовлення, збагачувати активний і пасивний словник;
• розвивати навички граматично правильного оформлення речення;
• розвивати навички звʼязного мовлення, переказу, розповіді за допомогою засобів арт-терапії.

Принципи реалізації:

• принцип цілісності, який забезпечує системність, наступність розвитку й виховання, взаємоповʼязаних усіх необхідних компонентів;
• принцип поліфункціонального підходу, який передбачає одночасне розвʼязання декількох корекційних завдань в структурі одного заняття;
• принцип самосвідомості й активності, який сприяє більш інтенсивному психічному розвиткові дітей і передбачає розуміння дитиною матеріалу й успішне застосування його в практичній діяльності в подальшому;
• принцип доступності й індивідуалізації, що передбачає врахування вікових, фізіологічних й мовленнєвих особливостей дітей, для яких і розроблялася корекційна методика;
• принцип поступово підвищення вимог, що передбачає поступовий перехід від більш простих до більш складних завдань у міру оволодіння й закріплення навичок, що формуються;
• принцип наочності, що забезпечує тісний взаємозвʼязок й широку взаємодію всіх аналізаторних систем організму з метою збагачення слухових, зорових і рухових образів дітей.

У корекційну методику увійшли чотири напрямки арт-терапії: ізотерапія, імаготерапія, кінезитерапія й піскова терапія. Методика спрямована на корекцію звуковимови, лексико-граматичного компонента і звʼязного мовлення дітей  старшого дошкільного віку із ЗНМ III рівня. Форми роботи: індивідуальна й групова. Зміст програми представлено в таблиці 3.

Заняття проводилися три в другій половині дня протягом 25 – 30 хвилин.

Методами роботи були слухо-зорово-кінестичний і рухово-кінестичний. У перебігу корекційної логопедичної роботи починаються звʼязки між усіма сприйняттями звука й слуху, між рухами артикуляційних мʼязів та їх відчуттям, а також між зоровим образом артикуляційного укладу певного звука й певним руховим відчуттям при його вимові. Тому усі методи корекційної роботи засновані на розвиткові фонетико-фонематичної системи в нормі.

Наша корекційно-розвивальна робота планувалася за двома напрямками:

• актуалізація й збагачення досвіду власних переживань, розвиток пізнавального ставлення до емоційних проявів інших людей;
• збагачення й розширення словника дітей за лексичними темами.

Розвиток звʼязного мовлення включало в себе:

• створення емоційно-позитивної атмосфери, мотивації дітей на спілкування;
• формування уявлення про способи й засоби спілкування;
• застосування засвоєних знань, умінь і навичок звʼязного мовлення дітьми у вільному спілкуванні.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!