Стаття ” Прийоми покращення запам`ятовування в освітньому процесі “

УДК-

                                                                                                            Викладач:

старший викладач

                                                                               Підготувала:

студентка __ курсу

групи _____

НАЗВА ЗАКЛАДУ

 

«ПРИЙОМИ ПОКРАЩЕННЯ ЗАПАМ`ЯТОВУВАННЯ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ»

 

Мета: Головною метою цієї роботи є огляд і аналіз наукової літератури для з’ясування особливостей розвитку довготривалої пам’яті у дітей молодшого шкільного віку.

Постановка проблеми. Закон України «Про загальну середню освіту» свідчить, що освіта має бути спрямована на забезпечення всебічного розвитку особистості. Розвиток характеру – це розкриття внутрішньої природної схильності дитини до виявлення її глибинних життєвих прагнень шляхом збагачення її внутрішнього світу корисними враженнями і знаннями про те, як допомогти пробудити її внутрішній потенціал.

Вміння добре використовувати пам’ять і природні здібності відіграє дуже цінну роль у збагаченні внутрішнього світу новими знаннями і досвідом. Починаючи навчання в школі, діти переживають один з критичних періодів розвитку, протягом якого психічні функції, включаючи пам’ять, зазнають кількісних і якісних змін. Осмислене знання особливостей розвитку пам’яті в цей період необхідне для відповідної побудови та подальшого вдосконалення освітнього середовища і процесів.

Виклад основного матеріалу.

З університетських курсів із загальної психології ми знаємо, що пам’ять – це психічна функція, що відноситься до когнітивної області. Вона дає можливість накопичувати враження про світ, набувати знання, навички і вміння, використовувати їх надалі і збагачувати життєвий досвід. Накопичення досвіду є основою навчання та розвитку особистості.

Починається пам’ять із запам’ятовування – включення в пам’ять і закріплення в ній нової інформації. Важливими процесами пам’яті є зберігання і відтворення інформації та її забування. У загальних рисах процес запам’ятовування можна уявити наступним чином: запам’ятовування (вхід) – закріплення (з забуванням) – відтворення (вихід).

У минулому столітті наукові дослідження з вікової психології, створеній в Науководослідному інституті психології під редакцією класика української психології Г.С. Костюка, , було відзначено, що в дітей молодшого шкільного віку спостерігається дослівність запам’ятовування.

Г.С. Костюк заявив, що для розвитку логічної пам’яті учнів є важливою допомога вчителя, які повинні направляти учнів на те, щоб вони спочатку зрозуміли навчальний матеріал (використовуючи такі прийоми роботи з навчальним матеріалом, як: аналіз, порівняння, співвіднесення, угруповання), а потім завчити його [2, с. 152].

Ми згодні з цією думкою, оскільки включення довільного раціонального мислення в процес запам’ятовування сприяє більш усвідомленому і кращому засвоєнню запам’ятовуваного матеріалу, подібно до того, як ретельне пережовування їжі сприяє більш легкому і кращому перетравлюванню і засвоєнню. Більш усвідомлене і краще засвоєння інформації є важливою умовою для більш тривалого зберігання і кращого відтворення, якщо це необхідно.

О. В. Скрипченко також звернув увагу на те, що вміння порівнювати, знаходити подібне і відмінне в навчальному матеріалі та чітке усвідомлення подібного і відмінного є необхідною умовою міцного запам’ятовування навчального матеріалу. Якщо не навчити дітей порівнювати і знаходити схожості і відмінності, неминуче виникнуть помилки в запам’ятовуванні через змішуванням інформації [1, с. 152]. Враховуючи цей факт, ми дійшли висновку, що розвиток логічного мислення є важливою запорукою розвитку довільної та довготривалої пам’яті у дітей молодшого шкільного віку.

Однак, як ми бачили, це не нова ідея. Розмірковуючи про закономірності розвитку пам’яті, Л. С. Виготський звернув увагу на те, що в ході дитячого розвитку спочатку пам’ять є основою для розвитку мислення, а потім розвинене мислення сприяє розвитку і вдосконаленню пам’яті [2, і. 592-595].

За спостереженнями П.І. Зінченка, довільне запам’ятовування дітьми, які навчаються в 1, 2 і 3 класах, найбільш продуктивне тоді, коли запам’ятовуваний матеріал входить у зміст активної діяльності, навіть якщо мета не ставиться спеціально для запам’ятовування цього матеріалу.

Завдяки розвитку мислення у дітей молодшого шкільного віку  мимовільне запам’ятовування також стає більш систематичним і продуктивним. Так, на думку П.І. Зінченка, можна домогтися засвоєння молодшими школярами знань дуже великого обсягу і змістовної складності на основі можливості мимовільного запам’ятовування і створити умови, необхідні для його функціонування [3, с. 153].

М.В. Савчин і Л.П. Василенко стверджують, що дитинство – це чутливий період для розвитку пам’яті. Вони, як і автори вище, відзначають, що цей період особливо сильно змінює співвідношення мимовільної і довільної пам’яті, довільна пам’ять інтенсивно розвивається, хоча і мимовільна пам’ять теж активно використовується. Автори також стверджують, що, вивчаючи мнемонічні дії, молодші учні спочатку освоюють розумові операції, необхідні для запам’ятовування і відтворення, а потім вчаться використовувати їх у різних ситуаціях.

Важливим для нашого дослідження є той момент, що розвитку пам’яті у дітей молодшого шкільного віку сприяє вирішення спеціальних мнемічних завдань у процесі різних видів діяльності [4, с. 183-184].

М.В. Савчин і Л.П. Василенко наводять перелік і опис різних стратегій (прийомів) управління пам’яттю, яким діти молодшого шкільного віку навчаються в процесі навчання і які допомагають учням запам’ятовувати матеріал. Зокрема, автори називають найбільш важливі методи запам’ятовування: повторення, організація матеріалу, семантична обробка інформації, створення ментальних образів, пошук інформації в пам’яті. Спочатку учні повторюють слова окремо, але до дев’яти років вони групують слова і повторюють їх у групах. Це угруповання є проявом розвитку здатності організовувати матеріал для запам’ятовування.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!