Стаття ” Принципи культурного виховання молодшого школяра “

УДК

ПІБ

студентка ___ групи

Науковий керівник:

к.пед. н., доц. ПІБ

 

ПРИНЦИПИ КУЛЬТУРНОГО ВИХОВАННЯ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА

 

Постановка проблеми. Цілеспрямована, систематична робота з виховання навичок і звичок культурної поведінки починається з приходом дітей до школи. Саме в початковій школі закладаються основи акуратності, ввічливості, коректності та хороших манер, прищеплюється вміння поводитися культурно в школі, вдома, на вулиці і в громадських місцях. Якщо основні норми культурної поведінки не прищеплюються дітям з раннього віку, то згодом доводиться наздоганяти втрачене та виконувати більш складну роботу: перевиховувати учнів з укоріненими негативними звичками. Відсутність у дітей елементарних звичок ускладнює роботу у навчально-виховному процесі дітей більш тонким та складним проявам культурної поведінки: такту, делікатності, невимушеності, манерам тощо.

Культура поведінки тісно пов’язана з внутрішньою культурою людини, естетичними вимогами і загальновідомими тенденціями та звичками. Внутрішня культура в першу чергу визначає зовнішню поведінку людини, але зовнішні аспекти поведінки впливають на внутрішню культуру – підтримують людину внутрішньо та дозволяють їй контролювати себе. Явна недбалість, жорстокість, безтурботність і невігластво поступово формують негативний характер тої чи іншої особистості. Тому з самого раннього віку необхідно прищеплювати дітям знання про правила культурної поведінки, звички їх виконання.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки окремі аспекти виховання учнів загальноосвітніх шкіл на національних культурних традиціях українського народу розглядались у дослідженнях таких педагогів як А. Бойко, Р. Дзвінки, О. Дубасенюк, П. Ігнатенко, В. Кузя, Ю. Руденко, Б. Ступарика, В. Струманського, В. Попружного, Г. Шевченко та інші. Втім, педагогічний потенціал національно-культурних традицій у початковій школі остаточно не розкриті.

Метою статті є висвітлення принципів культурного виховання молодшого школяра.

Виклад основного матеріалу. У початковій школі діти повинні багато чого дізнатися про основні правила культурної поведінки і навчитися дотримуватися їх усвідомлено. Існує безліч конкретних правил пристойності і поведінки, і учням важко знати їх всі, тому цього робити і не потрібно.

У житті завжди можуть виникнути ситуації, в яких діти опиняються вперше. Тому дуже важливо навчити школярів не тільки правил поведінки, а й уміння діяти відповідно до цих правил і правильно поводитися в новій обстановці на основі відомих правил. Це завдання складне і для його успішного вирішення необхідно наступне: працюючи з дітьми, необхідно навчити їх дотримуватися правил поведінки в різних ситуаціях, з якими вони найчастіше стикаються: у школі, на вулиці, в громадських місцях. У цьому випадку повторюються певні правила [2].

Це необхідно для того, щоб діти навчилися слідувати одним і тим же правилам в різних умовах. Варто пам’ятати, що перенесення знань з однієї ситуації на іншу не завжди легко дається дітям. Наприклад, діти знають, що в школі потрібно вітатися з усіма дорослими, а не тільки з учителями. Навіть першокласники швидко засвоюють це правило. У школі вони завжди вітають всіх вчителів та батьків. Однак поза школою, на вулиці, дитина може не дотримуватися цього правила. І це відбувається не через примхливий характер чи байдужіть, а просто тому, що діти не знають, що з незнайомими потрібно вітатися, будь-то на вулиці, в магазині, в кіно (наприклад, вчителя, консультанта або матір батька його друга). Або інший приклад: діти навчилися поступатися місцем літнім людям у трамваях, автобусах, тролейбусах тощо. Вони роблять це охоче і без нагадувань. Однак у школу прийшла чиясь бабуся, учні сидять, а бабуся стоїть, іноді продовжуючи розмовляти з учнями. Учні звикли поступатися місцем літнім людям тільки в транспорті [4].

У багатьох випадках культура поведінки тісно пов’язана з моральними нормами. Так, в основі багатьох конкретних правил ввічливості, уваги, такту та акуратності лежать моральні принципи нашого суспільства: соціалістичний гуманізм, колективізм, дружба, суспільство, відповідальність за свої вчинки і поведінку. Діти поступово починають визнавати і розуміти необхідність дотримуватися правил з точки зору моралі. Об’єднання знань, навичок і звичок сприяє набуттю стійкої поведінки та формуванню специфічних рис особистості. Бути ввічливим, послушним і точним в будь-який час означає набути такі якості, як ввічливість, точність і обов’язковість. Ставлення дітей до поведінки поступово формується під керівництвом вчителів, під впливом громадської думки колективу [1].

Успіх у вихованні культури поведінки багато в чому залежить від правильного вибору методів роботи з дітьми. Основний метод – навчити учнів дотримуватися правил культурної поведінки і пояснити відповідні норми моралі. Важливим засобом виховання культури поведінки у молодших школярів є вправи, які є частиною повсякденного життя дитини і проводяться в ході звичайних уроків.

Зміст вправ і їхня форма залежать від характеру правила, що відпрацьовується. Так, наприклад, можливі заняття, де вчитель показує, як треба поводитися в тій чи іншій ситуації: як запросити товариша в гості, як поводитися за столом, як виконувати правила ввічливості. На цьому ж занятті діти повторюють дії вчителя, учаться поводитись правильно [6].

І ці вправи включені в різноманітні завдання для учнів. Діти часто ходять до театру чи на дні народження своїх друзів, і тут вони повинні вести себе самостійно, відповідно до відомих їм правил та без прямого контролю з боку дорослих. Вчитель спостерігає за поведінкою дітей і помічає проблеми та помилки, які вони допускають, а також хороші і правильні вчинки, на які можна покластися у своїй майбутній роботі [5].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!