Стаття ” Використання елементів Арт-терапії в роботі з дітьми з особливими потребами “

Викладач: ПІБ

спеціаліст вищої категорії

 

«ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ АРТ-ТЕРАПІЇ В РОБОТІ З ДІТЬМИ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ»

 

Анотація. Cтаття присвячена вивченню впливу арт-терапії на виховання самостійності у молодших школярів інтернатних закладів різного типу. В статті розкрита сутність застосування арт-терапії у роботі з соціально депривованими дітьми з різними поведінковими та емоційними розладами, що є наслідком руйнування прихильності.

За висновком автора, арт-терапія у педагогічній інтерпретації розуміється як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров’я особистості, групи, колективу засобами художньої (візуальної) творчості. У статті також розглянуто вплив арт-терапевтичних занять на розвиток емпатії у відносинах молодших школярів з вихователем, можливості поєднання когнітивно-орієнтованих бесід вихователя з творчими заняттями арт-терапією.

Концептуальні положення проілюстровані впровадженням корекційно-розвивальної Програми «Сім кольорів життя» у виховну роботу інтернатних закладів різного типу. Програма інтегрує зусилля вихователя та психолога інтернатного закладу у підтримці природної потреби молодших школярів бути самостійними.

Ключові слова: «вихованець», «самостійність», «емоційне неблагополуччя», «арт-терапія», «директивний та недирективний підхід», «фасілітуючий арттерапевтичний простір».

Abstract. The article is devoted to the study of the influence of art therapy on the education of independence in junior high school students of different types. The article reveals the essence of the use of art therapy in working with socially deprived children with various behavioral and emotional disorders, which is a consequence of the destruction of attachment.

According to the author, art therapy in pedagogical interpretation is understood as care for the emotional well-being and psychological health of the individual, group, team by means of artistic (visual) creativity. The article also considers the impact of art therapy classes on the development of empathy in the relationship of primary school students with the educator, the possibility of combining cognitive-oriented conversations of the educator with creative art therapy classes.

Conceptual provisions are illustrated by the implementation of the correctional and developmental program «Seven Colors of Life» in the educational work of boarding schools of various types. The program integrates the efforts of the educator and psychologist of the boarding school in supporting the natural need of younger students to be independent.

Key words: «pupil», «independence», «emotional distress», «art therapy», «directive and non-directive approach», «facilitating art therapy space».

 

ВСТУП

Діти з особливими потребами – це діти, яка мають освітні, комунікативні, медичні, психологічні, побутові, соціальні потреби, пов’язані зі стійким розладом здоров’я, які відрізняються від потреб більшості її однолітків. Це особлива соціальна група, яка має свої соціокультурні особливості й потребує особливих умов організації життєдіяльності й інтеграції в суспільство.

На жаль, сучасний стан виховних технологій, що застосовуються в інтернатних закладах різного типу, не відповідають сучасним потребам виховання самостійної та життєстійкої особистості. Вихованець інтернатного закладу часто виявляє стійку незадоволеність потреби у прихильності [1]. Для нормального розвитку і для збереження психічного та психологічного здоров’я дитина повинна відчувати самоповагу.

Це відчуття виникає у дитини завдяки любові і безпеці. Діти з батьківською і соціальною депривацією позбавлені любові, захисту і належної опіки з боку вихователів, які замінили батьків.

«Дефіцит любові», за Т.А. Флоренською, приводить до тяжких наслідків у душевному розвитку дитини [2]. Такі діти сприймають світ відносин у вузькому діапазоні мінорних настроїв: суму, образи, ворожості і страху. Вони спотворено бачать і реальні відносини між людьми. Якщо дитині бракує любові, виникають так звані «психічні відхилення», труднощі характеру, розлади особистості до рівня психічних захворювань [2].

За свідченням Д. Джеффріс, в основі найбільш жорстоких випадків насильства дорослих лежать хворобливі травматичні переживання, що пов’язані з незліченними приниженнями і неприйняттям людини в дитинстві [4]. Дефіцит уваги приводить до погіршення успішності, нерідко до агресивної і асоціальної поведінки дитини як способу компенсації недоліку визнання і любові з боку дорослих.

Емоційна сфера дитини, яка залишилася без батьківського піклування часто виявляється недостатньо розвинутою. Емоційне неблагополуччя впливає на загальний психічний розвиток, тому що саме розвиток відчуттів та сприймання формує здатність до розумового розвитку та мовлення дитини. Часто молодший школяр інтернатного закладу має особливі поведінкові прояви, що сигналізують про емоційне неблагополуччя.

МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ

Мета роботи: полягає у висвітленні змісту й особливостей використання технології арт-терапії в корекційно-виховній роботі – на соціалізацію дітей, які мають особливі потреби.

 

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ

Одним із нових підходів у питанні виховання життєстійкості та самостійності у дітей, що мають особливі психоемоційні потреби, може бути інтеграція до виховного простору технології арт-терапії. Як зазначає Лєбєдєва Л.Д., педагогічний напрям арт-терапії (відрізняється від арт-педагогіки!) має неклінічну спрямованість, розрахований на потенційно здорову особистість [3].

На перший план виходять завдання розвитку, виховання, соціалізації. Словосполучення «арт-терапія» у педагогічній інтерпретації розуміється як турбота про емоційне самопочуття і психологічне здоров’я особистості, групи, колективу засобами художньої (візуальної) творчості.

Арт-терапія в освіті [3] – це системна інновація, яка характеризується:

1) комплексом теоретичних і практичних ідей, нових технологій;

2) різноманіттям зв’язків із соціальними, психологічними і педагогічними явищами;

3) відносною самостійністю (відособленістю) від інших складових педагогічної дійсності (процесів навчання, управління та ін.);

4) здатністю до інтеграції, трансформації. У застосуванні арт-терапії можна визначити два підходи: директивний та недирективний [4].

До директивного ми віднесемо проведення групової арт-терапії з дітьми-жертвами депривації та дітьми з дисфункціональних сімей. Ця форма занять дозволяє дітям подолати відчуття соціальної ізоляції, сприяє зниженню тривоги та відтворенню структурованого та стабільного зрозумілого простору для самореалізації. Арт-терапія у дитячих групах може бути дуже динамічною, з імпульсивними деструктивними діями дітей. Ці особливості потребують чіткої організації їх діяльності, що буде поєднана з емпатичним відчуттям вихователя або психолога реальних переживань учасників.

Директивний підхід виявляє свою ефективність у роботі з дітьми з синдромом недостатку уваги та гіперактивності, з імпульсивними дітьми, при роботі з моделлю діадичних стосунків на рівні «мати – дитина» під час взаємодії з художніми засобами у супроводі дисфункційних сімей із метою налагодження дитячебатьківських стосунків [4].

Арт-терапевтичні директивні заняття вихованців інтернатних закладів у мікрогрупах сприяють розвитку переживання дитиною внутрішньої та зовнішньої структури свого Я та світу за рахунок відпрацювання проблемних тем та використання конкретних вправ [4].

Недирективний підхід використовує дитячу гру з елементами заняття творчістю, що виникає спонтанно, у спеціальних умовах потенційного та захисного для розвитку простору (наприклад, гра з піском та мініатюрними фігурками або взаємодія з матеріалами для малювання).

Арт-терапевтичні недирективні індивідуальні заняття з молодшими школярами інтернатних закладів допомагають відновити почуття своєї гідності та реалізувати більш широкий індивідуальний репертуар реакцій захисту та прилаштування [4]. Деякі автори відмічають цінність фізичного контакту дітей, які мають емоційні розлади, з художніми матеріалами. Цей контакт дозволяє не тільки актуалізувати та відреагувати травматичний досвід, але й відновити сферу фізичних відчуттів, що були заблоковані у результаті переживання психологічної травми втрати батьків та/або зростання в умовах недбалого та жорстокого батьківського поводження.

У неструктурованому просторі дитини вперше з’являється можливість подивитися на свої почуття з боку, сфокусувати увагу на своїх переживаннях, знайти нові моделі поведінки у символічному просторі художніх образів, потім, коли більш зрілим стане Я, реалізувати у повсякденному житті. За допомогою процесу недирективних занять з арт-терапії вони мають можливість придбати необхідне відчуття особистісної цінності, відчуття, що вони можуть самі керувати своїми почуттями, усвідомлення, що їм притаманна здатність міцно стояти на обох ногах, приймати себе, бути відповідальними за себе і, таким чином, інтегрувати внутрішній образ «Я» і свій прояв зовні.

За визначенням Е. Крамер, арт-терапевтична діяльність є сильним терапевтичним фактором у роботі з соціально депривованими дітьми [6]. Ця діяльність складається з різноманітних способів взаємодії з художніми засобами та матеріалами, що не завжди приводить до створення оформленого кінцевого результату художньої творчості. В одних випадках взаємодія з матеріалами дозволяє зняти емоційну напругу, в інших – відреагувати травматичний досвід та встановити над ним контроль.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!