Тези “Обмеження майнових прав фізичних осіб як правова категорія”

ОБМЕЖЕННЯ МАЙНОВИХ ПРАВ ФІЗИЧНИХ ОСІБ ЯК ПРАВОВА КАТЕГОРІЯ

Постановка проблеми. Існування обмежень майнових прав фізичних осіб має ґрунтуватися на певних ключових ідеях, що виражають їх фундаментальну сутність у праві та державі. Формування системи принципів обмежень майнових прав фізичних осіб може сприяти правильному функціонуванню таких обмежень у механізмах правового регулювання, захисту суб’єктивних прав цих осіб, а також правильному управлінню майновими правами фізичних осіб. З цієї причини формування принципу обмеження майнових прав фізичних осіб є досить актуальним для умов розвитку цивільного права. Так чи інакше, питання обмеження майнових прав фізичних осіб є актуальним з багатьох причин, адже Конституція України передбачає, що розвиток прав особистості становить зміст і напрямок діяльності держави. Знаходження балансу між обмеженнями з боку держави і вільним розсудом приватних осіб у реалізації своїх майнових прав є основною проблемою, яку необхідно вирішити при побудові концепції обмежень майнових прав фізичної особи.

Виклад основного матеріалу. Стаття 3 Конституції України передбачає, що права людини та їх гарантії визначають зміст і напрямок діяльності держави. Незважаючи на наявність різних прав фізичних осіб щодо набуття майнових прав, укладення договорів, участі у впроваджувальних зобов’язаннях, успадкування та інших майнових відносин, існують теорії соціального функціонування власності, служби права та юридичної служби, адже українське законодавство визнає приватні та публічні інтереси. Однак в дослідженнях ці питання ще не отримали глибокого і всебічного огляду, незважаючи на необхідність розгляду загальнотеоретичних принципів, що встановлюють обмеження права власності фізичних осіб у правовому регулюванні майнових відносин та їх правової природи. Невизначеним залишається підхід до категоріальних механізмів, місця меж у механізмі правового регулювання, ідеї їх встановлення, особливостей деяких з них та ефективності їх заходів.

Незважаючи на те, що окремі вчені зачіпали деякі аспекти обмеження права власності фізичних осіб, відсутність комплексних досліджень призвела до невизначеності теоретико-методологічних основ і суперечливості правозастосовної практики щодо таких обмежень. Здійснення цивільних прав належить до суб’єктивного права, але засновано на об’єктивному праві. Тільки в цьому випадку можна говорити про правомірне здійснення прав, оскільки при здійсненні суб’єктивних цивільних прав враховуються норми об’єктивного права. Більше того, механізм здійснення суб’єктивних цивільних прав включає засоби та умови, що забезпечують здійснення передбачених цивільним законом можливостей.

І. В. Міщенко вважає, що юридичні гарантії обумовлені об’єктивними умовами здійснення суб’єктивних цивільних прав, а дотримання фізичними особами приписів, закріплених у законі, зводиться до поведінки керованих і зобов’язаних суб’єктів цивільних правовідносин. Це підтверджує важливу роль правових норм у реалізації об’єктивного права, тобто цивільних законодавчих актів, і суб’єктивного цивільного права. Адже правове регулювання створює можливість для виникнення суб’єктивних цивільних прав [3, с. 132], а законодавчі приписи є орієнтиром для фізичних осіб при здійсненні суб’єктивного цивільного права.

Обмеження майнових прав фізичних осіб у механізмах правового регулювання встановлюються за допомогою правових норм, нормативних актів та їх частин – актів застосування права. Механізм правового регулювання – це засіб, що сприяє досягненню цілей правового регулювання за допомогою юридико-технічних прийомів, що сприяють встановленню обмежень у правових нормах і нормативних актах. Акти застосування права, що сприяють реалізації таких обмежень, займають важливе місце в реалізації обмежень майнових прав особи в регульованих правом суспільних відносинах.

Обмеження майнових прав фізичних осіб являють собою систему цивільно-правових засобів, втілених у позитивних механізмах правового регулювання за допомогою правових норм, нормативних актів та актів застосування права, спрямованих на здійснення суб’єктивного цивільного права. суспільних інтересів або для дотримання прав інших осіб. Дане поняття в цілому відображає особливості, притаманні обмеженню особистих немайнових прав. Наведене визначення дає перше наближення до таких обмежень. Однак воно не виключає можливості вдосконалення концепції обмеження особистих немайнових прав шляхом її подальшого розвитку. При цьому для подальшого дослідження обмежень майнових прав фізичних осіб важливо підкреслити, що одне й те саме явище може мати багато дефініцій [1, с. 25].