Тези ” Поняття, види та форми надання соціальних послуг особам без визначеного місця проживання в Україні “

Ястребов Василь Андрійович

доктор філософських наук

професор

Костюк Назар Володимирович

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

Націοнальний педагοгічний університет ім. М.П.Драгοманοва

 

Пοстанοвка прοблеми. Проблема осіб без визначеного місця проживання існувала й існує навіть у розвинутих суспільствах із високим рівнем соціальної захищеності громадян. Вона має комплексний характер і набуває нових вимірів відповідно до зміни життєвих стандартів. Залежно від стану економіки та спрямування соціальної політики, зокрема житлової, кількість бездомних людей може зростати чи зменшуватися.

Особи без визначеного місця проживання як соціальна проблема визначається відсутністю у людини «дому». Йдеться не лише про дах над головою. Дім в уяві більшості людей асоціюється з певними матеріальними умовами, стабільністю, можливістю самовираження, фізичним і психологічним комфортом. Людина, яка живе на вулиці чи в інших місцях, не призначених для житла, позбавлена всього цього. Хоча є випадки, коли людина вважає, що її домом і є вулиця. Це стосується лише тих, хто свідомо обирає такий спосіб чи стиль життя і не вважає себе бездомним.

Отже, проблема має комплексний характер, в її основі – економічні, соціальні, психологічні чинники. Статус осіб без визначеного місця проживання ёсупроводжується високим ризиком скоєння правопорушень, вірогідність якого зростає за відсутності систем соціальної підтримки та послуг, організацій і фахівців у цій справі. Соціальна робота з цією групою клієнтів орієнтована на подолання особистої і соціальної функціональної вразливості людей, пов’язаної з втратою чи високим ризиком втрати житла.

Мета дοслідження дослідити основні проблеми та особливості соціальної роботи з людьми без визначеного місця проживання.

Для дοсягнення мети ми ставимο наступні завдання:

1. дослідити аспекти проблеми роботи з людьми без визначеного місця проживання,
2. проаналізувати особливості соціальної роботи з людьми без визначеного місця проживання.

Виклад матеріалу. На нашу думку, соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей також можна розглядати в широкому і вузькому значеннях, основним критерієм розмежування яких є наявність додаткових правових статусів у даних осіб поряд із тим, що вони є бездомними чи безпритульними.

Таким чином, соціальний захист бездомних осіб і безпритульних дітей у широкому розумінні – це сукупність заходів, направлених на підтримку даних осіб, до числа яких входять ті, які не мають житла, придатного та призначеного для проживання, серед яких додатково виділяються особи похилого віку та інваліди, внутрішньо переміщені особи тощо, що зумовлює виникнення поряд із соціальним захистом, який надається представникам даної категорії на загальних умовах, права на збільшений обсяг захисту, відповідно до особливого статусу даних осіб, згідно з законодавством.

У вузькому значенні – це система заходів, які відповідно до законодавства, надаються всім бездомним особам і безпритульним дітям. На нашу думку, така позиція є більш коректною, адже дозволяє значно детальніше висвітлити захист осіб, які були або опинилися в соціальному становищі бездомності, не виходячи за рамки предмету дослідження.

Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Матеріальна допомога надається особам, що знаходяться у складній життєвій ситуації, у вигляді грошової або натуральної допомоги: продуктів харчування, засобів санітарії і особистої гігієни, засобів догляду за дітьми, одягу, взуття та інших предметів першої необхідності, палива, а також технічних і допоміжних засобів реабілітації [1].

Відповідно до Закону України «Про соціальні послуги» можуть надаватися такі види соціальних послуг:

1.соціально-побутові послуги – забезпечення продуктами харчування, м’яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, соціально-побутової адаптації, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів тощо;

2.психологічні послуги – надання консультацій з питань психічного здоров’я та поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, застосування психодіагностики, спрямованої на вивчення соціально-психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад;

3.соціально-педагогічні послуги – виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організація індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої діяльності тощо, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб;

4. соціально-медичні послуги – консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримка та охорона її здоров’я, здійснення профілактичних, лікувально-оздоровчих заходів, праце терапія;

5. соціально-економічні послуги – задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових компенсацій;

6. юридичні послуги – надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо цієї особи (оформлення правових документів, захист прав та інтересів особи, інша правова допомога тощо);

7.послуги з працевлаштування – пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи;

8.інформаційні послуги – надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги);

9.розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги);

10.поширення об’єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги);

Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Порядок надання соціальних послуг.

Суб’єкти, що надають соціальні послуги, здійснюють свою діяльність відповідно до статутних документів, цивільно-правових договорів (для фізичних осіб – підприємців), в яких визначено перелік соціальних послуг, категорії осіб, яким вони надаються, за наявності відповідної підготовки їх працівників, з дотриманням державних стандартів соціальних послуг, етичних, правових норм і принципів надання соціальних послуг. Критерії діяльності суб’єктів, що надають соціальні послуги, встановлюються Кабінетом Міністрів України.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!