Тези “Правовий статус суб’єктів природних монополій”

ПІБ

студент

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Науковий керівник: к.е.н., доцент ПІБ

 

Правовий статус суб’єктів природних монополій

 

Постановка проблеми. Поняття суб’єкта природної монополії чітко визначено у Законі України «Про природні монополії». Незважаючи на це, процес набуття статусу суб’єкта природної монополії суб’єктом господарювання є досить заплутаним.

Законодавство у сфері природної монополії змінюється досить динамічно. У вітчизняній юридичній науці природним монополіям приділено мало уваги, зазвичай опосередковано та у контексті конкурентного та антимонопольного права. Праці вітчизняних науковців розкривають загальні положення, однак дещо втратили актуальність (у зв’язку зі змінами законодавства). Положення минулого року вже сьогодні не є актуальними. Процес набуття статусу суб’єкта природної монополії потребує додаткового вивчення з метою розробки пропозицій щодо подальшого вдосконалення.

Метою дослідження є комплексний аналіз правового статусу суб’єктів природних монополій, зокрема визначення їхніх прав, обов’язків, обмежень та особливостей правового регулювання їхньої діяльності.

Виклад основного матеріалу. Термін «природні монополії» вперше ввів Дж.С. Млин у своїх дослідженнях, де він згадував про діяльність водо- і газопостачальних компаній, доріг, каналів і залізниць. Він зазначив, що відсутність конкуренції серед виробників є прийнятною практикою. Природність монополізму вважалася такою, що конкуренція в окремих галузях була б абсурдною і завдала б шкоди, витрачаючи ресурси конкурентів без жодної користі [1, с. 362].

Згідно з пунктом 1 статті 1 Закону України «Про природні монополії», стан природної монополії на ринку товарів виникає, коли попит на цьому ринку задовольняється без конкуренції через технологічні особливості виробництва. Це зумовлено значним зниженням витрат на виготовлення одиниці продукції при збільшенні обсягів виробництва, що робить процес більш ефективним. Товари (послуги), вироблені суб’єктами природної монополії, не можуть бути замінені іншими в споживанні, тому попит на них менше залежить від змін цін у порівнянні з попитом на інші товари (послуги).

У статті 1 Закону України «Про природні монополії» визначено, що суб’єктом природної монопольної діяльності є господарюючий суб’єкт (юридична особа) незалежно від форми власності, який виробляє (продає) товари на ринку, що функціонує в умовах природної монополії.

Аналіз законодавства дозволяє виокремити характеристики природного монополіста:

1. природний монополіст є господарюючим суб’єктом. Згідно з частиною першою статті 55 Господарського кодексу України, учасниками господарських відносин вважаються суб’єкти господарювання, які реалізують свою діяльність шляхом використання господарської компетенції (сукупності прав і обов’язків у сфері господарювання), мають окреме майно та відповідають за свої зобов’язання в межах цього майна, якщо інше не визначено законом.
2. суб’єктом природного монопольного становища може бути лише юридична особа;
3. коло суб’єктів природної монополії не обмежується формою власності: до них можуть належати як юридичні особи державної чи комунальної власності, так і приватні юридичні особи;
4. щоб вважатися суб’єктом природної монополії, організація повинна виробляти (реалізовувати) товари на ринку, що знаходиться в стані природної монополії.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про природні монополії», регулювання діяльності суб’єктів природних монополій здійснюється у таких сферах:

1) транспортування нафти та нафтопродуктів трубопроводами;

2) транспортування природного газу та нафти трубопроводами;

3) розподіл природного газу та нафти через трубопроводи;

4) зберігання природного газу в обсягах, що перевищують встановлений рівень, відповідно до умов та правил ведення підприємницької діяльності зі зберігання (ліцензійні умови);

5) транспортування інших речовин за допомогою трубопроводів;

6) передача електричної енергії;

7) розподіл електричної енергії (передача електричної енергії через локальні електромережі).

Аналіз цього стандарту свідчить про те, що перелік сфер є закритим і вичерпним. Його розширення або скорочення може відбуватися лише шляхом внесення змін безпосередньо до закону.

В Україні діяльність суб’єктів господарювання у сфері природних монополій регулюється низкою нормативно-правових актів, до яких належать Конституція України, Господарський кодекс, Авіаційний кодекс, Морський кодекс, а також закони «Про природні монополії», «Про захист економічної конкуренції», «Про трубопровідний транспорт», «Про залізничний транспорт», «Про ринок електричної енергії», «Про транспорт» та інші.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!