Тези ” Проблеми обліку і оподаткування інтелектуальної власності “

ПІБ

доктор філософських наук

професор

ПІБ

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

Націοнальний педагοгічний університет ім. М.П.Драгοманοва

 

«ПРОБЛЕМИ ОБЛІКУ І ОПОДАТКУВАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ»

 

Пοстанοвка прοблеми. Розвинені сучасні країни визначили, що інтелектуальні ресурси є головною рушійною силою економічного зростання. Інтелектуальні ресурси, будучи включеними до складу нематеріальних активів підприємства, не тільки впливають на процвітання підприємства, а й сприяють виконанню державного бюджету. З іншого боку, в Україні інтелектуальна власність ще не визнана належним чином і не функціонує як повноцінний актив. В основному це пов’язано з нечітким взаємозв’язком між рівнем витрат і вигодами від реалізації результатів інтелектуальної діяльності. У цьому контексті необхідно вивчити проблемні аспекти оподаткування інтелектуальної власності підприємств та намітити напрями цілеспрямованого вдосконалення законодавства, нормативно-правової бази для стимулювання зростання інтелектуального капіталу вітчизняних підприємств.

Мета дοслідження є виявлення проблемних питань в оподаткуванні об’єктів інтелектуальної власності на підприємстві.

Виклад матеріалу. Бухгалтерський облік нематеріальних активів підприємства ведеться по кожному об’єкту інтелектуальної власності в наступних групах:

1. права на комерційні позначення (торгові марки (знаки товарів і послуг), права на комерційні (фірмові) найменування;
2. права на об’єкти промислової власності (винаходи, корисні моделі, промислові зразки, компонування (топографія) інтегральних мікросхем, комерційна таємниця, включаючи ноу-хау, захист від недобросовісної конкуренції).
3. авторське право та суміжні з ним права (право на комп’ютерні програми, програми для електронно-обчислювальних машин, компіляції даних (бази даних) тощо), крім тих, витрати на придбання яких визнаються роялті [1].

Відображення в бухгалтерському обліку операцій та використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів дає змогу перш за все отримувати прибуток від передачі прав використання об’єктів інтелектуальної власності, сплачувати роялті фізичним та юридичним особам, підтверджувати довгострокові майнові права документально, залучати додаткові фінансові ресурси, а також отримувати корпоративні права завдяки здійсненню трансакційних операцій шляхом внесення власного інтелектуального продукту до статутних фондів інших підприємств. Щодо прибутку, то він повинен бути відчутним, але для цього інтелектуальну власність необхідно ввести в господарський обіг.

Однак результати науково-технічної діяльності можуть бути легально введені в обіг у вигляді ідей, зокрема об’єктів інтелектуальної власності, можливе тільки після реєстрації права на їх використання, застосування та розпорядження в порядку, прав на їх використання, застосування та розпорядження ними.

Однак процес прийняття рішення про включення інтелектуальної власності до складу нематеріальних активів зазвичай ініціюється з метою мінімізації оподаткування. Це пов’язано з тим, що право власності обов’язкове для будь-якого виду інтелектуальної власності, яка приносить вигоду власнику в довгостроковій перспективі. У чинній системі оподаткування існує серйозна проблема необхідності зміни принципу оподаткування корпоративної інтелектуальної власності. Посилення податкового тиску призводить до збільшення розбіжностей між державою і платниками податків, що, швидше за все, призведе до скорочення бюджетних надходжень, змушуючи платників податків шукати способи приховати прибуток і знизити податкове навантаження.

У бухгалтерських балансах об’єкти права інтелектуальної власності можуть бути не введені в господарський цикл і не відображені у звітності та обліку організації. Це пов’язано з тим, що в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи» свідчить, що «придбані або отримані нематеріальні активи відображається в балансі, коли існує ймовірність отримання майбутніх економічних вигод, пов’язаних з їх використанням, та його вартість може бути достовірно визначена. Нематеріальні активи, що виникають в результаті розробки, повинні відображати в балансі за умови, що підприємство/установа має намір, технічні можливості та ресурси для того, щоб зробити нематеріальний актив придатним для продажу або використання; потенціал отримання майбутньої економічної вигоди від продажу або використання нематеріального активу; інформація для достовірного визначення витрат, пов’язаних з розробкою нематеріального активу.

Якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов’язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені, без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом» [1].

Таким чином, українські підприємства сьогодні мають дуже низьку частку нематеріальних активів у загальній вартості бізнесу (близько 2-5%). Це пов’язано з тим, що, згідно зі статтею «Нематеріальні активи», відображається лише вартість комп’ютерних програм та ліцензій. У той же час повна оцінка ринкової вартості додаткових нематеріальних активів тієї ж компанії може скласти 15-20% і більше, відповідно збільшивши вартість компанії.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!