Тези ” Проблеми питання щодо поділу майна при розлученні “

ПІБ

доктор філософських наук

професор

ПІБ

здοбувач вищοї οсвіти сοціальнο-правοвοгο факультету

НАЗВА ЗАКЛАДУ

 

«ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ЩОДО ПОДІЛУ МАЙНА ПРИ РОЗЛУЧЕННІ»

 

Пοстанοвка прοблеми Суспільство і держава зацікавлені у зменшенні кількості розлучень та у сталих сімейних відносинах. Однак розірвання шлюбу, на нашу думку, свідчить про неміцність і руйнацію родинних зв’язків і далеко не завжди може розглядатися як явище негативне. При розлученні постає багато питань, зокрема щодо вибору місця проживання дітей, їх утримання, про поділ майна подружжя, про утримання колишнього подружжя після розірвання шлюбу. На сьогодні вкрай важливим є розв’язання цивілізованим шляхом майнових проблем, пов’язаних з розірванням шлюбу.

Метою дοслідження є аналіз найпоширеніших спірних ситуацій, що виникають при поділі майна подружжя при розірванні шлюбу, а також формулювання пропозицій про внесення деяких змін до чинного законодавства з метою по кращення існуючого порядку поділу майна подружжя при розірванні шлюбу.

Виклад матеріалу. З розвитком ринкових відносин до складу майна подружжя стали входити об’єкти нерухомості, цінні папери, частки у складеному капіталі товариств, права інтелектуальної власності тощо. Тому вирішення майнових спорів потребує досконалішої (порівняно із сучасною) законодавчої бази.

Законодавство України встановлює різний правовий режим майна подружжя залежно від того, набуте воно ними до шлюбу чи після реєстрації шлюбу, чи існус між ними договірний режим майна, відповідно до підстав набуття майна, тощо.

Все це має значення при вирішенні долі майна після розірвання шлюбних правовідносин. На сьогодні відповідно до ч. 3 ст. 106 Сімейного кодексу України шлюб розривається незалежно від наявності між подружжям майнового спору. Це значно пришвидшило процес розірвання шлюбу, однак на вирішення майнових спорів майже не впливає.

Судовий розгляд справ про вирішення майнових спорів колишнього подружжя може тягтися роками. Розглядаючи майновий спір між подружжям, суд передусім має визначити склад майна і підстави його набуття. Статтею 57 СК України визначено перелік майна, яке є приватною особистістю чоловіка та дружини. Це – майно, набуте нею, ним до шлюбу;майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування; майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

На практиці зустрічається багато спорів щодо визначення правового режиму майна, набутого за час шлюбу, але на кошти, отримані від відчуження майна, набутого до реєстрації шлюбу. При вирішенні спору суди виходять положень ч. 1 ст. 60 СК України, відповідно до яких майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, а також ч. 2 цієї ж статті – кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Це питання залишилося поза увагою законодавця, а також нормативно-правових актів правозастосованих органів, зокрема постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя».

Вважаємо, що правовий режим майна, набутого одним з подружжя за час шлюбу, але на кошти, отримані від відчуження майна, набутого ним до реєстрації шлюбу, потребує свого вирішення в законодавстві (СК України), а також у зазначеній постанові Пленуму Верховного Суду України.

Іншим спірним питанням, яке потребує роз’яснення вищих судових інстанцій, це питання про визначення долі майна подружжя, набутого у власність за різними підставами. Це стосується спорів про поділ спільного майна подружжя, а саме – житлового приміщення, коли частина будинку або квартири були отримані у власність одним з подружжя безоплатно (на підставі договору дарування або в порядку спадкування), а інша частина набута за іншими підставами, зокрема за відплатним договором.

Відповідно до п. 25 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21 грудня 2007 р. «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи питання про поділ майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя, зокрема неподільної речі, суди мають застосовувати положення частин 4, 5 ст. 71 СК України щодо обов’язкової згоди одного з подружжя на отримання грошової компенсації та попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.

За відсутності такої згоди присудження грошової компенсації може мати місце з підстав, передбачених ст. 365 Цивк України, за умови звернення подружжя (одного з них) до суду з таким позовом (ст. 11 ЦивК) та попереднього внесення на депозитний рахунок суду відповідної грошової суми. У разі, коли жоден із подружжя не вчинив таких дій, а неподільні речі не можуть бути реально поділені між ними відповідно до їх часток, суд визнає ідеальні частки подружжя в цьому майні без його реального поділу і залишає майно у їх спільній частковій власності.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!