Тези “Робота логопеда з розвитку дрібної моторики у дітей із затримкою психічного розвитку”

ПІБ

здобувач бакалаврського  рівня вищої освіти

за спеціальністю «Спеціальна освіта»

Науковий керівник:

ПІБ, кандидат психологічних наук, доцент, завідувчка кафедри психології, логопедії та інклюзивної освіти

Житомирський державний університеті імені Івана Франка

м. Житомир, Україна

 

РОБОТА ЛОГОПЕДА З РОЗВИТКУ ДРІБНОЇ МОТОРИКИ У ДІТЕЙ ІЗ ЗАТРИМКОЮ ПСИХІЧНОГО РОЗВИТКУ

 

У спеціальній психології та педагогіці однією з найбільш важливих та актуальних проблем є проблема вивчення особливостей розвитку вищих психічних функцій дітей із затримкою психічного розвитку (ЗПР). В останні роки помітно збільшилася кількість дітей із затримкою психічного розвитку, яка зумовлюється біологічними, соціально-психологічними, екологічними та іншими чинниками, а також їх комплексними поєднаннями. Цей факт обумовлює підвищену увагу дослідників до даної проблеми.

Проблемі вивчення особливостей роботи логопеда з розвитку моторних здібностей присвячено праці багатьох науковців, таких як: Л. Биковець,
І. Бруншевська, О. Власова, В. Войко, В. Кротенко, О. Узорова, Т. Харченко, О. Яловська та ін.

На сьогодні недорозвиток пізнавальних здібностей відмічається у кожної десятої дитини шкільного віку, а рівня шкільної зрілості у 6-річному віці досягають менше 50% дітей. Кількість дошкільників із ЗПР складає 25-30% від дитячої популяції.

В українській літературі немає єдиного погляду серед вчених щодо тлумачення поняття «затримка психічного розвитку». Наприклад, І. Борісов визначає затримку психічного розвитку як «категорію дітей із зниженим загальним розвитком та недостатністю окремих функцій», О. Граборов розглядає затримку психічного розвитку як перехідну форму між нормою і дефективністю (діти «субнормальної» групи), а В. Кащенко та Г. Мурашов називають дітей із затримкою психічного розвитку «слабко обдарованими».

Вправа «Перебираємо пальчиками» – це вправа, яка використовується для оцінки розвитку дрібної моторики та координації рухів пальців у дітей. Вона може бути також корисною для виявлення можливих порушень у розвитку моторики та функцій рук. Основна мета методики – перевірити здатність дитини виконувати точні та координовані рухи. Для проведення цієї методики потрібно невеликі предмети, які дитина може взяти пальцями [2, с. 34].

М. Певзнер і Т. Власова перелічують основні фактори, які можуть призвести до затримки психічного розвитку:

1. Небажаний перебіг вагітності, який пов’язаний з:

• захворюваннями матері під час вагітності, такими як краснуха, паротит, грип;
• хронічними соматичними захворюваннями матері, які розпочалися до вагітності, такі як діабет, захворювання щитоподібної залози;
• токсикозом, особливо у другій половині вагітності;
• токсоплазмозом;
• інтоксикацією матерів організму внаслідок вживання алкоголю, нікотину, наркотичних речовин, хімічних і лікарських препаратів;
• несумісністю крові матері та плоду за резус-фактором.

2. Ускладнення під час пологів:

• травми внаслідок механічних ушкоджень плоду при використанні різних методів підтримки родів;
• асфіксія новонароджених та загроза її виникнення.

3. Соціальні аспекти (недбалість у вихованні через обмежений емоційний контакт з дитиною як у ранньому дитинстві (до трьох років), так і на більш пізніх вікових етапах) [6, с. 46].

Дітей із затримкою психічного розвитку характеризує нестійка увага, яка періодично коливається та має нерівномірну працездатність. Вони важко збираються та утримують увагу протягом певного часу під час виконання завдань. Їхня увага має обмежений обсяг, проявляється фрагментарність, коли вони сприймають лише окремі частини інформації в конкретній ситуації. Ці порушення можуть уповільнювати процес формування понять. Також відзначаються проблеми з вибірковою увагою, недостатня цілеспрямованість дій, імпульсивність та часті відволікання. Деякі діти можуть виявляти інертність, коли важко переключаються з одного завдання на інше.

В сучасній психолого-педагогічній літературі велике значення приділяється аналізу розвитку рухової сфери та моторики дітей.

Поняття «дрібна моторика» виникає з об’єднання термінів «дрібна» і «моторика».  У Тематичному словнику-довіднику з психології, під редакцією О. Коваля, термін «моторика» визначається як «рухова активність організму, окремих його органів або їх частин, походження якої пов’язане з латинським словом «motor», що означає «приводить у рух»» [4].

У Тематичному словнику-довіднику з психології, під редакцією О. Коваля, термін «моторика» визначається як «рухова активність організму, окремих його органів або їх частин, походження якої пов’язане з латинським словом «motor», що означає «приводить у рух»». В Словнику з корекційної педагогіки та спеціальної психології Т. Логвиненко визначає термін «моторика» як «сукупність рухових реакцій» [6]. У Новому тлумачному словнику української мови, відредагованому О. Коваль, подається таке визначення терміну «моторика» (англ. – motorics): «вся сфера рухових функцій, що об’єднує біомеханічні, фізіологічні та психологічні аспекти рухового апарату організму» [7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!