Викладач:
старший викладач
Підготувала:
студентка __ курсу
групи ____
НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
«РОЗВИТОК, ВИХОВАННЯ І НАВЧАННЯ ДІТЕЙ З ПОРУШЕННЯМ ІНТЕЛЕКТУ В ГЕРМАНІЇ»
Постановка проблеми. Однією з ознак цивілізованого суспільства є гарантія основного права дітей на освіту. У зв’язку з цим велике значення має використання гнучкої та індивідуалізованої системи навчання дітей з особливостями психо-фізичного розвитку, заснованої на принципі визнання різноманітності в навчанні, вихованні та підтримці дітей-інвалідів. Мова йде про інклюзивну освіту як про специфічний напрямок у педагогіці.
Система загальної середньої освіти в Західній Європі є важливим елементом сучасної європейської моделі організації суспільства, незважаючи на різні типи і рівні установ, що відповідають за освіту, в тому числі для учнів з особливими освітніми потребами, і в даний час є привабливою для інших країн, враховуючи виклики і перспективи вирішення назрілих освітніх і соціальних проблем та застарілих режимів. У розвинених країнах Західної Європи реформи почалися в 70-х роках 20 століття, зокрема, була проведена реструктуризація спеціальної освіти, де інтегрована інклюзивна освіта дітей з порушеннями розвитку визначається як основна форма освіти для осіб з обмеженими можливостями.
Метою даного дослідження є аналіз педагогічних умов проведення інклюзивної освіти в Німеччині.
Виклад основного матеріалу. У Німеччині організовані школи-інтернати для дітей з серйозною затримкою інтелектуального розвитку, тут варто додати, що у деяких країнах не існує єдиної державної системи для дітей з порушеннями інтелекту. Спеціальні установи у Німеччині можуть бути як державними, так і приватними. Крім того, у Німеччині створені два типи додаткових шкіл: одна виключно для розумово відсталих дітей, а інша – для дітей із затримкою в розвитку. В Німеччині встановлений 8-річний термін навчання в допоміжних школах. Також кількість інтернатів збільшується щороку, а при допоміжних школах створюються дошкільні заклади.
Варто зазначити, що колосальна реформа сектору освіти була проведена в Німеччині на початку 1970-х років, що дозволяла дітям мати право на вибір навчального закладу та, незалежно від ступеня складності захворювання, бути забезпеченими психолого-педагогічною підтримкою та залученими до освітнього процесу [2].
Основоположним освітнім документом з організації спільного навчання дітей з порушеннями розвитку та їхніх здорових однолітків для всіх регіонів Німеччини стали ухвалені у 1972 р. Рекомендації з організації спеціального навчання. Цей документ уможливив розвиток «кооперативних» форм організації освітньої діяльності масових і спеціальних шкіл, що передбачають спільне проведення масових заходів, окремих навчальних занять, відвідування учнями з порушеним розвитком масової школи та надання їм корекційно-реабілітаційних послуг у спеціальному закладі тощо [5].
У вирішенні питань психолого-педагогічного супроводу учнів з особливими потребами в умовах інклюзивного навчання Німеччину з-поміж інших європейських країн вирізняє варіативність його організації, що зумовлена відмінностями у законодавстві. В окремих регіонах освітні нормативно- правові акти передбачають, що школи можуть мати у своєму штаті спеціальних педагогів і фахівців, які надають допомогу дітям з особливими потребами. В окремих випадках спеціальні педагоги виконують функції асистента вчителя, співпрацюючи з педагогами класу. Психолого-педагогічний супровід забезпечується педагогічними центрами, які функціонують у кожному регіоні, хоча форми організації роботи можуть бути різними. Центри надають різнопланову допомогу школярам з особливими освітніми потребами, проводять з ними профорієнтаційну роботу, координують діяльність різнопрофільних фахівців, консультують батьків і вчителів масових та спеціальних шкіл тощо.
Окрім центрів підтримку учням з особливими потребами надають служби, що функціонують поза межами шкіл і фінансуються органами місцевого самоврядування: медико-соціальні служби, ресурсні центри, реабілітаційні заклади тощо. На сьогодні у Німеччині, паралельно із системою спеціальних освітніх установ, де перебувають діти, переважно, зі складними порушеннями, функціонують заклади інклюзивного навчання.
Аналіз досвіду навчання дітей з особливостями психофізичного розвитку у Німеччині свідчить, що у переважній більшості з них інклюзивне навчання є основною формою здобуття освіти людьми з обмеженими можливостями. Однак, варто зазначити, що діти з особливими освітніми потребами мають змогу здобувати освіту і в спеціальних навчальних закладах, і в закладах масового типу. Зокрема, спеціальні заклади функціонують і надають допомогу дітям з обмеженими можливостями здоров’я, однак, вони не є сегрегативними осередками. «Кордони» між спеціальною та загальною освітою прозорі, оскільки країни з демократичним устроєм пропагують цінності громадянського суспільства, яке базується на ідеях рівноправності, толерантності та інклюзії.
У Німеччині школа Erikaman Schullein Berlin з 1998 року розвивається як «школа для всіх дітей». Інклюзивна освіта є основним напрямком діяльності початкової школи. У школі навчається 600 учнів, з яких 8 % потребують особливого підходу до освіти. Вони навчаються всі разом і отримують індивідуальну підтримку. У школі навчаються як діти з особливими потребами та високообдаровані діти, так і діти із забезпечених сімей та діти, чиї батьки безробітні. Також цікаво, що там навчаються представники 20-ти країн світу [2].
Для кожної дитини в перші чотири роки навчання у цій школі складається індивідуальний план, заснований на регулярному аналізі здібностей та успіхів. На початку навчального року всі батьки отримують вимоги до того, що їхня дитина повинна знати до кінця навчального року, разом з перекладом рідною мовою, де це необхідно. Крім того, школи підтримують батьків у тому, щоб вони стали партнерами в навчанні своїх дітей, у процесі інклюзивної освіти навчання учнів 1-го і 2-го класів часто проводиться разом.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!


Відгуки
Відгуків немає, поки що.