Тези “Соціальна робота з впо. Адаптація до громадського життя”

ПІБ

студент

НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Науковий керівник: к.е.н., доцент ПІБ

 

СОЦІАЛЬНА РОБОТА З ВПО. АДАПТАЦІЯ ДО ГРОМАДСЬКОГО ЖИТТЯ

 

Постановка проблеми. Повномасштабне вторгнення російських військ в Україну 24 лютого 2022 року спричинило нову хвилю вимушеної зміни місця проживання мільйонами українських громадян, які рятуючи своє життя і членів сім’ї змушені були переміститися в пошуках безпечних куточків та адаптуватися в нових реаліях сьогодення.

Вимушено переміщені особи (ВПО) потребують матеріальної, фінансової, соціально-педагогічної і психологічної допомоги та підтримки. Ситуація постійного стресу, зумовленого вимушеним від’їздом з постійного місця проживання, порушення стабільності та звичного стану життя, втрата годувальників, друзів, родичів, позбавлення батьківської турботи негативно впливає на особистість. Найгостріше ця ситуація сприймається дітьми, які психологічно чутливі до травмуючих ситуацій.

Саме тому проблема соціальної роботи з вимушеними переселенцями та їх сім’ями є не тільки політичною, а й соціальною, і вимагає комплексної соціально-педагогічної роботи з використанням особливих ресурсів для її розв’язання, зокрема, полегшення соціалнього становища вимушених переселенців та їх сімей.

Метою дослідження є аналіз соціальної роботи з внутрішньо переміщеними особами (ВПО) для розробки ефективних стратегій і механізмів їх адаптації до соціуму.

Виклад основного матеріалу. Теоретичне дослідження категорії «ВПО» розглянуто багатьма вченими. Зокрема, М. Ніколайчук зазначає, що «внутрішньо переміщені особи є специфічною цільовою групою міграційної політики, яка характеризується різноманітними ознаками, зумовленими особливими потребами, індивідуальними рисами та впливами навколишнього середовища» [1, c. 109].

Г. Гудвін-Гілл характеризує «ВПО» як осіб, які змушені масово покидати свої домівки через збройні конфлікти, внутрішні суперечності, регулярні порушення прав людини або природні катастрофи, при цьому залишаючись на території своєї країни.

Автор, ототожнюючи терміни «внутрішньо переміщена особа» та «переселенець», зазначає, що ВПО — це люди, які відповідають визначенню «вимушених переселенців», але при цьому, покинувши своє постійне місце проживання, залишаються в межах своєї країни та мають можливість отримувати її захист [2, c. 314-315].

Нині внутрішньо переміщені особи (ВПО) становлять одну з найбільших груп населення в Україні, яка потребує соціального захисту та підтримки. Після початку повномасштабної війни в лютому 2022 року кількість таких осіб значно зросла, а ситуація набула загальнонаціонального масштабу, що вимагало оперативної та професійної реакції з боку держави для надання комплексної допомоги та створення умов для їх адаптації в нових громадах.

На сьогодні спостерігається безпрецедентний рівень внутрішньо переміщених осіб (ВПО). За даними Міністерства соціальної політики України, станом на 24 січня 2023 року на обліку перебуває майже 5 мільйонів осіб, і ця цифра постійно змінюється. Згідно з інформацією Міжнародної організації з міграції (МОМ), влітку 2022 року більше 7 мільйонів українців стали внутрішніми переселенцями, залишивши свої домівки через бойові дії та тимчасову окупацію [3].

Покидаючи свої домівки та опиняючись у нових умовах в іншій територіальній громаді, ВПО стикаються з численними труднощами. З одного боку, це проблеми особистісного характеру: стрес, підвищена тривожність, страх, невизначеність майбутнього, погіршення здоров’я, фінансові труднощі, проблеми з житлом, безробіття, юридичні питання тощо. З іншого боку, на новому місці вони стикаються з відсутністю належних умов для успішної адаптації, таких як недостатньо розвинена соціальна інфраструктура, нестача фінансування, брак кваліфікованих фахівців, які могли б надати необхідну допомогу, а також недосконалість механізмів інформування ВПО про доступні ресурси в громаді.

Соціальна робота спрямована на інтеграцію людини в суспільство, процес, у якому формується її самосвідомість, рольова поведінка, здатність до самоконтролю та адекватні зв’язки й стосунки. Це активний процес адаптації до соціального середовища, метою якого є збереження і формування оптимального балансу між особистістю, її внутрішнім станом і навколишнім середовищем як в актуальний момент, так і в перспективі [4].

Ефективність соціальної роботи залежить як від індивідуально-психологічних особливостей особистості, так і від впливів навколишнього середовища. Тому зусилля фахівців повинні бути спрямовані на комплексний підхід: роботу з кожним клієнтом для відновлення та покращення його адаптивного потенціалу, а також на вдосконалення мікросоціуму та його окремих складових.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!