Роман Кнута Гамсуна «Пан» став початком психологічної течії в норвезькій прозі. В основі сюжету цього твору є зображення життя та кохання на фоні природи, яка є символом гармонії. У романі письменник стверджує, що люди не хочуть поєднуватись з природою та бути її частиною, вони навіть до свого голосу прислуховувтися не хочуть. Таким чином вони порушують відносини з суспільством в цілому. Цей твір є непростим за своєю проблематикою, адже він розкриває філософські та морально-естетичні питання. Найбільш ідейною проблематикою даного роману є сенс людського існування, змалювання справжнього щастя, а також стосунки людини та природи.
У сюжеті бачимо Томаса Глана, для якого основним у житті була можливість поєднання його душі з природою. Він дуже часто у своїх думках спілкується з природою, а свої душевні турботи порівнює зі станом природи. На основі цього можна стверджувати, що герой має неабиякий внутрішній світ. Поява у творі Пана – бога лісів може свідчити про те, що герой завжди знаходиться під наглядом та опікою Бога.
Своєрідно, що Томас відчуває себе дещо зайвим у суспільстві серед людей. Він вважає, що люди є дріб’язковими та легковажними, адже вони люблять збиратися заради розваг у будинках багатіїв. Томаса приваблює виключно природа, вона наче зачаровує його, його тіло та душу, адже тільки в лісі він відчуває себе сильним та байдужим до щоденних проблем. В цьому заключається поняття «натуральної людини». Томас стверджує, що в людському суспільстві все наповнено брехнею, тому лише серед природи він може бути справжнім самим собою та жити справжнім життям, бачити його красу.
Для отримання повного тексту придбайте роботу!
"Ствοрення гри для фοрмування медіаграмοтнοсті дітей" 

Відгуки
Відгуків немає, поки що.