Творча робота ” Слово як базова одиниця вивчення лексикології. Типологія лексичних одиниць “

Слово як базова одиниця вивчення лексикології. Типологія лексичних одиниць

Лексикологія (гр. lexis — слово, logos — вчення) — розділ науки про мову, що вивчає склад мови і слово як його основну одиницю. З-поміж інших мовних одиниць у слові виділяють такі ознаки: лексичне значення, номінативна функція та інші.

Слово — це основна, базова одиниця мови — звук або комплекс звуків, що має певне значення і вживається в мовленні як самостійне ціле, є будівельним матеріалом для речення.

Окрім лексичного значення, слова мають і граматичне значення, яке показує, що слово належить до певної частини мови та має граматичні ознаки.

Семасіологія (від грец. semasia — знак, значення) — наука про значення слів. її ще називають лексичною семантикою (від грец. semantikos — позначальний). Слово семантика дуже часто вживається і в розумінні «значення». Деякі лінгвісти семасіологією і семантикою називають тільки вивчення значень слів, але не інших одиниць мови. Однак останнім часом під семантикою розуміють:

а) весь зміст, інформацію, передавані мовою або якоюсь її одиницею (морфемою, словом, словосполученням, реченням);

б) розділ мовознавства, який вивчає цей зміст

Лексичне значення слова — це те поняття, той зміст, який вклали в слово люди. Слова можуть позначати предмети, осіб, явища, процеси, ознаки, загалом усю повноту наших думок.

Є три типи лексичних значень слів: номінативне (первинне й похідне), фразеологічне й контекстуальне.

Первинне номінативне значення — значення, якого набуло слово водночас із його появою. Воно є основою для виникнення та існування всіх інших значень слова. Первинне номі­нативне значення слова досить стійке. Виникнувши на певно­му етапі розвитку мови, воно протягом тривалого часу зберігається майже незмінним. Особливо це стосується загальновживаної лексики. Наприклад, такі слова, як Mutter, Vater, Sohn, Auge, Hand, Sonne, Regen, Schnee, Baum, Blumen, warm, breit, blau, denke, geh, ich, du та багато інших, означають тепер те саме, що й колись, у давні часи.

Слова з номінативним лексичним значенням вступають у зв’язки між собою відповідно до тих реальних зв’язків, які Снують між різними предметами і явищами в об’єктивній дійсності, що їх ці слова називають. Наприклад, двері можуть зачинятися і відчинятися, скрипіти і грюкати, стояти і лежати (якщо вони зняті із завіс), але не можуть читати, писати, бігати. Тому й іменник двері можна поєднувати лише з такими дієсловами, як зачинятися, відчинятися, скрипіти, грюкати, стояти, лежати, але не читати, писати, бігати. Тому й дієслово торувати може сполучатися лише з додатками, вираженими такими словами, як Straße, Weg, aber nicht Haus, Lied, Gedanke тощо.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!