Дипломна робота ” Психологічні особливості дітей з неблагополучних сімей “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМЕЙ 

1.1. Дослідження проблематики неблагополучних сімей в психологічній науці 

1.2. Особливості психологічного розвитку дитини з неблагополучної сім’ї 

1.3. Основні проблеми, які виникають в неблагополучних сім’ях 

РОЗДІЛ 2. ДІАГНОСТИКА ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ДІТЕЙ ІЗ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМЕЙ

2.1. Організація емпіричного дослідження 

2.2. Дослідження психологічних особливостей дітей із неблагополучних сімей 

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛІТЕРАТУРИ 

ДОДАТКИ 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми дослідження. Соціальний інститут сім’ї є складовою суспільства, і безпосередньо віддзеркалює ті зміни, що відбуваються у ньому. Економіко-політична нестабільність, зміни у соціальній сфері життя, зниження цінності освіти серед молоді, демографічні кризи – усе це зумовлює зростання числа неблагополучних родин, соціального сирітства та бездоглядності дітей.

В останні роки у житті сучасної української сім’ї спостерігається ряд негативних тенденцій, серед яких: збільшення кількості родин з низькими доходами, погіршення матеріального забезпечення дітей, посилення нервової напруженості людей, зростання кількості екстремальних ситуацій та відповідно стресів, що негативно позначається на сімейному мікрокліматі. До цього можна додати формалізацію стосунків з дітьми внаслідок зайнятості батьків, втрату виховного ідеалу, збільшення числа дітей, народжених поза шлюбом, домінування матеріальних цінностей над духовними, збільшення кількості асоціальних сімей. Незайнятість значної частини молоді у сфері суспільного виробництва, нестабільність заробітків та незабезпеченість молодих сімей житлом, непідготовленість молодих людей до вступу до шлюбу також негативно позначається на якості сімейного виховання.

Існує ціла низка факторів, що безпосередньо є каталізаторами виникнення неблагополучних сімей та одночасно причинами збільшення їх кількості. А оскільки вплив сімейного оточення на розвиток дитини є наріжним каменем у формуванні та становленні її особистості, інтелектуальних та фізичних здібностей, соціалізації і відповідно освоєння ролі члена соціуму, громадянина держави, особливо гострим та актуальним постає питання корекції та психолого-педагогічної роботи з такими дітьми. Саме у сімейному колі дитина розвивається, формує свої установки, цінності та ідеали, які потім і транслюватиме у соціум.

Якщо у сенситивні періоди раннього дитинства та молодшого віку така дитина не отримуватиме відповідного досвіду і буде знаходитись в неналежному оточенні – це може призвести до затримки психічного розвитку, патологічних порушень та проявів девіантної і протиправної поведінки.

Соціальна реальність підтверджує, що на тлі педагогічної пасивності великої кількості сімей, морального і матеріального зубожіння, серед неповнолітніх швидкими темпами поширюються грубість, жорстокість, протиправні дії, алкоголізм, наркоманія та інші негативні поведінкові тенденції. Відповідно це актуалізує проблему пошуку змісту, форм і методів психолого-педагогічної роботи з сім’ями в цілому та з неблагополучними особливо.

Нами було зроблено акцент на молодшому шкільному віці тому, що саме у цей період у дітей починають активно розвиватись самоусвідомлення, рефлексія, соціальна позиція та саморегуляція поведінки. Відповідно освітнє середовище школи та соціально-психологічний супровід можуть частково нівелювати шкоду, завдану деструктивним вихованням та нездоровим сімейним оточенням, опосередковано вплинути на сім’ю, залучившись підтримкою соціальних служб, а також скоригувати поведінку дитини з неблагополучної сім’ї у середовищі її однолітків.

Ступінь розробленості проблеми. Дослідження проблематики особливостей розвитку та виховання дитини у неблагополучних сім’ях, а також визначальної ролі сім’ї у становленні особистості охоплюють такі аспекти: систематизація світового та вітчизняного досвіду: теорія і практика (З. Зайцева, А. Капська, Л. Вольнова, Т. Кравченко, Л. Кривачук, І. Лисенко);класифікація неблагополучних сімей відповідно до причин, що зумовили деструктивні зміни (І. Трубавіна, О. Безпалько, Р. Вайнола, Л. Коваль); досвід вивчення внутрішньої структури неблагополучних сімей та, зокрема, розвитку особистості дітей, що у них виховуються (А. Обухова, О. Гринчук, А. Марушкевич, О. Волошок, Є. Кушмірук, М. Боришевський).

Однак, на сьогодні залишається недостатньо вирішеною проблема розробки стратегій поведінки, методичного супроводу та напрацювань стосовно практичної сторони роботи із дітьми молодшого шкільного віку з неблагополучних сімей.

Мета дослідження: розроблення тренінгу особистісного розвитку дітей молодшого шкільного віку з неблагополучних сімей у середовищі однолітків.

Відповідно до мети були поставлені такі завдання:

1. Проаналізувати та визначити основні психолого-педагогічні підходи до дослідження проблематики структури неблагополучних сімей.
2. Розкрити специфічні особливості розвитку особистості дитини у неблагополучній сім’ї.
3. Дослідити родинні взаємостосунки та мікроклімат, особистісну сферу, а також рівень агресивності у дітей молодшого шкільного віку, що виховуються у неблагополучних сім’ях.

Об’єктом дослідження виступають психологічні особливості дітей молодшого шкільного віку з неблагополучних сімей.

Предметом дослідження є методичне забезпечення корекційно-розвиткової роботи з дітьми молодшого шкільного віку, що виховуються у неблагополучних сім’ях.

Методи дослідження. Для розв’язання визначених завдань і досягнення мети дослідження було використано такі методи: теоретичні: аналіз загальної та спеціальної психолого-педагогічної літератури з проблеми дослідження; якісний аналіз, систематизація, узагальнення діючих положень та рекомендацій МОН; емпіричні: вивчення дитячо-батьківських взаємин та емоційних станів дітей за допомогою використання проективних методик.

Експериментальна база дослідження: дослідження здійснювалось на базі Мокрокалигірського ліцею, м.Черкаси.

Матеріали дослідження можуть бути використані психологами та соціальними педагогами, що працюють у загальноосвітніх або приватних навчальних закладах, у яких здобувають освіту діти вразливих категорій.

Дипломна робота складається з вступу, двох розділів, має висновки, список використаних джерел і літератури та додатки.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ПДХОДИ ДО ВИВЧЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ НЕБЛАГОПОЛУЧНИХ СІМЕЙ

1.1 Дослідження проблематики неблагополучних сімей в психологічній науці

 

На сьогоднішній день існує значна кількість підходів та класифікацій до визначення сімейного неблагополуччя. Їх об’єднує схожа «симптоматика» та низка факторів характерних для життєдіяльності родин даного типу.

Стосовно самого поняття «неблагополучна сім’я» також використовуються різні тотожні за змістом терміни, такі як: конфліктна сім’я, кризова сім’я, аморальна або асоціальна сім’я, родина, що перебуває в складних життєвих обставинах тощо [15].

Вивчення нами праць О. Безпалько, А. Капської, Л. Коваля, В. Приходько та І. Трубавіної дозволило зробити висновок про те, що у сучасній психолого-педагогічній науці до неблагополучних сімей відносяться сім’ї, які не можуть забезпечити належного рівня сімейного виховання [1; 2; 13; 22; 26].        

Аналіз чинного в Україні законодавства приводить до висновку, що неблагополучними є ті сім’ї, в яких порушуються права її членів, права людини, порушуються юридичні норми суспільства. Причинами цього можуть бути алкоголізм і наркоманія членів сім’ї, психолого-педагогічна і правова неграмотність, економічні фактори суспільства, хвороби, політична ситуація, насильство щодо членів сім’ї тощо [6].

Тобто найчастіше сімейне неблагополуччя зумовлюється соціально-економічними, суспільно-політичними, моральними умовами життя людей та їх біогенетичною природою і нездатністю долати труднощі, низьким рівнем домагань, а також недостатньої культурної і психолого-педагогічної підготовки до виховання дітей.

Характерними ознаками неблагополучної сім’ї є нестійкість емоційних станів членів родини, втрата самоконтролю та регуляції власної поведінки, що вступає у резонанс з морально-правовими нормами суспільства та відповідно несприятливо позначається на соціальній адаптації і розвитку дітей з таких родин [5]. Розглянемо більш детально класифікації та підходи запропоновані зарубіжними і вітчизняними науковцями та дослідниками.

А. Капська диференціює типи неблагополучних сімей у залежності від особистісних та соціальних орієнтацій членів подружжя:

• аморальна сім’я (батьки ведуть аморальний спосіб життя, п’ють, мають безпосередній криміногенний вплив на дітей);
• конфліктна сім’я (конфлікти між батьками, деформують психічний стан дитини, роблячи її неврівноважено, збудливою, схильною до девіантної поведінки);
• асоціальна сім’я (основою таких сімей є антигромадська спрямованість, аполітизм, що може провокувати подальшу асоціальну поведінку з боку дитини);
• педагогічно неспроможна сім’я (в якій при відносно сприятливих особистих взаємовідносинах подружжя не досить правильно налагоджуються їхні взаємовідносини з дітьми, виробляється помилковий педагогічний стиль у формі надмірної опіки, авторизації, потурання тощо) [1].

Згідно тверджень Л. Вольнової, неблагополучна сім’я – це та, яка через певні причини втратила свої виховні можливості, внаслідок чого в ній виникають несприятливі умови для виховання дитини [9].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!