“Дослідження та обгрунтування проблемних питань профілактики гепатитів В та С”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

1. Гепатит С. Характеристика та способи розповсюдження

2. Проблематика профілактики гепатиту С

3. Гепатит В. Характеристика та способи розповсюдження

4. Проблематика профілактики гепатиту В

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ПЕРЕЛІК СКОРОЧЕНЬ

ВГВ – Вірусний гепатит В

ВГС – Вірусний гепатит С

ПППД – Препарати прямої противірусної дії

ВООЗ – Всесвітня організація охорони здоров’я

ВІЛ – Вірус імунодефіциту людини

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Світ у ХХІ столітті досяг нового рівня розвитку, відбувається переосмислення й переоцінка цінностей. Якщо в попередні періоди розвитку людства основними благами, що визначали цивілізаційний вибір, були земля, надра, технології, то центральне місце сьогодення посіла людина, а якщо точніше – її інтелект, свобода, гідність та здоров’я. Світова спільнота насамперед шукає механізми вирішення проблем збереження екологічної рівноваги, розвитку демократії та забезпечення сталого успіху в подоланні загроз громадському здоров’ю.

Серед актуальних проблем здоров’я людства однiєю з основних залишається приборкання епідемій і пандемій. Визначальним для людства залишається завдання взяття під контроль темпів поширення епідемій, суспільно небезпечних інфекційних хвороб. На тлі зменшення негативного впливу епідемії ВІЛ, туберкульозу і малярії на перший план виходить завдання елімінації вірусних гепатитів, серед яких найпоширенішими є гепатити В і С.

Вірусні гепатити (ВГ) через широку розповсюдженість, особливості шляхів передачі, труднощі діагностування, розвиток серйозних ускладнень хвороби, обмежений доступ до лікування, а також низький рівень усвідомленої поінформованості загального населення та медичних працівників є значним тягарем для системи охорони здоров’я.

Проблематику гепатиту В та  С вивчали такі відомі науковці, як Харві Дж. Альтер, Майкл Хоутон і Чарльз М. Райс, які зробили основоположні відкриття, що привели до ідентифікації вірусу гепатиту  В та С.

Мета дослідження проаналізувати та розкрити  специфіку гепатиту В та С, притаманні їм особливості та обгрунтувати їх проблематику профілактики.

Виходячи з мети, нами поставлені наступні завдання:

1. Дослідити гепатит С. його характеристику та способи розповсюдження;
2. Розглянути проблематику профілактики гепатиту С;
3. Проаналізувати гепатит В. та способи розповсюдження;
4. Обгрунтувати проблематику профілактики гепатиту В.

Обєктом дослідження є система профілактики гепатитів В та С в різних соціокультурних та медичних середовищах.

Предметом дослідження включає в себе комплексний аналіз та обгрунтування проблемних питань, пов’язаних із профілактикою гепатитів В та С.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, чотирьох питань, висновків та списку використаних джерел.

 

1.1. Гепатит С. Характеристика та способи розповсюдження

 

Гепатит C – це вірусна інфекція, яка вражає печінку. Перебіг хвороби може бути як гострим (короткочасним), так і хронічним (тривалим). Це захворювання може призводити до летального результату. Гепатит C поширюється при контакті з інфікованою кров’ю. Це може статися при спільному використанні голок або шприців або проведенні небезпечних медичних процедур, таких як переливання крові та продуктів крові, які не пройшли належну перевірку на безпеку.

Симптоми можуть включати високу температуру, стомлюваність, втрату апетиту, нудоту, блювоту, болі в черевній порожнині, потемніння сечі і пожовтіння шкірних покривів і склер очей (жовтяницю). Вакцини проти гепатиту C не існує, але його можна лікувати противірусними препаратами. Раннє виявлення та лікування можуть запобігти серйозному пошкодженню печінки та покращити стан здоров’я в довгостроковій перспективі.

Гострі інфекції ВГС зазвичай протікають безсимптомно і в більшості випадків не призводять до небезпечного для життя захворювання. Приблизно у 30% (15-45%) інфікованих протягом шести місяців після зараження досягається спонтанне лікування.

Інфекція вірусом гепатиту C зустрічається у всіх регіонах ВООЗ. Найвищі показники захворюваності спостерігаються в регіоні Східного Середземномор’я і європейському регіоні, в кожному з яких хронічна інфекція є у 12 мільйонів чоловік. У регіонах Південно – Східної Азії і західної частини Тихого океану хронічно інфіковані приблизно по 10 мільйонів чоловік, а в Африканському регіоні і регіоні країн Америки-відповідно 9 і 5 мільйонів чоловік.

Вірус гепатиту C відноситься до гемотрансміссівних вірусів. Найбільш поширеними шляхами передачі є:

1. повторне використання або недостатня стерилізація медичного обладнання, зокрема шприців та голок, у закладах охорони здоров’я;
2. переливання крові та продуктів крові, які не пройшли скринінг;
3. і спільне використання ін’єкційного інструменту при вживанні ін’єкційних наркотиків [1].

ВГС також може передаватися від інфікованої матері до дитини, а також через статеві зносини, що супроводжуються контактом з кров’ю (наприклад, у осіб з багатьма статевими партнерами або чоловіками, які мають статеві контакти з чоловіками); однак ці механізми передачі є менш поширеними. Гепатит C не передається через грудне молоко, харчові продукти, воду або через побутові контакти, такі як обійми, поцілунки або спільне вживання їжі та напоїв із зараженою особою. У більшості випадків в перші тижні після інфікування захворювання носить безсимптомний характер.

Тривалість інкубаційного періоду може становити від двох тижнів до шести місяців. Захворювання може супроводжуватися наступними симптомами:

1. висока температура;
2. сильна слабкість;
3. втрата апетиту;
4. нудота і блювота;
5. болі в черевній порожнині;
6. потемніння сечі;
7. світлий кал;
8. болі в суглобах;
9. жовтяниця (жовтяничне фарбування шкіри і склер очей) [1].

З огляду на те, що первинна інфекція ВГС найчастіше протікає безсимптомно, в перший час після зараження у більшості інфікованих вона не діагностується. У пацієнтів з хронічною інфекцією ВГС вона також часто не діагностується, оскільки хвороба протікає безсимптомно протягом десятиліть аж до розвитку вторинних симптомів, пов’язаних з серйозним ураженням печінки.

 

2. Проблематика профілактики гепатиту С

 

Профілактика гепатиту C-ключовий етап у боротьбі з хворобою, від якої немає вакцини. Інфекційне ураження печінки небезпечно, протікає безсимптомно, приводячи при цьому до цирозу, раку. Іноді орган руйнується навіть при грамотно підібраною терапії. Жити без печінки людина не може. Орган не можна видалити подібно запаленого жовчного міхура або апендикса. Тому профілактика гепатиту з-важливе завдання. Так лікували гепатит ще наші предки.

Щоб не інфікуватися вірусом гепатиту з, лікарі рекомендують планові заходи:

1.Уникати загального користування засобами гігієни. На зубній щітці, бритві, або іншому предметі можуть залишитися частинки крові. Вона є джерелом інфекції.

2. При статевому акті необхідно користуватися презервативами. Це важливо при контакті з непостійним партнером, або єдиним, але інфікованим вірусом гепатиту С.

3.При проходженні медичних процедур з використанням шприців або заборі крові, необхідно стежити, щоб застосовувалися одноразові інструменти. Якщо таких немає, краще відмовитися від уколу або здачі аналізу.

4.Уважно ставитися до вибору салонів краси і тату-студій. В останніх голкою набивають малюнок. У салонах краси роблять ін’єкції, обрізний манікюр. Через проколи, порізи, мікротріщини шкіри може проникнути вірус з кров’ю попередніх клієнтів. Тому важливо вибирати салони, де строго дотримуються гігієнічні та санітарні норми.

5. Якщо є підозра, що інфікований, слід здати аналізи на виявлення антитіл. Вони є відповіддю організму на проникнення патогена. Гепатит типу C на ранньому етапі розвитку легше піддається лікуванню. При своєчасній діагностиці знижується ризик ускладнень [5].

Працівники закладів охорони здоров’я повинні:

1. використовувати індивідуальні засоби захисту;
2. стежити і за станом шкірного покриву на руках, не торкаючись ними хворих, інструменту та біоматеріалів, якщо є пошкодження, ранки.

Кожне робоче місце в медустановах забезпечується необхідними засобами дезінфекції. Забезпечується контроль за утилізацією біоматеріалів і зараженої білизни. Обробка медичних інструментів теж проводиться за правилами.

Екстрена профілактика зараження

Планові рекомендації можуть порушуватися. Людський фактор не виключений, як і форс-мажорні обставини. У подібних ситуаціях вдаються до екстреної профілактики.

Згідно з існуючими медичними нормативами є перелік заходів, спрямованих на недопущення епідемії гепатиту С. В першу чергу визначається джерело інфекції. Пацієнт з виявленими антитілами в крові направляється на амбулаторне обстеження. З інфікованим проводиться бесіда. Медики роз’яснюють фактори, що сприяють активації запальних процесів. Додатково озвучують запобіжні заходи, які повинен дотримати хворий, щоб не заразити оточуючих. Наступним етапом екстрених профілактичних заходів є дезінфекція місця зараження. Обов’язково проводиться обробка предметів особистої гігієни, одягу, індивідуальних речей інфікованого. Знезаражуються також предмети і поверхні, в разі прямого контакту з ними крові зараженого.

Останній етап екстреної профілактики-робота з контактуючими особами. Йдеться про людей, у яких підвищений ризик потрапляння вірусу в організм через близьке спілкування з хворим. З його рідними, колегами, друзями проводиться бесіда. Медики роз’яснюють симптоми гепатиту С. Близькі інфікованого беруться на облік, періодично обстежуються. Контроль закінчується через 6 місяців, за умови відсутності ознак хвороби.

Інформаційне висвітлення профілактики гепатиту C

На кожного контактує з хворим заводиться лист спостереження. У бланку вказуються результати проведених аналізів та інших досліджень. Це частина ведення медичної документації. У ній відображаються вжиті профілактичні заходи типу: інструктажу медичних працівників. Придбання та розподілу засобів дезінфекції, предметів індивідуального захисту.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!