Есе ” Актуальні теми наукових досліджень у галузі права “

Право завжди було і залишається тією галуззю, яка користується популярністю серед наукових досліджень, а основне – завше матиме попит серед населення, адже захист прав людини є питанням номер один у суспільній практиці. Чимало науковців з галузі права у своїх дослідженнях займаються найбільш гострими питаннями сучасності, проводячи різноманітні статистичні дослідження та переймаючи світовий досвід, застосовуючи його на українському законодавстві. Вивчаючи питання сучасної проблематики, яка піднімається у наукових дослідженнях протягом останніх років, виражену ідентифікацію проявлять тематики теорії та практики захисту правопорядку Європейського Союзу (ЄС), а також питання захисту прав споживачів, яке теж залежить від європейського досвіду.

Отож, говорячи про реальний стан речей, то важливо підкреслити, що сьогодні ЄС поступово вдосконалює свою діяльність, яка є спрямованою на захист основоположних людських прав. Таким чином Європейський Союз заохочує держав-членів впроваджувати європейські стандарти у національне законодавство. Як наслідок, ЄС знайшов нові інституційно-правові моделі чіткого співробітництва за допомогою визнання Лісабонським договором 2007-го року прав щодо здатності забезпечувати захист основоположних прав у інтеграційному правопорядку з метою гарантування їх додержання відповідними органами, службами, а також потребу підвищення роботи інституційно-правового механізму Європейського Союзу та правових механізмів, якими користуються держави-члени ЄС [2, 3]. Наведемо кілька аргументів для розширення даної думки.

По-перше, варто підкреслити, в чому є важливість інтеграційного правопорядку. Важливість, згідно праць Л.Г Фалалієвої полягає у забезпеченні на рівні первинного права Європейського Союзу можливості захистити основоположні права будь-якої людини. Як відомо, в основу правових засад регулювання захисту прав у ЄС закладено спільні конституційні традиції держав-членів, міжнародно-правові договірні зобов’язання, практику Європейського суду з прав людини та суду ЄС. Це, певна річ, свідчить не лише про наявність взаємозв’язку між міжнародним правом і правом європейським, а також про появу дотичних сфер, які здатні відобразити основні характеристики, актуальні тенденції, відомі перспективи нових можливостей у межах компетенції ЄС. Вище згадане мало вплив на формування системи захисту прав людини в Європейському Союзі з метою застосування в інтеграційному правопорядку Хартії ЄС, загальних принципів права ЄС, а також Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Згідно з працями науковця В.Н. Денисова, визнання та підтвердження колективними зусиллями держав-членів основоположних прав, створення розгалуженої системи їх захисту, ймовірно, надало інтеграційному правопорядку нових характеристик, притаманних конституційному правопорядку. А це, в свою чергу, є знаковим як для процесу європейської інтеграції, так і для сучасного конституційного права. Стан дотримання основоположних прав є одним із визначальних факторів ефективності його правового порядку, успішності європейської інтеграції, методів утвердження її якості [1, 3].

По-друге, у вітчизняній та зарубіжній юридичній науці не одноразово висвітлювалися питання забезпечення і захисту прав людини у державах-членах ЄС, юрисдикції та юриспруденції Суду ЄС, а також значна увага приділялася міжнародним європейським, стандартам прав людини. Цікаво підкреслити, що окремі моменти тематики забезпечення основоположних прав людини, правові засади регулювання захисту прав людини у державах-членах ЄС як державах-членах Ради Європи покладено в організаційно правовій Угоді про асоціацію між Україною та ЄС 2014-го року. Питання існування та забезпечення поваги до прав людини є проблематикою, що має надважливе світове значення для сучасної науки міжнародного права, вирішенню якої частково присвятили праці вітчизняні вчені, серед яких О. Буткевич, В. Репецький, О. Святун, К. Смирнова, Л. Тимченко та Л. Федорова [2, 3].

Для отримання повного тексту придбайте роботу!