Есе “Діяльність кремля із інформаційного поновлення Українців на окупованих територіях (на прикладі Маріуполя, Бердянська, Мелітополя та інших міст)”

Шановні європейці, радий Вас вітати!

Дякую за Вашу підтримку, правильні слова та можливість виступити сьогодні тут перед Вами. Сьогодні хочу приділити увагу одному із потенційно небезпечних засобів ведення російської війни, – засобу інформаційної пропаганди. Адже пропаганда, яку веде росія, в тому числі на окупованих територіях, завжди була брудною. У 2014–2019 рр. така інформаційна війна велася найбільш агресивно і фактично формувала необхідне пропагандистське підґрунтя для виправдання агресії військової. Військової агресії, яка почалась, як Ви всі знаєте, 24 лютого 2022-го року. Ще у 2014-му році інформаційна складова російсько-української війни поставила на порядок денний посилення захисту національного інформаційного продукту, в тому числі запровадження адміністративних обмежень транслювання на українській території програм іноземних теле- і радіоканалів та поширення іншої мас-медійної продукції, яка дестабілізує суспільну ситуацію в Україні і формує загрози національній безпеці.

Станом на сьогодні російські війська захопили частину південної та південно-східної України, зокрема такі міста, як Бердянськ, Мелітополь, Маріуполь та багато нших. Незалежні журналісти там працюють під сильним тиском, але й те, що розповідають про життя у цих містах проросійські пабліки, дуже суперечить здоровому глузду. Картина, яку малюють російські засоби масової інформації, підігріває ворожість та історичні розбіжності: вони грають на ностальгії за комунізмом звичайного жителя, який постраждав від трансформації режиму, заманюють обіцянками повернутися до благополуччя в колишній системі, апелюють до стереотипів, створюють штучний світ ворогів та друзів, лякають бандерівцями.

Журналісти центральних телеканалів рф подають інформацію про переселенців і мешканців звільнених та окупованих територій необ’єктивно та за шаблоном Не заглиблюючись в тему, журналісти публікують свої матеріали переважно за схемою: обстріл населеного пункту − людські втрати й руйнування житла − бідкання місцевих (у частині випадків додають діалоги з бомбосховищ) − оціночні судження журналіста або прохання місцевих жителів про мир. «Звільнені території» – саме так у проросійських пабліках називають окуповані території України. Від кого саме їх було звільнено, уточнюють не завжди. Але іноді пояснюють, що йдеться про якихось націоналістів, яких ніхто не бачив на власні очі, але ними усі лякають.

Як бачите, війна, розв’язана росією проти України, ведеться кремлем не лише безпосередньо на полі бою, а й в інформаційному просторі. Окуповуючи українські території, рф найперше починає свою пропаганду, відключаючи українські телеканали й радіо та запускаючи свій пропагандистський контент. Частина України на сході та півдні, перебуваючи в російській окупації мають невеликий вибір каналів для отримання інформації – проросійські, російські, адже найперше, що росіяни відрубають – українське мовлення.