Есе “Драматургія воєнного періоду. Порівняльний аналіз драматичних творів І. Багряного «Генерал», І. Кочерги «Ярослав Мудрий», О. Корнічуйка «Фронт»”

Друга світова війна спонукала багатьох письменників звернутися до героїчного минулого Батьківщини, до сторінок історії, співзвучним сучасності. Пройшовши складний шлях пошуків і боротьби, на провідні позиції культурного життя в світі напередодні війни виходить реалістичний напрям у літературі і мистецтві, що ґрунтується насамперед на прагненні правдиво показати життя людей, їх думки, почуття.

Перша п’єса, про яку варто згадати, це робота О. Корнійчука «Фронт». Цей твір був особливим тим, що він зрозумілий для бійців та їх командирів, його захоплено прийняло сталінське оточення, високо оцінили союзники антигітлерівської коаліції, називаючи взірцем воєнної самокритики, його представляли навіть за кордоном. У «Фронті» з особливою силою розкрився талант О. Корнійчука як політика, ідеолога та соціального діяча. Ця п’єса була опублікована в газеті «Правда» в серпні 1942 р поряд зі зведеннями про тяжке становище на фронтах. У центрі п’єси описано конфлікт між командувачем фронтом Горловим, що прославився своєю хоробрістю ще в Громадянську війну, і командувачем армією генерал-майором Огнєвим, керівником нового типу. П’єса написана в відкрито публіцистичної манері, в її діалогах-суперечках стикаються два протилежних стилю мислення.

У п’єсі І. Багряного «Генерал» війна розкривається під іншим кутом, а саме як міфологічний сюжет. Художній світ тексту, змодельований автором, являє собою особливу міфологічну систему, в якій драматург викриває і засуджує зраду, егоїзм і колабораціонізм радянської армії, посилюючи цей конфлікт у своєму творі комічними засобами (іронія, сарказм, гротеск). Структура «перевернутого світу», серія фарсів, дозволяє автору функціонально наблизити свою п’єсу до маскараду, який є частиною карнавалу. Метафоричний світ п’єси «Генерал» окреслено в рамках чотирьох видів мистецтва: героїчного, сатиричного, трагічного і комічного.