Есе “Джерела адміністративного процесуального права”

ДЖЕРЕЛА АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ПРАВА

В умовах зміни національної правової парадигми в контексті приєднання до західної правової традиції та, відповідно, імплементації західних правових концепцій верховенства права, верховенства закону, принципу пропорційності та конкретних положень, суттєвого переосмислення потребують окремі положення адміністративно-правової теорії, особливо з властивими їй світоглядними характеристиками, що визначають базові уявлення про адміністративний процес. Різноманітність адміністративно-процесуальної діяльності передбачає значну кількість її суб’єктів. Насамперед це зумовлено тим, що адміністративно-процесуальна сфера охоплює своїм впливом практично всі сторони життя суспільства.

Як відомо з теорії права, джерела права – це конкретні форми зовнішнього вираження встановлених державою загальнообов’язкових правил поведінки, за допомогою яких ці правила чинять владно-регулюючий вплив на суспільні відносини. Це визначення не є винятком і для адміністративно-процесуального права з точки зору юридичного позитивізму. Це пов’язано з тим, що нормативні акти офіційно визнані джерелом права в Україні.

Питання про джерела в адміністративно-процесуальному праві є одним з ключових у теорії науки адміністративно-процесуального права і висвітлюється практично у всіх підручниках, посібниках з адміністративно-процесуального права, проте до теперішнього часу немає єдиного підходу до розуміння понять, видів і критеріїв класифікації джерел. Це підтверджує відсутність єдиної доктринальної концепції джерел адміністративно-процесуального права.

У соціальному сенсі правовим джерелом може бути сукупність об’єктивно існуючих економічних, політичних, демографічних, духовних та інших умов суспільного розвитку, свідомість і воля українського народу (які на них ґрунтуються), державні органи зі встановлення загальнообов’язкових правил поведінки у сфері державного управління, які визначають зміст нормотворчої діяльності місцевих органів влади.