Есе “Економічні злочини та банківська система України”

Особливе місце в економіці України відведене банківській системі, що функціонує з метою забезпечення стабільності цінової політики, підтримки національної валюти, організації та функціонування платіжної системи. Одним із важливих завдань для організації ефективної роботи кредитних установ і банків є необхідність їх убезпечення від протиправних посягань. Число таких посягань на даний період залишається досить високим і має тенденцію до зростання. Злочини, які вчиняються в банківській сфері, відрізняються значною суспільною небезпечністю, що викликає особливе занепокоєння з боку правоохоронних органів. Безпека банківської сфери є обов’язковою умовою нормального функціонування економіки країни, важливим напрямком гарантування економічної стабільності, тому відноситься до важливих функцій держави. Виявлення та нейтралізація протиправних посягань, що вчиняються у сфері банківської діяльності, вимагають комплексного підходу та є першочерговим напрямком діяльності як державних правоохоронних органів так і самих банківських структур.

Економічні злочини у банківській сфері є досить поширеним явищем в Україні. За останні 10 років такі види зловживань зазнали суттєвих змін у структурі та способах їх вчинення. З метою визначення особливостей, якими характеризуються ці види посягань, необхідно першочергово надати точні формулювання понять: «банківська діяльність» та «банківська система». Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банквську діяльність», банківська діяльність – залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.

Економічні злочини у сфері банківської діяльності України є складним явищем, результатом дії багатьох соціальних факторів, що впливають на їх рівень, структуру та динаміку. Дослідження сучасного стану функціонування банківської системи України показало, що вона впродовж останніх років перебуває в стані затяжної кризи, ступінь впливу якої визначається системою факторів, основними з яких є: військово-політична нестабільність, загальноекономічна дестабілізація, невисокий рівень капіталізації банків, зниження банківської ліквідності, слабка диференціація банківських послуг, загрозливий вплив тіньової економіки, значна економічна та географічна концентрація, зниження довіри населення до банківського сектору і продуктів, що пропонують його суб’єкти, істотні частки проблемних активів на балансі банків, низький рівень ризик-менеджменту банків, недосконала система захисту депозитних вкладів тощо.

Вважаємо, що одним з ефективних методів кримінологічного дослідження злочинності у сфері банківської діяльності є статистичний метод. Статистичний метод дозволив нам установити загальні статистичні закономірності проявів злочинності у сфері банківської діяльності. Спостереження, групування та аналіз значної кількості злочинів у сфері банківської діяльності прямо залежить від державної реєстрації даних та їх систематизованого обліку. Проте цей процес виявився дещо проблематичним щодо досліджуваних кримінальних правопорушень. Зокрема, ще пов’язано з тим, що офіційна статистична інформація про стан злочинності та результати прокурорсько-слідчої діяльності розміщена у відкритому доступі на офіційному веб-сайті Генерального прокурора України з 2011 року. Більше того, вважаємо, що достовірність цієї статистичної інформації є дещо відносною і не може бути абсолютною, а її аналіз ускладнюється комплексом дії таких факторів: 1) існування певного відсотка латентних злочинів у сфері банківської діяльності; 2) відсутність уніфікованої звітності злочинів у сфері банківської діяльності в Україні.

Розглядаючи структуру економічної злочинності у банківській сфері, необхідно відмітити досить різні види злочинів, які пов’язані зі зловживаннями в цій галузі: легалізація (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом (ст. 209 Кримінально кодексу України (КК), незаконні дії з документами на переказ, платіжними картками та іншими засобами доступу до банківських рахунків, електронними грошима, обладнання для їх виготовлення (ст. 200 КК), розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК) і т.п.

Значна кількість зловживань у банківській сфері вчинюються саме під час проведення розрахунково-кредитних операцій. Найпоширенішими злочинами цієї сфери є шахрайства. Концентрація грошей як у готівковій, так і в безготівковій формі, різноманітність фінансових послуг та інструментів із різним рівнем захищеності та ліквідності, клієнтське поле, що розширюється, усе це робить банківські структури привабливим об’єктом для кримінальних вторгнень та застосування шахрайських схем.