Есе ” Ідеал людяності та цінність людського життя “

Есе ” Ідеал людяності та цінність людського життя “

Ідеальна людина, для всіх людей – це людина, в душі якої не просто живуть тільки позитивні риси характеру, але також ідеальна – це означає неймовірно красива і здорова людина, яка завжди чинить правильно.

Слово “ідеал” грецького походження. Воно означає “еталон”, “норма”. Ідеалом для нас стає уявлення про щось досконале. У наведених словосполученнях слово “ідеальний” означає “найкращий”, “завершений зразок”. А ще поняття “ідеальний” близьке до поняття “моральні цінності” – це і добро, і правда, і кохання, і щастя. До цих ідеалів ми прагнемо у відносинах із іншими.

З дитинства нам кажуть, що у світі немає ідеальних людей, кожен бодай раз у своєму житті помилявся. Кожна людина має свої ідеали і свої життєві цінності. Для когось ідеальна людина та, хто неймовірно начитана, для когось ідеальна та, хто матеріально багата. Хтось цінує у людях зовнішність, хтось душу. Але ідеальної людини немає і не може бути хоча б тому, що жодна людина у світі не може поєднувати в собі всі ті ідеали, які ви шукаєте в людях. Я все ж таки вважаю, що ідеальні люди є, просто нам треба поглянути на це з філософського погляду. Ідеальний той, хто може своїми перевагами перекреслити всі недоліки.

Риси характеру, які я вважаю за ідеальні, насамперед, це доброта. Я думаю, що це саме та риса, яка робить людину людиною, адже доброта включає в себе і чуйне ставлення до інших людей і увагу до людей старшого покоління, і любов до природи, і вміння співчувати іншій людині, і багато інших якостей, які я б хотіла виховати в собі. Іноді важко бути добрим: хтось дратує, хтось заважає, хтось кричить, а хтось просто не подобається. Тоді я намагаюся подолати в собі емоції, розуміючи, що якась риса мого характеру теж може не подобатися іншим.

У житті окремої людини і всього людства велику роль відіграють такі поняття, як добро і зло, прекрасне і потворне, справедливе та несправедливе, належне та неприпустиме тощо. Всі ці, на перший погляд, роз’єднані явища мають спільну властивість – значущість для людини, щось бажане, бажане або небажане, згубне. Усе це можна позначити поняттям цінності, а філософське вчення про цінності зветься аксіологія.

Життєві цінності – це матеріальні чи духовні пріоритети, що задають ціль у житті і визначають шляхи її досягнення.

Цінності людини формуються протягом усього її життя. Справжня природа цінностей розуміється з досвідом переживання будь-яких подій. Цінність сім’ї в людини у кожному віці й у ролі буде різна. Цінність дитинства усвідомлюється людьми вже будучи дорослими, і тоді ж приходить розуміння, наскільки важливо дитинство для своїх дітей і як значуще виховання сімейних цінностей з раннього віку. Іноді матеріальні та нематеріальні цінності стають очевидними лише в порівнянні або втраті наявних благ: наприклад, цінність здоров’я усвідомлюється в момент хвороби.

Різноманітність цінностей передбачає виділення їх рівнів: цінності особистості, соціальних та професійних груп, національні, загальнолюдські. Останні набувають високої значимості у наш час, оскільки виступають регуляторами поведінки людства. Серед загальнолюдських цінностей потрібно виділити цінність самого життя, сенс життя, добро, краса, справедливість, цінність природи як основи життєдіяльності людини. Звичайно, класифікація цінностей за певними ознаками, складовими не вичерпує себе наведеними вище, оскільки практично кожен вчений по-своєму дивиться на розрізнення цінностей.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!