Есе ” Іспанське прочитання Тараса Шевченка (до 150-х роковин смерті поета) “

Творчість Тараса Григоровича Шевченка безумовно завжди була і залишається однією з найбільш відомих та обговорюваних в Україні та світі. Постать поета як пророка та кобзаря збережена у величі нашої держави та в особистій долі кожного українця. З огляду на це, не викликає сумніву актуальність обраної теми дослідження, спрямованого на питання масштабності поширення поетичної та прозової творчості Т. Шевченка на теренах інших держав, зокрема Іспанії, де поет був менш відомим.

У даній роботі розглянуто такі основні періоди, як роки життя поета та встановлення бачення його творчості після смерті на теренах Іспанії, зважаючи на політичні та культурологічні чинники. Зокрема мова йде про другу половину ХІХ ст. – першу половину ХХ ст. (с. 294 – 295). Заслуговує уваги чіткий авторський аналіз причин маловідомості творчості Шевченка у іспанській культурі: незначна еміграція українців до Іспанії часів ХІХ-ХХ ст. (с. 294); традиції та релігія країни, страх літературних нововведень, а також громадянська війна в Іспанії 1936 -1939 рр. та Друга світова війна (с. 295).

Зокрема, по всій статті простежується залежність відсутності публікації творів поета у Іспанії від політичних подій. Дійсно, період формування особистості та постаті Шевченка попадає на хвилю громадянської війни у Іспанії, коли на культуру в державі впливали погляди Німеччини та СРСР (с. 296) та часи Другої світової, коли цензура не пропускала нічого україномовного, а культура та економіка Іспанії була зацікавленою лише на взаємодію із Заходом, а не із слов’янськими державами (с. 296).

Слід зазначити, що при висвітленні проблематики автор наводить усі ті не чисельні публікації творів Т. Шевченка у іспанських журналах, зокрема 1877 – 1878 рр. у працях В. Лесевича та М. Драгоманова; у працях авторів ХХ ст.: І. Дубицького, Д. Бучинського та ін. Цікавою є інформація про згадку українського поета у рік 150-річного ювілею від дня народження, зокрема про публікацію у мадридській енциклопедії та переклад вірша «Заповіт» на іспанську мову.

Варто відзначити, що дана стаття є важливою працею, зважаючи на можливість усвідомлення проблематики поширення української культури на теренах інших держав. Наведені взаємозв’язки між культурною та політичною складовою червоною ниткою відображають процес формування бачення творчості того чи іншого культурного діяча за межами його країни.

Окремим моментом слід віддати належне актуальності даної тематики у наш час ще й з точки зору особистості Т. Шевченка та його безсмертну роль для українського народу. Автор наводить влучну цитату першого іспанського посла в Україні Е. Хунко, де йдеться про те, що українці мають бути терплячими в усвідомленні світом нашої державності, адже в розумінні багатьох європейських країн Україна асоціюється із колишнім СРСР (с. 303). Д. Бучинський недаремно у своїх працях згадує про поета як про генія, патріота, душу та серце своєї країни, адже ми, українці, у ХХІ ст. не маємо права забути свою історію та культуру (с. 297). Сучасним дослідникам також буде цікавим той факт, згаданий автором у статті, про представлення Т. Шевченка іспанському читачеві як російського поета у 1996 р (с. 302)!

Для отримання повного тексту придбайте роботу!