Есе “Олександр Довженко (зачарована десна)”

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО «ЗАЧАРОВАНА ДЕСНА»

Ім’я Олександра Довженка давно закарбувалося в пам’яті українців як видатного класика світового кінематографа. Для мене найбільш захопливим твором О. Довженка є його відома кіноповість «Зачарована Десна». Ця робота автора сповита дитячим теплом та надією на красиве майбутня української вільної Землі. В чому ж особливість кіноповісті? Спробуємо охарактеризувати її. Перш за все, важливо зрозуміти типаж головних героїв кіноповісті «Зачарована Десна». Першим западаю у душу головний герой, – малий Сашко. Він наївний, але в той же час відповідальний. Найбільше запам’ятався мені момент роздумів малого Сашка над першим гріхом та вкладеною кукурудзою. Сашко був щирим, розумним, розважливим та дуже тонко відчував природу та красу рідної землі.

Зрештою, Сашко мав з кого брати приклад, адже його батько, Петро Семенович, був, на мій погляд, бездоганно вихованою та глибоко духовною людиною: благородний, безкорисливий, справедливий, принциповий, працьовитий, людяний та добрий. Я гадаю, О. Довженко, в цьому образі Петра Семеновича хотів зобразити усю працьовиту велич українського народу. Матір Сашка Одарка Єрмолаївна була невтомною трудівницею, найбільше в житті любила доглядати за садом та городом. Щедро насаджений город то завжди була її робота та праця. Одарка й сама любила працю, й дітям прищепляла ці навики. Її життя було далеко не легке, адже ми спостерігаємо й сварки сімейні й непорозуміння. Тут також варто відмітити, що автор описує не ідеалізовану, а звичайну українську реалістичну родину. Важко сприймати те, що Одарка пережила смерть своїх дітей, це дуже погіршило її здоров’я. Попри все вона продовжувала багато молитись і не втратила любові до життя.

О, а дід Семен! Для мене це уособлення людської чистоти та й взагалі – краси українського народу. Його любов до природи, до незнайомих людей (не кажучи вже про рідних) викликає неймовірне захоплення. Останнім, про кого хочеться згадати, це прадід Тарас, який для мене є уособленням якоїсь особливої мудрості українців. Він дуже трепетно ставився до малого Сашка, такі відносини є дуже трепетними та цінними.

Щодо конфліктів та проблематики кіноповісті варто сказати, що у ній висвітлюються певні епізоди з життя малого Сашка, які переплітаються із дорослим Олександром, якому болить до долю України, за конфлікти з владою та теплим дитинством, якого не повернути. У кіноповісті події розташовані в певною мірою хронологічному порядку, але є і ретроспекції (це епізоди про смерть його братиків, які він в принципі не міг пам’ятати, бо йому був всього один рік). Є і зазирання у майбутнє, скажімо, про загибель села, спаленого німцями через півстоліття після описаної у кіноповісті повені. Олександр дорослий, описує автор, бачив захоплення німцями Києва, дивлячись на 50 років вперед від свого дитинства.