Есе ” Особливості функціювання елізії як морфонологічного явища в українській мові “

Елізія – це одне з морфонологічних явищ, що полягає в усіченні однієї або кількох фонем у кінці основи слова під час словотворення. Для усічення, як для морфонологічного явища, характерні певні особливості. Одиницею мови, яка зазнає дії усічення, є основа. В чому особливість елізії? Порівняно з чергуванням усічення не таке регулярне та охоплює значно меншу кількість лексем. Однак йому також властиво мати своє функціонування. В українській мові, усічення є одним із словотворчих засобів. Однак якщо елізія спотворює семантику слова, то усічення не відбувається. Саме тому обов’язковою умовою усічення дієслівних та іменних основ є збереження в похідному тієї частини основи, яка несе власне значення слова.

Варто звернути увагу, що хоча при формуванні прикметників зафіксовано значну кількість усічень, однак для формотворення цієї частини мови елізія не є характерною. Можемо говорити тільки про усічення суфіксальних –к-, -ок-,-ек- при утворенні форми вищого ступеня порівняння прикметників за допомогою суфікса -ш-, наприклад: тонкий – тонший, легкий – легший, далекий – дальший, низький – нижчий, вузький – вужчий. Елізія цих формантів регулярна. Крім того, названі суфікси усікаються при формуванні відприкметникових дієслів: далекий- віддалити, глибокий – поглибити, широкий – поширити.

Крім того, елізія суфіксальної /к/ відбувається також при утворенні ад’єктивів від прикметників за допомогою суфіксів –ісіньк-, -усіньк-, -енн-, -езн-, -елезн-, -еньк-, -есеньк-. Наприклад: короткий – коротенький, коротесенький. Зауважимо, що при утворенні дериватів за допомогою суфіксів –еньк-, -есеньк– елізія може і не відбуватися: пухкий – пухкенький, пухкесенький. Існують варіанти прикметників з елізією і водночас без неї, наприклад: мілкий – міленький та мілкенький. Нерегулярність усічення суфікса –к- визначає незначне навантаження цієї видозміни.

Суфіксальна /к/ усікається і в разі утворення прикметників від іменникових основ за допомогою суфіксів -ач-, -ан-, -н-, -н(ий), де обов’язковою умовою є наявність перед /к/ кореневої приголосної фонеми. Наприклад: курка – курячий, куриний; гречка – гречаний тощо.

Цікаво, що під час зміни присвійних прикметників із суфіксом -ин- при нульовому закінченні елізії не зазнають ні коренева, ні суфіксальна /к/: чайка – чайчин, лелека – лелечин. Суфікс -к-не усікається у присвійних прикметниках з суфіксом –ин.

Під час утворення відносних прикметників за допомогою суфікса -ськ- від іменників обов’язковою умовою елізії /к/ у фіналі основи є наявність перед цією фонемою будь-якої приголосної, крім /с/, /ц/: пилипівка – пилипівський.

Для віддієслівного словотворення прикметників властивим є усічення суфіксальної голосної фонеми /а/, /и/, /і/.

Таке явище відбувається під час утворення прикметників за допомогою цілого ряду наступних суфіксів:

• -к-: хитати – хиткий, гриміти – гримкий, варити – варкий;
• -н-: обсипати – обсипний, відгадати – відгаданий;
• -ч-: розподіляти – розподільчий, купити – купчий, довірити – довірчий;
• -уч- (-ущ-): гавкати – гавкучий, плакати – плакучий.

Елізії зазнають також суфіксальні сполуки -ува-,-ва-, -ну- у фіналі дієслівних основ при утворенні прикметників за допомогою суфіксів -н-, -к-, -ив. Наприклад: випробувати – випробний, терпнути – терпкий.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!