Есе ” Підлітковий вік “

Підлітковий вік здебільшого вважається найбільш проблематичним і суперечливим, як з точки зору психології, так і педагогіки. Як на мене, основною проблемою цього життєвого етапу є те, що підліток вважає себе «дорослим», батьки, вчителі для нього більше не авторитет та часто корисні поради сприймаються негативно та прискіпливо. Однак, батьки часто погіршують цю ситуацію тим, що хочуть в цьому випадку лише посилити контроль за дитиною та  не намагаються поговорити, зрозуміти її.

Дуже часто в підлітковому віці у дітей, у зв’язку з необхідністю відчути себе дорослими, проявляються такі риси, як грубість, зневажливе ставлення. І тут батькам дуже важливо правильно відреагувати, щоб не просто накричати і “натиснути” авторитетом, а виправити ситуацію. А в моїй сім’ї так і було, те що мама сказала – закон, тому я навіть не могла пискнути. Ніколи  ніхто не жалівся батькам за мою поведінку і тп.

В мене також були непорозуміння з батьками, але, на щастя, вони завжди були мені в першу чергу друзями, не обмежували мій простір. Наприклад, мені не забороняли гуляти з друзями, піти на шкільну дискотеку, ночувати в подруги, але парадокс в тому, що замість цього я сама обирала посидіти вдома та повчитись. Однак, я впевнена, що якщо б мені щось забороняли, я б навпаки хотіла це зробити. Тому, шлях обмеження свободи дитини, яка так прагне швидше подорослішати – не найкраща ідея.  Отож, усі конфлікти в моїй сім’ї завжди вирішувались методом діалогу. Саме тому я не стала проблемною дитиною, не потрапила в погану компанію, не намагалась втекти з дому, щоб привернути до себе увагу та добре вчилась. Хоч в цей період я й часто думала, що я «доросла», але батьки ніколи не втрачали в моїх очах авторитетну позицію. Тепер, коли мені двадцять, а не тринадцять, аналізуючи свою поведінку в цей період,  я розумію, що підлітковий період важкий не лише для самої дитини, але й для батьків, адже часто їм нелегко зрозуміти які зміни відбуваються з їхньою дитиною, що спричиняє перепади настрою та нестабільну поведінку.

У школі з вчителями у мене  були нормальні стосунки, мене хвалили, а й з роками через те, що знали що я дуже старанна завищували десь оцінку або закривали очі, хоч були моменти коли я і не була десь згідна з вчителем, я все одно старалась “тримати язик за зубами”.

У мене не було серйозних конфліктів з друзями, я була комунікативна, тому не була “обділена” компанією друзів. Звичайно, були і суперечки, і переставала спілкуватися з подругами, але я вважаю це нормально. Люди йдуть, а нові приходять. Я не пам’ятаю ким я мріяла стати у цьому віці , зате пам’ятаю, що йшла до школи не заради навчання, а заради друзів і спілкування. Були цікаві історії з хлопцями, з симпатією до них. Пам’ятаю як мені хлопчик в записці запропонував зустрічатись , а я по дурниці погодилась, а потім уникала його, так як розуміла, що це помилка і які можуть бути стосунки у тринадцять років.

Також у цей час у підлітків змінюється гормональне тло, що спричиняє й психологічні проблеми, породжує комплекси. Так було й в мене.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!