Есе “Сократ (Життя без досвіду і страждань – це не життя)”

Людина – головна загадка для філософського мислення. З античності і до наших днів філософи розмірковували, намагаючись пояснити, що є людина. Однак, чи наблизилися вони до її розуміння?  Перше, що потрібно наголосити. Проблема людини є вічна філософська проблема. Друге, що слід відзначити, що вона цікава не лише для філософів, а й для пересічної людини, оскільки йдеться про нас самих.

Нарешті, третє зауваження стосується особливості філософського осмислення людини: воно пов’язане з можливістю представити цілісну картину людини та виокремити ознаки, що закриті для нашого повсякденного досвіду. Пізнавати людину надзвичайно цікаво. Однак і дуже складно. Таке пов’язане зі складністю самої людини як предмету вивчення. Справа в тому, що людина водночас приналежна двом світам – природному та соціальному. Людина не може існувати без природи та поза нею.

Однак особливості людини постають в соціумі. Втім людина не лише «частинка», елемент соціального світу. Вона інтелектуальна та духовна істота. Людина створила світ культури та цивілізації, поза якими не може існувати. І які не можуть існувати та розвиватися без людини – на відміну від природи. Людина адаптується до світу природи та соціуму не просто пристосовуючись до того, що є, а здатна створювати нову реальність.

Сократ казав, що неосмислене життя не варте того, щоб його проживати. Дійсно, на певному етапі особистісного становлення формулюємо запитання: хто я є? Нащо живу на світі? В чому моє призначення та сенс мого життя? І. Кант вважав, що сенс життя утворює ідея, яка набуває вигляду морального закону, обов’язку, якому людина слідує добровільно, усвідомлюючи власне буття саме як людське, слідує заради вищого блага.