Есе ” Сучасна українська література “

«Сучасна українська література»

Сучасна українська література побудована на фундаменті вікових традицій і водночас це якісно новий продукт сучасного глобалізованого інформаційного світу. Основною ознакою сучасної літератури є її транснаціональний характер, що виявляється в спробі письменників-сучасників розв’язати глобальні вселюдські проблеми. Сучасні українські письменники намагаються подолати «провінційність», «окремішність» нашої літератури. Тому оцінки художніх творів українських митців слова часто неоднозначні, іноді діаметрально протилежні.

Для сучасної української літератури характерне зниження патріотичного та морального пафосу типового для соцреалізму. Якщо для класичної та радянської літератури були характерні політична заангажованість та визнання за літературою певної виховної суспільної ролі, то завдяки здобуттю Україною незалежності і зникненню цензури, необхідність у цих функціях суспільного опору значно впала. Література вступила у постколоніальну стадію саморефлексії ставши тільки видом мистецтва. 

Для сучасної літератури характерне зосередження на темних сторонах людського життя, різноманітних проблемних та кризових моментах. Це стало реакцією на загальнооб’овязковий фальшивий оптимізм радянської соцреалістичної літератури.

Відомі сучасні українські поети: Грицько Чубай, Іван Низовий, Олег Лишега, Віктор Неборак, Василь Герасим’юк, Ігор Римарук, Петро Мідянка, Іван Малкович, Оксана Забужко, Юрій Андрухович, Кость Москалець, Павло Вольвач.

Проаналізуємо відомий роман «Коханці Юстиції» Юрія Андруховича.

Автор «Коханці Юстиції» – «патріарх української літератури», сучасний український поет, письменник і публіцист, лауреат літературної премії Центральної Європи ANGELUS Юрій Андрухович. Його книжки перекладені багатьма європейськими мовами. Цей роман він писав 27 років.

«Коханці юстиції» — роман виданий у 2017 році.

«Коханці Юстиції» — паранормальний роман, у якому окремі життєписи з притаманною автору композиційно-стилістичною майстерністю об’єднуються в художню цілість і аж волають про восьми-з-половиною-серійну кінематографічну реалізацію.

Родинно-побутові і політичні вбивства, зґвалтування і грабунки, розбещення малолітніх і загадкове відокремлення голови, ідейні зради і зради заради ідеї, закладені різним дияволам душі й не завжди справедливі, але часто жахливі покарання.

На перший погляд це не роман, а вісім з половиною оповідань, зв’язаних не сюжетно, а загальними настроєм і атмосферою. Остання розповідь об’єднує і пояснює всі попередні. Описані події відбуваються в VII – XX століттях у Галичині. Читач побачить злочинців, котрі постали перед судом імперій-окупантів: австро-угорською, польською, німецькою, радянською.

У книзі описані не тільки жахливі й огидні злочини, а й слабкості та пристрасні захоплення злочинців. Покарання за них не завжди є об’єктивними, але часто жахливими. Більшість персонажів мали реальні прототипи, також, як і їхні злочинні діяння. Під час написанні автор ґрунтувався на архівних матеріалах. Але це не наукова історична праця, тому Ю.Андрухович часто використовує алюзії на деякі історичні факти.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!