Есе ” Велич людини – у її здатності мислити “

” Велич людини – у її здатності мислити “

“Велич людини – у її здатності мислити. Людина усього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона – очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба усього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить Всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за Всесвіт, а він нічого не усвідомлює. Отже, уся наша гідність – у здібності мислити. …Спробуємо ж мислити гідно: у цьому основа моральності” – Блез Паскаль.

Філософ Декарт одного разу згадав крилату цитату: “Я мислю, значить, я існую.” І в цьому є сенс. Насправді, кожен може існувати. Адже є тварини, птахи, яких природа не наділила такими здібностями, як мислити, але вони дійсно існують. Вони живуть по своїм інстинктам і це у них непогано виходить. Однак не можна заперечувати правильність цього твердження. Зрештою, якщо ми думаємо, це підтверджує, що ми продовжуємо існувати.

Простіше кажучи, якщо ми думаємо, то ми не просто існуємо, а й повністю живемо. Завдяки думці, яку людина втілює в життя, світ розвивається і ми маємо можливість жити не в первісному суспільстві, і навіть не в Середньовіччі. Ми живемо в сучасному 21 столітті. Завдяки мисленню людина вчиться керувати багатьма процесами і стає правителем світу, якому непідвладна, хіба що, природа з її природними явищами.

І тут важливо процитувати слова Рене Декарта: “я мислю, значить, я існую”. Необхідно стежити за тим, щоб наші думки не ставали аморальними.

Важливо, щоб наші думки не тільки допомагали досліджувати планети і космос, але й не шкодили природі. Тільки тоді наше існування стане кращим, і наші думки стануть стимулом для продовження існування. В іншому випадку вони можуть призвести до хаосу і знищення всього живого, включаючи саме людство.

Як я писала вище, вислів “я мислю, значить, я існую” належить Рене Декарту, який довгий час намагався знайти істину, працюючи над сумнівом, щоб встановити сенс людського існування. Одного разу він висловив свою думку, і це те, що сучасники сприйняли як одкровення. Згідно до думки француза Декарта людська душа і тіло є необхідним для існування.

Без душі і душевної діяльності людина не може існувати. Душевна діяльність, де головним атрибутом якої є мислення, неможлива без здатності мислити. Душа постійно думає і варто їй перестати мислити, як її діяльність припинитися. І ось що має на увазі філософ, що поки ми мислимо, ми все ще існуємо.

Істина: “я мислю, значить, я існую” стверджує те, що для мислення треба існувати. З цього ми можемо зробити загальне правило: все, що ми собі уявляємо, цілком ясно і зрозуміло – все правда. Необхідно чітко розрізняти те, що саме ми здатні уявляти собі цілком чітко.

“Якщо я сумніваюся, значить я істота не цілком досконала, тому що повне пізнання – це щось більше, ніж сумнів. Оскільки я знаю деякі досконалості, яких у мене самого немає, то я не є єдиною істотою, що має буття, але що по необхідності повинна бути деяка інша істота, більш досконала, чим я, від якої я залежу і від якої одержав усе, що маю”.

Для отримання повного тексту придбайте роботу!