Есе “Видатні педагоги ХХ-го століття”

ВИДАТНІ ПЕДАГОГИ XX-ГО СТОЛІТТЯ

В історії України значний слід залишив український освітній рух, який був складовою частиною загальнонаціонального руху за економічне, політичне та культурне самовизначення України. Серед найвидатніших постатей цього періоду, які боролися за втілення ідей національної школи, вшановують Бориса Грінченка, Івана Франка, Софію Русову.

Борис Грінченко був педагогом, мовознавцем, драматургом, літературним критиком, фольклористом та громадським діячем. Національна позиція Б. Д. Грінченка підтверджувалася загальним прогресивним спрямуванням його педагогічної діяльності, адже він, турбуючись про освіту народу, аж ніяк не відривав її розвиток від розв’язання тогочасних складних соціальних проблем.

Від самого початку педагогічної діяльності він багато уваги приділяв проблемі національної освіти на українських землях, які входили до складу російської імперії. Як практикуючий вчитель, Б.Д. Грінченко також приділяв велику увагу читанню публічних шкільних рахунків та з’ясування їхнього характеру та призначення. Він розповів про недоліки існуючих підручників із російської мови. На його думку, у них не було матеріалів та вправ у розвиток логічного мислення.

Говорячи про найголовнішу проблему шкіл на території України на той час, Б.Д. Грінченко відносив її до того, що учні не були вільними у виборі мови навчання. Він рішуче виступав проти використання мови як засобу національної, класової та народної диференціації чи здійснення морально-психологічного тиску на людей. Він був непохитний у тому, що всі країни мають робити у цьому сенсі все можливе, і переконливо показував, що українські школи мають повне право на свою оригінальність та самобутність.

Наступна людина, про яку варто згадати, – Іван Франко. Українець-галичанин, син сільського коваля, він став відомий в Україні та світі завдяки своїй величезній праці, щедрим талантам, енциклопедичним знанням та самовідданій літературно-просвітницькій діяльності. Його спадщина включає понад 100 науково-публіцистичних та мистецьких робіт, присвячених висвітленню широкого кола питань освіти, виховання молоді, відродження та розвиток української освітньої культури. Ґрунтовне знання історії й становища українського народу сформували в І. Франка чітку державну позицію й переконання в тому, що повний розквіт рідного шкільництва, української педагогіки, освіти й науки можливий тільки в умовах самостійної Української держави.