Есе ” Зовнішня та безпекова політика Японії наприкінці ХХ-ХХІ ст “

ЗМІСТ

 

1. Фактор другої світової війни в сучасній зовнішній політиці Японії. 

2. Процес переосмислення місця держави на міжнародній арені 

3. Завдання та інструменти зовнішньополітичного курсу держави . 

4. Японо-американські відносини. 

5. ООН в контексті зовнішньої стратегії Японії 

Список джерел літератури

 

 

1. Фактор другої світової війни в сучасній зовнішній політиці Японії

 

В історії Другої світової війни країни Азії привертали увагу різних держав Заходу. Акцентуючи увагу на Японії, варто сказати, що має місце зацікавленість у японському мілітаризмі та з’ясуванні причин агресивної політики Токіо у Східній Азії. Японія мала на меті зруйнувати баланс та сили інших держав в азійсько-тихоокеанському регіоні та посилити там власний контроль. Перехід мілітаристських кіл Японії до відкритої агресії у Китаї служив початком багаторічній війні опору.

У відповідь на протести Японії німецький уряд, будучи найбільшим постачальником зброї для китайської республіки, зазначив, що поставки зброї Китаю нібито незначні, але, назріває війна, тому Німеччина припинила поставку зброї Китаю. Виробники зброї виступали проти такого рішення, адже вони не хотіли втрачати вигідного покупця і постачальника стратегічних матеріалів [5].

Німецько-японські протиріччя займали значне місце у політичному житті Японії. Японське керівництво вважало, що вони потребуватимуть великих капіталів для освоєння природних ресурсів Китаю, сподіваючись отримати ці кошти від Італії та Німеччини [3].

Японський посол у Німеччині Того дав обіцянку Ріббентропу, що Японія не ставитиме Німеччину в нижчу позицію порівняно з іншими країнами, якщо та погодиться з її позицією в Китаї. Переговори тривали два місяці, після чого Того повідомив Німеччину, що Японія жодним чином не зможе виконати своєї обіцянки і забезпечити Німеччині кращого положення, а тому договірні відносини цього плану не можуть бути підписаними. Але в той же час Японія обіцяла прихильніше ставитися до Німеччини і надавати їй всеможливу підтримку. Посол вручив Ріббентропу пам’ятну записку, в якій викладалася чітка позиція Японії. У документі йшлося: «Японія і Німеччина повинні ще тісніше співпрацювати в Китаї у галузі економіки, дотримуючись духу Антикомінтернівського договору», в той же час записка містила певні обмеження, зокрема: «це переважне становище Німеччини, звичайно, не виключає економічного співробітництва Японії з іншими державами, а Німецька торгівля в Китаї повинна вестися на тому ж ґрунті, що і японська» [3, 8].

Як бачимо, сенс цієї записки був у застереженнях щодо виняткових прав Японії та можливості її співпраці з іншими державами, тобто переважали власне побажання Японії. Зрозуміло, що побоюючись Китаю, Японія підкреслювала у своїх договірних стосунках з Німеччиною, що вони спільно направлятимуть свою зовнішньополітичну діяльність проти Китаю.

Варто згадати і про позицію Радянського Союзу на політичне зближення Німеччини та Японії у 1930-х рр. Звичайно, Союз не підтримував підписання Антикомінтернівської угоди, а посольство СРСР у Японії надавало щоденні звіти щодо ситуації в Японії. На таку позицію Радянського Союзу мало вплив чимало зовнішньополітичних факторів, основне з яких полягало у провійськовій активності Японії. Будь-які дії на кордоні з СРСР Японії розцінювала як антирадянську позицію. Саме тому радянська влада зайняла жорстку позицію проти Японії, зазначаючи, що радянська влада бажала б уникнути подальшого загострення відносин з цією державою. Проте подальша зухвала поведінка японської влади послідовно штовхали до загострення відносин і змушували Радянський Союз давати відсіч Японії [4, 5].

Таким чином, бачимо, що СРСР не хотів загострення відносин з Японією, в той же час демонструючи рішучість політичних і військових намірів. Як висновок, можна ще підкреслити про роль США й інших країн, що фінансували та постачали зброю Японії та Німеччині, говорячи при цьому про засудження війни.

 

2. Процес переосмислення місця держави на міжнародній арені

 

Політичні відносини Японії з Російською Федерацією є одними із вирішальних для переосмислення себе як держави у світі. В той же час стосунки із Великобританією та Німеччиною визначаються взаємною підтримкою та спільними політичними цілями, це проявляється в позиціях країн з ключових аспектів світової політики і взаємної підтримки на міжнародній арені. Для перспективи цієї співпраці потрібно розвивати науково-технічне забезпечення, створювати спільні науково-дослідні інститути, а також проводити заходи щодо покращення рівня партнерства. Тим не менш, аналізуючи швидкість розвитку японсько-британських відносин, можна очікувати активну співпрацю в рамках міжнародної політики [1, 6].

Як відомо, будучи однією із найвпливовіших серед членів ЄС, Німеччина має координувати свою політику на Далекому Сході таким чином, щоб вона не суперечила загальноєвропейському баченню. Зважаючи на це, Німеччина уклала з Японією договір «Німеччина і Японія в XXI ст. Сім стовпів співробітництва» В даному документі детально розписано всі напрямки співпраці між державами [6].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!