“Критичне мислення як інструмент протидії маніпулятивному впливу ЗМІ на жінок похилого віку”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПРОТИДІЇ МАНІПУЛЯТИВНОМУ ВПЛИВУ

1.1. Становлення наукової концепції критичного мислення в психологічній науці

1.2. Визначення «критичне мислення» та його застосування в повсякденному житті

1.3. Методи впливу ЗМІ на суспільну думку та формування довіри до ЗМІ

1.4. Психологічні особливості жінок похилого віку

Висновки до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПРОТИДІЇ ЗМІ 

2.1. Організація та методики проведення дослідження

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

Висновки до розділу 2

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ У ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ

3.1. Тренінгова програма розвитку навичок критичного мислення у жінок похилого віку

3.2. Рекомендації щодо вдосконалення навичок критичного мислення через аналіз контенту сучасних ЗМІ

Висновки до розділу 3

ВИСНОВКИ 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ  

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасні засоби масової інформації (ЗМІ) здатні суттєво впливати на громадську думку, використовуючи різні методи маніпуляції. Особливо вразливими до такого впливу можуть бути люди похилого віку, які можуть менше розуміти сучасні медіа-технології та бути менш захищеними від маніпуляційної інформації. Маніпуляція є своєрідним видом психологічного впливу, при якому майстерність маніпулятора використовується для прихованого впровадження в психіку адресата цілей, бажань, намірів, ставлень або установок, які не збігаються з тими, які є у адресата в даний момент. Її вплив завжди носить неявний характер. Маніпуляція задіює різні рівні структури особистості та спрямована на зміну існуючих потребо-мотиваційних, світоглядних і поведінкових утворень особистості. 

Жінки похилого віку можуть бути особливо вразливими до маніпуляцій, оскільки їхні соціальні, економічні та психологічні потреби можуть відрізнятися від інших груп населення. Акцент на розвиток критичного мислення у цьому контексті є важливим, оскільки він дозволяє аналізувати інформацію, відрізняти факти від припущень та приймати обґрунтовані рішення. Розвиток критичного мислення є дієвим інструментом протидії маніпулятивному впливу.

Отже, виявлення впливу рівня розвитку критичного мислення жінок похилого віку на їх здатність протистояти маніпулятивному впливу ЗМІ, надасть нам можливість сформулювати рекомендації щодо застосування конкретних стратегій розвитку критичного мислення жінок похилого віку та підвищення рівня їх інформаційної грамотності.

Вивченням сутності «критичного мислення» та його застосування в повсякденному житті займалися: О. Карпенко [5],  А. Лікішева [12],
О. Мерзлякова [19], О. Пометун [23], О. Рибчук [27], Н. Харченко [41; 42] та ін.

Висвітленням методів впливу ЗМІ на суспільну думку та формування довіри до ЗМІ  займалися М. Карпенко [6], А. Кіосєва [7], Д. Мак-Клейв [16],
В. Петрик [22], О. Росінська  [29], А. Сухорукова [34]  та ін.

Дослідження психолологічних особлевостей жінок похилого віку представлено в працях О. Зінченко [3],  О. Коваленко [8], В. Марченко  [18],
 І. Мушинська [20], С. Михальська [21] та ін.

Мета кваліфікаційної роботи полягає у теоретичному й емпіричному дослідженні впливу рівня розвитку критичного мислення жінок похилого віку на їх здатність протистояти маніпулятивному впливу ЗМІ.

Для досягнення поставленої мети були визначені наступні завдання:

1. Визначити сутність «критичного мислення» та його значення в повсякденному житті.
2. Визначити методи впливу ЗМІ на суспільну думку та охарактеризувати процес формування довіри до ЗМІ.
3. Проаналізувати психологічні особливості жінок похилого віку.
4. Емпірично дослідити вплив рівня розвитку критичного мислення жінок похилого віку на їх здатність протистояти маніпулятивному впливу ЗМІ.
5. Розробити тренінгову програму розвитку навичок критичного мислення у жінок похилого віку.
6. Надати рекомендації щодо вдосконалення навичок критичного мислення через аналіз контенту сучасних ЗМІ.

Об’єктом дослідження є критичне мислення жінок похилого віку.

Предмет дослідження –  критичне мислення як інструмент протидії маніпулятивному впливу ЗМІ на жінок похилого віку.

Методи дослідження: теоретичні: загальнонаукові методи аналізу та синтезу, порівняння, узагальнення та інтерпретації даних, системного, порівняльно-історичного, культурологічного підходів; емпіричні: перелічити конкретні методики; математико-статистичні:

Наукова новизна дипломної роботи полягая у тому, що у роботі поглиблено теоретичні аспекти дослідження критичного мислення як інструменту протидії маніпуляції,  що стали базою для розробки тренінгової програми, що спрямована на розвиток та вдосконалення навиків критичного мислення у жінок похилого віку.

Теоретичне значення наукової роботи полягає у поглибленні вивчення особливостей манупулятивного впливу ЗМІ на жінок похилго віку та з`ясуванні основних механізмів, які допомагають розвивати критичне ислення, щоб менше піддаватися цьоу впливу.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що вони можуть бути використані практичними психологами для роботи із жінками літнього віку щодо вдосконалення у них навичок критичного мислення; а також одержані результати можуть стати основою для подальших наукових досліджень, використані при підготовці рефератів, доповідей із дотичних тем, при вивченні курсу “Вікова психологія”.

Структура та обсяг роботи. Кваліфікаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, поділених на підрозділи, висновків до кожного розділу та загальних висновків, а також списку використаних джерел, що налічує 64 найменуваня. Загальний обсяг роботи становить 79сторінок.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПРОТИДІЇ МАНІПУЛЯТИВНОМУ ВПЛИВУ

1.1. Становлення наукової концепції критичного мислення в психологічній науці

 

Слово «критично» етимологічно походить від двох грецьких коренів: «kriticos» (що означає розсудливе судження) та «kriterion» (маються на увазі стандарти). Отже, етимологічно це слово означає розвиток «розсудлиого судження» на основі стандартів [20, с. 129].

Перші згадки про критичне мислення зустрічаються в працях Фалеса, засновника філософського дискурсу. Він запитував себе: «Що є все?». Фалес вийшов за межі «всього» і розглянув цю проблему абстраговано, зі сторони. Він, так би мовити, окреслює проблему виносячи себе, власну мислячу інстанцію, за грань «всього», а саме поняття «все», як предмет дослідження інтегрується, консолідується і трансформується в інші категорії та визначення, сформовані в поглядах і висновках філософа, направлених на дану проблему «із зовні». Іншими словами, тільки тоді, коли дослідник перебуває, так би мовити, «по той бік буття», він має можливість сказати про світ «все».

У цьому випадку силою думки досліджується реальність, яка не постає перед індивідом як невід’ємна частина будь-якого досвіду і не заявляє про себе чуттєвою достовірністю, а виокремлюється лише думкою, мисленням, і таким чином з’являються нові висновки [11].

Основи розвитку критичного мислення були закладені ще Піфагором. Піфагорійська геометрія, заснована на аксіомах, які є самоочевидними, мала значний вплив на розвиток філософії та наукового методу. Аксіоми і теореми вважаються істинними в реальності, яку дає досвід. Таким чином, здається можливим робити відкриття в реальному світі, спочатку спостерігаючи, а потім використовуючи дедукцію [20, с. 130].

Б. Рассел стверджував, що не знає жодної іншої постаті, яка б так сильно вплинула на сферу мислення, як Піфагор. Адже саме від Піфагора походить вся концепція вічного світу, відкритого розуму, а не почуттям.

Цікавим є також погляд Парменіда. Він використовує метод доведення філософської тези, метод метафізичної аргументації, намагаючись вирішити проблему буття і небуття, проблему співвідношення думки та буття. У своїй поемі «Про природу» розповідає про юнака, який вирушає на колісниці на пошуки істини. Богиня істини, яку він зустрічає, рекомендує йому два шляхи: шлях Дня – шлях істини та шлях Ночі – шлях не істини. Він також стверджує, що наші органи чуття сповнені обману, і визначає все в чуттєвому світі як просту ілюзію. Справжня істина досягається в результаті духовного розуміння [7, с. 29].

Сократ наголошував на шляху пізнання, що веде до істини, або методі пізнання. Сократ є засновником евристичного методу навчання, суть якого полягає в тому, що учні повинні «пізнати самих себе», а вчителі повинні лише спрямовувати їх у цьому пошуку. Замість того, щоб давати готові відповіді, вони заохочують пізнавальну активність і самосвідомість, ставлячи питання, які вимагають творчих і розумових дій. Ключовим аспектом людського розвитку є пізнавальні зусилля і здатність ставити більше запитань.

Платон, який був послідовником вчення Сократа, також підкреслював, що речі часто не є тим, чим вони здаються, і що тільки тренований розум може бачити за поверхневою видимістю речей (оманливою видимістю) і готовий спуститися під поверхню. У своїй епістемології він стверджував: «тільки свідомість може зрозуміти буття, а поки не зрозумієш буття, не зможеш зрозуміти істину. Це тому, що самі по собі органи чуття не можуть знати, що речі існують. Тому пізнання полягає у розумових висновках». Він також продовжив діалектичний метод ведення дискусії Сократа [20, с. 130].

С. Романова та О. Денисевич стверджують, що «сократівсько-платонівський стиль аргументації став основою подальшої західної філософської думки. Цей стиль демонструє важливість критики, системи запитально-відповідних процедур для реалізації та раціонального обґрунтування представлених позицій» [21].

Аристотель також був прихильником самостійного способу мислення, розвитку пізнавальної активності учнів, стверджуючи, що мислення є частиною душі, а органи чуття – особливою її частиною. «Мислення – це частина душі, а почуття – особлива її частина». Воно постає як особлива здатність розуміти й пізнавати світ і себе через думку, тобто душу. Вивчаючи мислення, Аристотель ввів поняття логіки – науки про мислення, а також сформулював закони та форми мислення [9, с. 30].

На думку О. Рибчук, «антична філософія заклала основу, міцний фундамент для осмислення проблем мислення та пошуку істинного знання, вперше поставивши і професійно обґрунтувавши проблеми гносеології, онтології, логіки, антропології та етики» [20, с. 109].

 

1.2. Значення критичного мислення в життєдіяльності людини

 

Одним із найвідоміших сучасних практиків критичного мислення як педагогічної інновації є М. Ліппман, засновник Інституту критичного мислення. Його освітня концепція критичного мислення була розроблена як доповнення до освіти в галузі філософії, з метою навчити студентів аргументувати власні судження під час вивчення логіки. Однак М. Ліппманн був переконаний, що цієї навички можна досягти раніше, ніж прийнято вважати.

Підтвердженням цього наукового прогнозу стало запровадження розробленого вченим курсу «Філософія для дітей» для різних вікових груп. На думку Ліппмана, залучення дітей до вивчення основ абстрактного мислення має починатися якомога раніше [31, с. 38].

О. Рибчук зазначає, що найбільш відомими зарубіжними дослідниками критичного мислення з огляду на психологопедагогічне спрямування є
Дж. Браус, Б. Бейєр, Д. Вуд, Д. Халперн і Д. Клустер. За визначенням Й. Брауса та Девіда Вуда, критичне мислення – це інтелектуальне рефлексивне мислення, яке зосереджене на з’ясуванні того, у що вірити та як діяти. Це процес дослідження здорового глузду, прагнення до об’єктивності та логіки з власної точки зору, при цьому відкидаючи власні упередження та беручи до уваги думки інших [20, с. 133].

Д. Халперн розглядає критичне мислення як спрямований процес, кінцевою метою якого є досягнення бажаного результатуКритичне мислення дозволяє оцінити результати власного процесу мислення, тобто чи дозволило прийняте рішення подолати проблему, і якщо так, то наскільки. Крім того, критичне мислення оцінює сам процес мислення, тобто алгоритм міркувань, який привів до рішення, а також аналізує чинники, які були враховані для досягнення бажаного результату. Д. Халперн також виділила основні характеристики критичного мислення, зокрема: обґрунтованість, контрольованість та цілеспрямованість [28].

Д. Клостер розглядає критичне мислення в контексті запам’ятовування, розуміння, творчого інтуїтивного мислення та інтелекту. Вчений підкреслює, що ці якості є лише передумовами і не є еквівалентом критичного мислення, навіть у повному обсязі. Д. Клустер акцентує увагу на складниках із п’яти пунктів: по-перше, це є мислення самостійне, де кожен має свої принципи та переконання незалежно від інших; по-друге, інформація є відправним, а не кінцевим пунктом; по-третє, критичне мислення починається з постановки питання та з’ясування проблем, які мають вирішуватися; по-четверте, критичне мислення прагне до переконливої аргументації; по-п’яте, критичне мислення є мисленням соціальним, і тому будь-яка думка може бути перевірена та уточнена лише тоді, коли нею діляться з іншими [3, с. 109]. Дослідження проблеми розвитку критичного мислення знаходимо у роботах відомих вітзизняних вчених-психологів.

О. Мерзлякова тлумачить означений феномен як «намагання аналізувати, оцінювати і не приймати все на віру, вміння правильно та об’єктивно оцінювати власну поведінку, виявляти та визначати власні помилки, критично ставитися до пропозицій і суджень інших. Іншими словами, критичне мислення – це виправданий скептицизм у ситуаціях підвищеного інформаційного ризику» [15].

Л. Ямщикова стверджує, що «критично мислити – це значить міркувати, мислити, усвідомлено оцінювати, проявляти психічну, емоційну, пізнавальну активність, що повинна бути спрямована на розв’язання конкретної проблеми». У своїй роботі науковець визначає, що критичне мислення означає розумний розгляд різноманітних підходів розв’язання проблем для того, щоб висловлювати обґрунтовані судження, тобто «критичне» у цьому випадку може розумітися як «аналітичне». Узагальнюючи три основних групи визначення показників критичного мислення: афективні, макрокогнітивні, мікрокогнітивні, дослідниця робить висновок, що критичне мислення орієнтується на такі інтелектуальні вміння людини: оцінювати події (твердження, вчинки, факти); аргументувати; формулювати доречні запитання; будувати логічні зв’язки; робити свідомий вибір; знаходити нові рішення; розрізняти факти від думок; визначати критерії для аналізу; знаходити докази на підтримку припущень [3, с. 109].

На думку О. Пометун, критичне мислення – це:

а) мислення, що сприяє формуванню здатності усвідомлювати свою позицію з того чи іншого питання, знаходити нові ідеї, аналізувати події та критично їх оцінювати;

б) нестандартне мислення. Базується на вмінні визначати та оцінювати варіанти та пріоритети, судити про достовірність та обґрунтованість фактів, явищ та подій;

в) практичне мислення: базується на теоретичних знаннях для прийняття необхідних рішень;

г) рефлексивне мислення: спосіб виправлення та корекції помилок, допущених людиною в процесі мислення;

д) багаторівневі та варіативні явища, що відображають морально-етичні установки, соціальні та політичні характеристики, оціночний досвід, ціннісні орієнтації, знання людини, способи мислення та практичної діяльності;

е) мислення, спрямоване на пошук шляхів розв’язання життєвих і навчальних проблем, виявлення та оцінювання альтернатив і пріоритетів, визначення їх доцільності, встановлення достовірності фактів, явищ і подій, розвитку якого сприяють навички аналізу, інтеграції, зіставлення фактів і формулювання обґрунтованих висновків;

є) мислення, що ґрунтується на здатності розрізняти цінність інформації, тобто відокремлювати потрібну інформацію від непотрібної. Воно спрямоване на обробку інформації за допомогою ефективних прийомів мислення (наприклад, аналізу, синтезу, порівняння та комбінування фактів) та оцінювання її з точки зору джерел, досвіду, спостережень, правильних міркувань та зібраних даних [19, с. 23].

 

РОЗДІЛ 2. ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ ЯК ІНСТРУМЕНТУ ПРОТИДІЇ ЗМІ

2.1. Організація та методики проведення дослідження

 

Дослідження критичного мислення жінок похилого віку як інструмент протидії засобам масової інформації проводилося за допомогою google-форм на західній території України, а саме: у Івано-Франківській, Тернопільській, Волинській, Львівській, Закарпатській, Рівненській, Хмельницькій та Чернівецькій областях.

Цільова аудиторія – 20 жінок віком від 50 до 60 років.

Для дослідження були використані методи тестування та анкетування:

1. Тест «Навіюваність» (С. Клаучек, В. Деларю).
2. Методика дослідження активності мислення (І. Лущіхіна).
3. Опитувальник «Рівень суб’єктивного контролю (РСК)» Дж. Роттера (адаптований НДІ ім. В. Бєхтєрєва).
4. Тест на критичність мислення Л. Старкі.

Далі ми розглянемо кожну методику окремо та обґрунтуємо доцільність її використання в даному дослідження.

Тест «Навіюваність» (С. Клаучек, В. Деларю) призначений для визначення рівня навіюваності особистості. Використання цієї методики є доцільним при діагностиці загального рівня критичного мислення, оскільки високий рівень імпліцитності часто заважає людям мислити критично
[30, с. 67]. Тест складається з 20 тверджень, відібраних із відомих особистісних опитувальників, його оцінка випробуваним проводиться за дихотомічною шкалою («так», «ні») (Додаток А).

Позитивні відповіді питання: №2, 4, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 15, 17, 18, 19 – оцінюються в один бал. Негативні відповіді на запитання: №1, 3, 5, 10, 11, 14, 16, 20 – також по 1 балу.

Отримані бали підсумовуються та поділяються на три рівні:

1. слабка конформність: 1-5 балів;
2. помірна конформність: 6-14 балів;
3. сильна конформність: 15-20 балів.

Для визначення активності мислення жінок похилого віку – використовували методику дослідження активності мислення І. Лущіхіна. За словами вчених, активність мислення є такою характеристикою, яка показує здатність індивіда використовувати свій інтелектуальний потенціал, свої розумові здібності задля досягнення конкретних цілей, завдань. Рівень розвитку активності мислення відбиває здатність вирішувати інтелектуальні завдання, а не самі інтелектуальні здібності людини, її динамічні характеристики особливостей протікання розумових процесів: побіжність і гнучкість [29, с. 312].

Швидкість мислення визначається як здатність людини вирішувати інтелектуальні завдання за допомогою пошукового методу. Іншими словами, це здатність знаходити правильну відповідь або розв’язання проблеми, відкидаючи неправильні або невідповідні рішення. Під гнучкістю мислення розуміється здатність людини вирішувати інтелектуальні завдання, використовуючи трансформацію абстрактних об’єктів у операбельний вигляд, знаходження нових асоціативних зв’язків абстрактних об’єктів між собою. Залежно від того, які об’єкти перебираються, трансформуються, асоціюються – слова чи образи – говорять про вербальну швидкість і гнучкість, про образну швидкість і гнучкість.

Дослідження активності мислення проходить складається з чотирьох субтестів.

1-й субтест: вербальна швидкість. Досліджуваним пропонується за одну хвилину написати якомога більше жіночих імен, що починаються на літеру «С» (другий варіант – чоловічі імена на «С»). Імена не повинні дублювати один одного: наприклад, як «Саша» і «Саня». Можна використовувати незвичні або іноземні імена. Якщо ім’я невідоме експериментатору, слід запитати досліджуваного про його походження.Зазвичай записують шість-сім імен.

2-й субтест: образна швидкість. Досліджуваним пропонується 12 кружечків (приблизно 2 см у діаметрі). Завдання полягає в тому, щоб протягом однієї хвилини намалювати якомога більше кружечків на тему, пов’язану з водоймою (інший варіант – їжа). Малюнки не повинні розміщуватися повністю всередині кружечків, але кружечки повинні бути невід’ємною частиною малюнка. Відразу після виконання досліджуваним завдання, необхідно переконатися, що всі малюнки відповідають вимогам. Якщо експериментатору незрозумілий сенс зображеного, він запитує у випробуваного. Норма: 4 малюнки.

3-й субтест: вербальна гнучкість. Випробуваному пропонується набір із чотирьох букв: «Я П Т О» (інший варіант – «Д М І Р»). Перед випробуваним стоїть завдання за одну хвилину написати якнайбільше речень за такими правилами:

1. речення складається з чотирьох слів;
2. перше слово починається на «Я», друге – на «П» і т.д.;
3. слова не повинні повторюватись;
4. речення можуть бути безглуздим, але слова мають мати сенс.

Норма: 4 пропозиції.

4-й субтест: образна гнучкість. Випробуваному пропонується за одну хвилину намалювати якомога більше малюнків з використанням певних елементів. Цей тип роботи учасники виконують за допомогою індивідуальних графічних редакторів на платформі Google. Ці елементи (два гачки, або «корона») можна змінювати розмір, обертати і використовувати багато разів у межах одного малюнка, але їхня форма не повинна змінюватися. Ще одна умова – малюнок має бути чимось конкретним, а не набором абстрактних ліній чи фігур. Одразу після виконання завдання експериментатор повинен прояснити будь-які неясності в малюнку досліджуваного, наприклад, що саме намальовано і де заховані задані елементи. Норма: 4 малюнки.

Оцінювання активності мислення відбувається наступним чином:

1-й субтест: 0–1 – низький рівень, 2–3 –- нижче середнього, 4 – середній рівень, 5–6 – вище середнього, 7 – високий рівень.

2-й субтест: 0–1 – низький рівень, 2-3 – середній рівень, 4 – високий рівень.

3-й субтест: 0-1 – низький рівень, 2–3 – середній рівень, 4 – високий.

4-й субтест: 0-1 – низький рівень, 2–3 – середній рівень, 4 – високий.

З метою визначення рівня суб’єктивного контролю ми використовуємо Опитувальник «Рівня суб’єктивного контролю» Дж. Роттера, що був адаптований НДІ ім. В. Бєхтєрєвим. Він дозволяє нам порівняно швидко та ефективно оцінити сформований у досліджуваних рівень суб’єктивного контролю над різними життєвими ситуаціями; методика розроблена на підставі шкали локусу контролю Дж. Роттера. Люди різняться між собою по тому, як і де вони локалізують контроль над значущими для себе подіями. Можливі два полярних типи такої локалізації: екстернальний та інтернальний [37, с. 86].

Суб’єктивний контроль – це схильність людини брати на себе відповідальність за те, що з нею відбувається, і намагатися зробити інших відповідальними за те, що з нею відбувається. На противагу суб’єктивному контролю існує також об’єктивний контроль, який відбувається незалежно від волі людини, але з волі обставин і випадку. Ця методика оцінює, наскільки людина готова брати на себе відповідальність за те, що відбувається з нею та її оточенням.

Досліджуваному пропонується 44 твердження, відповіді на які свідчать про те, яким є рівень суб’єктивного контролю у цієї людини (Додаток Б). З кожним із цих суджень досліджуваний має виразити свою згоду або незгоду. Вперше такі методи були апробовані у США у 1960-х роках. Методика, ж адаптована в НДІ ім. Бєхтєрєва, розділяє досліджуваних на два можливих полярних типи локалізації субєктивного контролю: екстернальний та інтернальний.

У першому випадку люди вважають, що події, які з ними відбуваються, є результатом дії зовнішніх сил, таких як випадок або інші люди. У другому випадку люди інтерпретують важливі події як результат власної діяльності. Опитувальник містить 44 пункти, серед яких пункти, що вимірюють екстернальність-інтернальність у міжособистісних і сімейних стосунках, а також пункти про хворобу і здоров’я [37, с. 252]. Шкалу оцінки рівня суб’єктивного контролю (РСК) Дж. Роттера (адаптовану НДІ ім. В. Бєхтєрєва) зображено у табл. 2.1.

Таблиця 2.1. Шкала оцінки рівня суб’єктивного контролю (РСК) Дж. Роттера (адаптована НДІ ім. В.М. Бєхтєрєва)

Заповнені відповіді обробляються за наступним ключем, де відповіді на пункти в колонці «+» підсумовуються з відповідним знаком, а відповіді на пункти в колонці «-» – з протилежним знаком Індикатори в опитувальнику РСК організовані відповідно до принципів ієрархії регуляторної системи.

1-й етап – підрахунок «сирих» (попередніх) балів за шкалами (Додаток Б).

Показники (шкали):

1. ІО – шкала загальної інтернальності;
2. ІД – шкала інтернальності в області досягнень;
3. ІН – шкала інтернальності в області невдач;
4. ІС – шкала інтернальності в сімейних відносинах;
5. ІП – шкала інтернальності у виробничих відносинах;
6. ІМ – шкала інтернальності в області міжособистісних відносин;
7. ІЗ – шкала інтернальності стосовно здоров’я і хвороби.

2-й етап. Переведення «сирих» балів у стіни (стандартні оцінки) проводиться згідно з наведеною нижче таблицею. Стіни представлені 10-бальною шкалою  дають можливість порівнювати результати різних досліджень (Додаток В).

 

2.2. Аналіз та інтерпретація результатів дослідження

 

Результати, отримані після проведення емпіричного дослідження, були оброблені якісно та кількісно. Кількісна обробка результатів здійснювалася за допомогою програми IBM SPSS Statistics 20. Проаналізуємо результати, отримані за цими методами, та виявимо їх взаємозалежність.

Аналіз відповідей жінок похилого віку щодо навіюваності показав, що слабка конформність зустрічається у 35% опитаних, помірна – у 45%, сильна – у 20% опитаних. Результати аналізу відповідей жінок похилого віку щодо навіюваності свідчать про важливі відмінності в рівнях конформності серед учасниць дослідження (рис. 2.1).

Рис. 2.1 Результати тесту «Навіюваність» (С. Клаучек, В. Деларю)

 

Слабка конформність зустрічається у 35% опитаних. Вони можуть виявляти схильність довіряти власним переконанням та ставленню, незалежно від групового тиску. Помірна конформність зустрічається у 45% опитаних. Особи із помірною конформністю можуть враховувати думки оточуючих, але при цьому зберігати власні переконання. Жінки з сильною конформністю (20%) можуть бути схильні до прийняття поглядів та норм групи, ігноруючи власні переконання.

Аналіз результатів дослідження активності мислення жінок похилого віку дозволив з’ясувати, що велика частина опитаних (35%) має високий рівень вербальної швидкості, що може свідчити про їхню здатність швидко обробляти та розуміти вербальну інформацію; 30% мають вище середнього рівень, що також є позитивним показником.

Однак, 15% мають нижче середнього рівень, і це може вказувати на можливі труднощі у вербальному аспекті мислення. Що ж до оцінки образної швидкості, то лише 20% мають високий рівень, 35% – середній рівень і значна частина опитаних (45%) має низький рівень розвитку образної швидкості. Це може вказувати на те, що у деяких учасниць можуть виникати труднощі у швидкому створенні та розумінні образів.

Результати показників вербальної гнучкості свідчать про те, що велика частина опитаних (40%) має високий рівень вербальної гнучкості, що свідчить про їхню здатність адаптувати вербальний вираз до різних контекстів чи завдань. Середній рівень вербальної гнучкості мають 35% опитуваних і 25% жінок, які взяли участь у дослідженні мають низький рівень. Це може бути областю для удосконалення та розвитку. Образна гнучкість високо розвинена лише у 30% опитуваних жінок, що може вказувати на їхню здатність гнучко мислити та генерувати нові ідеї в образах; 50% мають середній рівень розвитку, а низький рівень образної гручкості спостерігається у 20% опитуваних.

 

РОЗДІЛ 3. ТЕХНОЛОГІЇ РОЗВИТКУ КРИТИЧНОГО МИСЛЕННЯ  ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ

3.1. Тренінгова програма розвитку навичок критичного мислення у жінок похилого віку

 

Аналіз результатів емпіричного дослідження показав, що більшість жінок похилого віку мають середній рівень розвитку критичного мислення. За результатами дослідження видно, що частка жінок з низьким рівнем критичного мислення становить 20%. Це може свідчити про наявність конкретних проблем або обмежень у розвитку мислительних навичок, які потребують уваги та корекції. Для поліпшення рівня критичного мислення була розроблена тренінгова програма, яка включає в себе 8 етапів тренувань, кожен з яких триває 2 години. Це структурована і систематична програма, спрямована на розвиток конкретних аспектів критичного мислення.

Мета тренінгової програми – забезпечити жінкам похилого віку засоби та стратегії для розвитку навичок критичного мислення, що сприятимуть активному та самостійному життю. Детальний план тренінгової програми подано у таблиці 3.1.

Таблиця 3.1. План тренінгової програми щодо розвитку навичок критичного мислення у жінок похилого віку

Розглянемо детальніше кожен етап тренінгової програми.

1. Вступ до критичного мислення:

• пояснення значення терміну «критичне мислення» та його ключові аспекти;
• групове обговорення переваг та можливостей критичного мислення в різних сферах життя;
• вправа «Мислення через аргумент» (учасниці формулюють свої думки та аргументи на задану тему, намагаючись використовувати критичне мислення);
• розгляд основних аспектів критичного мислення: аналіз, оцінка, вирішення проблем та пояснення ролі кожного аспекту у формуванні гнучкого мислення;
• вправа «Розв’язання проблем» (учасниці працюють над конкретними ситуаціями, використовуючи різні аспекти критичного мислення»;
• знайомство з перешкодами та стереотипами, які можуть перешкоджати критичному мисленню;
• групове обговорення та аналіз реальних випадків, коли перешкоди виникали в житті учасників.

2. Розвиток навичок аналізу (даний етап тренінгу спрямований на вивчення та вдосконалення навичок аналізу інформації та подій. Учасниці отримають теоретичні знання та взягали у практичні вправи, що допоможуть їм розмежовувати головне в інформації та розбиратися в складних ситуаціях):

• визначення та пояснення методів аналізу інформації;
• наведення прикладів успішного використання аналізу в різних сферах життя;
• вправа «Розчленування інформації» (жінки похилого віку працюють з текстом, визначаючи головні ідеї та ключові аспекти);
• вправа «Кейс-аналіз» (учасниці отримують кейс та використовують отримані навички для його аналізу).
• Оцінка та критика інформації (на цьому етапі учасники вивчають та практикують навички оцінки та критики інформації. Здатність критично оцінювати дані є важливою для визначення надійності та значущості інформації, що надходить до них):
• вивчення методів оцінки та критики інформації;
• вправа «Оцінка новинового повідомлення» (учасниці аналізують новинове повідомлення та визначають його достовірність);
• вправа «Критика джерела» (учасниці вчаться на практиці використовувати критичні підходи для оцінки достовірності конкретного джерела).

3. Вирішення проблем (даний етап програми спрямований на навчання учасників стратегіям ефективного вирішення проблем та прийняття рішень. Учасниці залучаються до роботи з практичними ситуаціями та кейсами для розвитку їхніх аналітичних та прийняття рішень):

• визначення важливості вирішення проблем та прийняття рішень у повсякденному житті;
• вправа «Розбір кейсів» (жінки похилого віку аналізують реальні кейси та на практиці розробляють стратегії вирішення проблем);
• пояснення важливості навичок роботи з практичними ситуаціями та кейсами;
• вправа «Розв’язання реальних проблем» (учасниці взаємодіють у групах для вирішення реальних проблем, що можуть виникнути в їхньому житті).

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!