Курсова робота “Етіологічні та патогенетичні чинники, особливості клінічного перебігу, діагностики, лікування та профілактики ексудативного плевриту, значення фізичної терапії”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ЕТІОЛОГІЧНІ ТА ПАТОГЕНЕТИЧНІ ЧИННИКИ,  ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ЕКСУДАТИВНОГО ПЛЕВРИТУ

1.1. Поширеність, етіологія та патогенез ексудативного плевриту

1.2. Особливості клінічного перебігу ексудативного плевриту

1.3. Сучасні методи інструментальної та лабораторної діагностики ексудативного плевриту

РОЗДІЛ 2. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ЕКСУДАТИВНОГО   ПЛЕВРИТУ, ЗНАЧЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ТЕРАПІЇ 

2.1. Сучасні підходи до лікування та профілактики ексудативного  плевриту

2.2. Значення фізичної терапії та інноваційні методи відновлення при ексудативному плевриті

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ

 

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Патологія органів ДС займає одне із провідних місць у структурі загальної захворюваності дорослого населення. Дана проблема активно висвітлюється у працях провідних науковців у напрямку внутрішньої медицини, зокрема Амосової К.М., Свінціцького А.С., Передерія В.Г., Ткач С.М., Расіна М.С. [1].

За останні десятиріччя спостерігається тенденція до зростання числа атипових клінічних випадків, значна частка ускладнень захворювань органів ДС. Незважаючи на значні досягнення та удосконалення технологій діагностики та лікування, основною проблемою залишаються лімітовані можливості щодо профілактики та застосування терапевтичних втручань, особливо у випадках, коли достеменно не можливо встановити етіологію та патогенез хвороби. Саме ці фактори створюють передумови до подальшого наукового пошуку вирішення проблем захворювань органів дихання, оптимізації лікувально-діагностичних шляхів та поглиблення розуміння основних ланок патофізіологічних процесів [1,3].

Плеврит – запальний процес паріетальної та/або вісцеральної плеври, що супроводжується відкладанням фібринового нальоту на її листках («сухий» плеврит) або появою рідини у плевральній порожнині (ексудативний плеврит). Плеврит не є самостійним захворюванням, а проявом ускладнення основної патології, оскільки захворювання будь-якого органу можуть спричинити виникнення ексудативного плевриту через різні механізми, включаючи інфекцію, злоякісне новоутворення, імунологічну відповідь, лімфатичні аномалії та неінфекційне запалення [1-5].

У випадку із транссудатом, діагностика зазвичай не становить труднощів, але саме ексудативний плеврит вимагає ретельної диференційної діагностики, напр., між плевритом туберкульозного походження і метастатичним раком, який виявляється у великої кількості пацієнтів [1–5].

Наукові дані щодо істинної частоти захворюваності плевритом дуже варіабельні, оскільки він не є самостійною нозологією, а ускладненням того чи іншого патологічного процесу. За даними деяких авторів, плевральні спайки, що є наслідком перенесеного плевриту, виявляються при паталого-анатомічному розтині практично у половини осіб, що загинули від нещасних випадків, та у кожної другої особи, що померла від ускладнень хронічних захворювань [2].

Мета дослідження: вивчити та проаналізувати етіологічні та патогенетичні чинники виникнення ексудативного плевриту, особливості клінічного перебігу, діагностики, лікування та профілактики ексудативного плевриту, а також значення фізичної терапії при даній патології.

Відповідно до мети в процесі дослідження вирішувались наступні завдання:

1. провести огляд літературних джерел щодо проблеми ЕП;
2. проаналізувати сучасні підходи до діагностики та лікування ЕП;
3. розглянути актуальні напрямки профілактики ЕП;
4. визначити роль фізичної терапії при ЕП та інноваційних методик реабілітації.

Об’єкт дослідження: ексудативний плеврит.

Предмет дослідження: етіопатогенез ексудативного плевриту, особливості лабораторно-інструментальної діагностики та клінічний перебіг, актуальні напрямки лікувально-діагностичної тактики.

При вирішенні поставлених у роботі завдань застосовано такі методи дослідження:

• методи логічного аналізу, синтезу та узагальнення;
• методи порівняльного аналізу;
• вивчення літературних джерел щодо теми роботи.

Інформаційну базу роботи склали підручники, довідники, статті, монографічні видання, лекційний та методичний матеріал вітчизняних і зарубіжних авторів.

Структура курсової роботи. Курсова робота складається зі вступу, 2 основних розділів, списку використаних літературних джерел із 19 найменувань, ілюстрована 5 таблицями та 8 ілюстраціями. Загальна кількість сторінок – 37.

 

РОЗДІЛ 1. ЕТІОЛОГІЧНІ ТА ПАТОГЕНЕТИЧНІ ЧИННИКИ,  ОСОБЛИВОСТІ КЛІНІЧНОГО ПЕРЕБІГУ ТА МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ ЕКСУДАТИВНОГО ПЛЕВРИТУ

1.1. Поширеність, етіологія та патогенез ексудативного плевриту

 

ЕП – є поширеною проблемою у практиці внутрішньої медицини, особливо зважаючи на важку соціально-демографічну ситуацію у країні та значний рівень онкологічних захворювань і туберкульозу. Оскільки ЕП не є самостійним захворюванням, а виступає завжди вторинним ускладненням основного патологічного процесу і враховується у статистичні показники основного захворювання, який він супроводжує, то дані щодо поширеності даного ускладнення у сучасній літературі дуже варіабельні. Епідеміологія залежить від причин розвитку плевриту, які у свою чергу залежать від географічних, демографічних, професійних, супутніх захворювань та інших факторів.

Як свідчать результати масштабних епідеміологічних досліджень, найчастішими причинами ЕП є пухлинні захворювання (55,9%):

• злоякісна мезотеліома – 22,5%, рак легені – 15,7%,
• лімфома – 2,5%.  

До цих причин також відносяться інфекційні захворювання (24,0%):

• туберкульоз – 16,2%, парапневмонічний плевральний випіт – 3,6%, емпієма – 3,5%, нетуберкульозний мікобактеріоз – 0,5%. Сполучнотканинні захворювання (2,8%) і парагонімоз (0,1%) також можуть спричиняти розвиток ЕП [6].

ЕП за походженням поділяють на ЕП інфекційного та неінфекційного генезу. Загалом, сьогодні встановлено, що плеврит спостерігається більше ніж при 90 різноманітних хворобах інтраторакального та позатаракального генезу, тобто приблизно у 90% вище перелічених нозологій [4]. ЕП інфекційної природи можуть бути спричинені різноманітними типами мікроорганізмів, як специфічних (туберкульозний та сифілітичний плеврит), так і неспецифічними збудниками (віруси, грибки, кишкова паличка, патогенні стрептококи та пневмококи та ін.) (Рис.1.1).

Рис.1.1 Патоморфологічні зміни при плевриті

  

ЕП асептичного (неінфекційного) генезу найчастіше зумовлені злоякісним захворюванням або аутоімунними розладами (колагенози, алергічний ЕП, реактивний постінфарктний та панкреатогенний ЕП та ін.). Шляхи проникнення також відрізняються – найчастіше це гематогенний та лімфогенний шлях, рідше контактний [2,4,7].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!