Курсова робота “Фінансовий облік кредиторської заборгованості”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансового обліку кредиторської заборгованості 

1.1. Поняття кредиторської заборгованості 

1.2. Формування кредиторської заборгованості 

1.3. Фінансовий облік кредиторської заборгованості 

Розділ 2. Аналіз фінансового стану АТ «Івано-Франківськобленерго» 

2.1. Показники фінансового стану 

2.2. Аналіз кредиторської заборгованості 

2.3. Аналіз ефективності фінансового обліку кредиторської заборгованості 

Розділ 3. Рекомендації щодо удосконалення фінансового обліку кредиторської заборгованості 

3.1. Формування системи фінансового обліку кредиторської заборгованості 

3.2. Впровадження інформаційної системи для фінансового обліку кредиторської заборгованості 

3.3. Розробка політики управління кредиторською заборгованістю 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

 ВСТУП

 

Актуальність теми. Господарська діяльність суб’єктів господарювання пов’язана з використанням коштів, що перебувають у безперервному кругообігу. У складі джерел коштів підприємства значну питому вагу займають позикові кошти, а саме кредиторська заборгованість. Для підвищення фінансової результативності всіх видів діяльності та забезпечення платоспроможності підприємствам необхідно прискорити кругообіг оборотного капіталу, а для ефективного використання коштів підприємства необхідно навчитися правильно ними керувати.

Підприємства зобов’язані своєчасно розраховуватися зі своїми обов’язками. За несвоєчасні розрахунки вони мають сплачувати штрафи. Однак практика свідчить, що можливість уникнути майнової відповідальності за невиконання власних договірних зобов’язань дає їм змогу ухилятися від взаєморозрахунків із партнерами. Несвоєчасність платежів викликає фінансові ускладнення у підприємств-кредиторів, негативно впливає на їхню господарську діяльність, а в підсумку й на економіку країни загалом.

На нашу думку, найважливішим із погляду управління є розподіл заборгованості підприємства за термінами погашення. Поділ заборгованості на довготермінову та поточну необхідний для оцінювання ліквідності та платоспроможності підприємства. Крім того, групують поточну заборгованість за термінами її виникнення, найчастіше виділяючи такі «вікові групи»: до 30 днів, від 31 до 90 днів; від 91 до 180 днів і більше півроку. Таке групування необхідне як для фінансового планування, так і для контролю, зокрема для своєчасного виявлення протермінованої, сумнівної та безнадійної заборгованості.

Серед вітчизняних вчених, які досліджували дану тему були такі науковці: Ф.Ф. Бутинець, Ю.А. Верига, С.Ф. Голов, В.М. Добровський, О.М. Петрук, Л.К. Сук, П.Я. Хомин, Л.В.Гуцаленко, О.А.Подолянчук, І.М. Лепетан тощо.

Метою дослідження є теоретичне обґрунтування та розробка рекомендацій з удосконалення обліку та аналізу кредиторської заборгованості АТ «Івано-Франківськобленерго»

Для досягнення мети в курсовій роботі поставлені та вирішені такі завдання:

1. з’ясування теоретичних аспектів кредиторської заборгованості, а саме її сутності як економічної категорії;
2. аналіз організаційно-економічної характеристики досліджуваного підприємства АТ «Івано-Франківськобленерго»;
3. визначення напрямків удосконалення АТ «Івано-Франківськобленерго».

Об’єктом дослідження є організація обліку кредиторської заборгованості на АТ «Івано-Франківськобленерго».

Предметом дослідження є теоретико-методичні засади та практичний інструментарій організації обліку, аналізу і контролю кредиторської заборгованості на підприємстві.

Методи дослідження.

1. теоретичні: теоретика-методологічний, логічний аналіз, літератури з метою з’ясування стану досліджуваної проблеми;
2. емпіричні: констатувальний, формувальний; методи статистично-математичної обробки даних.

Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Містить 6 таблиці, 2 рисунки. Основний зміст роботи викладений на 38 сторінках.

 

Розділ 1. Теоретичні аспекти фінансового обліку кредиторської заборгованості

1.1. Поняття кредиторської заборгованості

 

Управління фінансовими ресурсами – одне з найважливіших питань у будь-якому бізнесі. Це пов’язано із обсягами кредиторської заборгованості, періодом платежу, впливом боргу на фінансову підтримку підприємства та фінансовими показниками підприємства. В умовах економічного розвитку багато аспектів цієї проблеми вимагають поглибленого дослідження фінансових ресурсів. Саме тому актуальність цієї статті полягає в розгляді методів управління кредиторською заборгованістю компанії.

Фінансова стійкість підприємств є головним пріоритетом для вирішення проблеми економічної стабільності. Стабільність – це впевненість у виживанні підприємства і основа для стабільного становлення підприємства. Існує безліч факторів, від яких залежить стійкість бізнесу. Це його потенціал для співпраці з іншими компаніями, його залежність від кредиторів, ринкових умов тощо. Під кредитоспроможністю розуміється стабільність підприємства, тобто здатність розвиватися в умовах зовнішнього і внутрішнього середовища. Тому компанії повинні мати гнучку структуру фінансових ресурсів і вміти залучати кредитні кошти при необхідності. Це свідчить про те, що фінансова ситуація знаходиться в хорошому стані, що дозволяє компанії вийти з кризи в разі виникнення подібних ризиків.

В економічній літературі різні автори давали свої визначення поняттям боргу і кредиторської заборгованості. Розгляньмо деякі з них. Наприклад, Василенко Ю.А та Чебанова Н.В. розглядають кредиторську заборгованість як особливу частину майна організації, яка є предметом обов’язкових правовідносин між організацією та її кредиторами [15, с. 413]. Вони вважають, що кредиторська заборгованість – це зобов’язання, що виникають в економічних відносинах, і повинна бути погашена протягом певного періоду часу, погашення якого призведе до зниження економічних вигод підприємства.

На думку Гончарук Р.П., кредиторська заборгованість – це борги компанії перед іншими юридичними та фізичними особами. Ці борги утворюються в результаті раніше вчинених дій і номіновані в гривні, і компанія зобов’язана погасити їх протягом певного періоду часу [6]. Венгерук Н. та А. Дзюба вважають що завдяки раціональному управлінню фінансовими ресурсами кредиторська заборгованість може стати додатковим і відносно дешевим джерелом залучення ресурсів. Саме від того, як узгодити умови контракту, налагодити відносини з контрагентами і контролювати терміни оплати і доставки, значною мірою залежить ефективність отримання ресурсів [4, с. 56].

Ґрунтуючись на перерахованих вище понять, ми можемо зробити висновок, що кредиторська заборгованість – це зобов’язання, яке описує суму боргу, яка повинна бути виплачена іншим фізичним і юридичним особам; це заборгованість підприємства перед іншими підприємствами, фізичними особами та самозайнятими операторами, що виникає в результаті закупівлі матеріалів і послуг. виробничі запаси, розрахунок інженерних витрат і послуг, а також розрахунок оплати праці.

Щоб збільшити залучення коштів, компанії можуть позичати або надавати кредити фінансовим установам. Кредити видаються банківськими установами на умовах обов’язкового дотримання принципів строковості, обратимості, платоспроможності, а також гарантій або порук, що надаються сторонами чинного законодавства та угод. Умови повернення та оплати також поширюються на кредит.

Кредити можуть видаватися тільки професійними кредитними установами, що мають дозволи на здійснення такої діяльності, зазвичай банками. Сувора умова – тільки готівка. У свою чергу, кредити передбачають більш м’які умови – вони можуть бути надані будь-якою організацією або приватною особою. Ніяка ліцензія не потрібна. Кредити можуть надаватися у вигляді готівки та іншого майна.

Аналітичний облік здійснюється за видами кредитів, банкам, які надали їх, терміном погашення, заборгованості на початок і кінець звітного місяця, а також за сумами, отриманими і погашеними у звітному місяці, нараховані суми відсотків за користування позиками за звітний місяць. Погашення короткострокових і довгострокових кредитів підтверджується основними документами, такими як платіжні квитанції та банківські виписки.

Виникнення кредиторської заборгованості за товари обумовлено невідповідністю між моментом набуття права власності на товари та моментом оплати товарів. У разі передоплати за товар можна зіткнутися з такою ситуацією. Основним документом для розрахунків з постачальниками та підрядниками є угода (контракт). Цивільний кодекс України [5] встановлює вимоги до оформлення та структури договору.

Погашення заборгованості здійснюється готівкою або безготівковими коштами. Такі документи, як платіжні квитанції, банківські виписки, чеки, акти про списання взаємної заборгованості, що випливають з бартерних угод, векселя тощо, є основою для безготівкових розрахунків з постачальниками. Якщо оплата товару проводиться готівкою через відповідальну особу, видаткова касова накладна (ВКО) заповнюється відповідно до звіту про розподіл готівки.

Балансовий рахунок 63 «Розрахунки з постачальниками та підрядниками» має три субрахунки, які використовуються для ведення обліку платежів з постачальниками та підрядниками. Якщо довгостроковий борг погашається протягом 12 місяців після складання річного балансу, він визнається короткостроковим боргом, оскільки він буде погашений за рахунок оборотного капіталу.

Для ефективного управління зобов’язаннями необхідно кількісно і якісно оцінити стан взаємовідносин з кредиторами компанії, розрахувати планові показники і сформувати бюджети кредиторської заборгованості. У процесі оптимізації кредиторської заборгованості необхідно провести внутрішній аудит співвідношення фактичних показників до існуючого рівня для аналізу причин відхилення. Метою аудиту кредиторської заборгованості є перевірка аудитором документальних підтверджень, суми та умов оплати кредиторської заборгованості [14, с. 181].

Доцільною умовою анулювання кредиторської заборгованості є складання ліквідаційного списку із зазначенням боржників і кредиторів. Якщо буде встановлено, що платіж не може бути повернутий після інвентаризації, він повинен бути списаний, якщо буде встановлено, що інший операційний дохід протягом періоду підтвердження зобов’язання не підлягає поверненню. Причини припинення зобов’язань визначені главою 50 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року № 435-IV. Вона припиняється частково або повністю з причин, передбачених договором або законодавством. Припинення зобов’язань допускається тільки в тому випадку, якщо це передбачено договором або законом (стаття 598 Цивільного кодексу).

Таким чином, можна зробити висновок, що в сьогоднішніх умовах більшість компаній не можуть ефективно здійснювати свою діяльність, покладаючись на власний капітал. Якщо підприємство хоче розширити виробництво, збільшити свої власні активи і максимізувати операційний прибуток, воно завжди повинно поглинати грошові кошти. Таким чином, на практиці у кожного підприємства є кредиторська заборгованість, яку теоретично можна визначити як зобов’язання перед товарами, послугами та проектами, що надаються третіми сторонами.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!