Курсова робота “Фінансовий облік ремонтів остовних засобів”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ 

1.1. Економічна суть, облікове визначення основних засобів та їх ремонту 

1.2. Нормативно-законодавча база з обліку основних засобів та їх ремонту 

1.3. Порівняльний аналіз НПСБО і МСФЗ, що регулюють облік основних засобів та їх ремонт 

РОЗДІЛ ІІ. ФІНАНСОВИЙ ОБЛІК РЕМОНТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «ДАШКІВЦІ» 

2.1. Економіко-організаційна характеристика ПРАТ «Дашківці» 

2.2. Особливості організації бухгалтерської служби на підприємстві ПРАТ «Дашківці» 

2.3. Аналіз відображення операцій з обліку ремонтів основних засобів в первинних документах та на рахунках бухгалтерського обліку і їх відповідність вимогам НП(С)БО 

РОЗДІЛ ІІІ. ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ РЕМОНТІВ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ НА МАТЕРІАЛАХ ПІДПРИЄМСТВА ПРАТ «ДАШКІВЦІ» 

3.1. Аналіз існуючих методів обліку ремонтів основних засобів і проблем, що виникають при їх застосуванні 

3.2. Пропозиції щодо вдосконалення організації бухгалтерського обліку ремонтів основних засобів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У сучасних умовах, коли існує обмеження трудових, матеріальних та фінансових ресурсів, ефективне використання цих ресурсів стає дуже важливою проблемою. Одним з основних факторів підвищення продуктивності виробництва є раціональне використання основних виробничих засобів. Це дозволяє збільшити випуск продукції з кожної одиниці основних виробничих засобів, знизити витрати від морального зносу машин та устаткування, а також підвищити продуктивність праці та виробничу потужність, що призводить до зростання прибутку.

Це можна забезпечити систематичним обліком та аудитом, аналізом рівня та динаміки забезпеченості та ефективності використання невиробничих основних засобів. Питання обліку основного капіталу має велике значення для розвитку виробництва на підприємствах. Раціональне використання основних виробничих та невиробничих засобів може допомогти підвищити продуктивність виробництва, знизити витрати та забезпечити ріст прибутку. Потребують доопрацювання і удосконалення діючі форми документації із оперативного обліку основних засобів, зокрема експлуатація їх у процесі виробництва, залишається невирішеною проблема низької автоматизації обробки облікової інформації.

Дослідження даного питання дозволяє судити про його суттєву актуальність. Різноманітність питань обліку основного капіталу загалом та найбільшої його складової – основних засобів, особливо, ставали ядром наукового пошуку багатьох вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів Значний внесок у розвиток теоретичних засад щодо вирішення проблем і методики обліку основних засобів на підприємствах України, внесли, зокрема, вчені – економісти Бутинець Ф.Ф., Бабяк Н.Д., Гречко С.М., Ільїна С.Б., Крот Ю.М., Мних Є.В., Світлична О.С., Ткаченко  Н.М.та ін.

Метою курсової роботи є вивчення теоретичних та методичних аспектів обліку та аналізу операцій з ремонтів основних засобів, розробка прикладних рекомендацій для вирішення існуючих проблем організації обліку на підприємстві.

Для досягнення мети в курсовій роботі поставлені і вирішені такі завдання:

1. вивчити та критично проаналізувати наукові публікації, а також систематизувати різні підходи до облікової суті поняття ремонтів основних засобів (далі – ОЗ) підприємства;
2. з’ясувати рівень і якість нормативного забезпечення у питаннях регулятивного забезпечення процесів обліку ремонтів ОЗ;
3. провести дослідження базової методики облікової реєстрації руху зберігання і використання ремонтів ОЗ із позицій бухгалтерського обліку й особливостей податкового узагальнення;
4. розкрити інформаційну базу і систему показників аналізу наявності й результативності використання ОЗ на підприємстві.

Об’єктом дослідження є процес фінансового обліку ремонтів ОЗ за матеріалами Приватного акціонерного товариства «Дашківці».

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, організаційних, методичних та прикладних засад обліку ремонтів ОЗ підприємства.

Наукова новизна  полягає в розвитку організаційно-методичних підходів до проведення ремонтів ОЗ на підприємстві.

Методи дослідження.  У  курсовій роботі використано такі  загальнонаукові та спеціальні методи дослідження як узагальнення, аналогія, аналіз та синтез інформації.  

Інформаційною базою дослідження є Кодекси України, Закони України, Постанови Верховної Ради, Накази міністерств і відомств, Національні стандарти бухгалтерського обліку, Міжнародні стандарти фінансової звітності, первинна документація й облікові регістри ОЗ, підручники, посібники, статті, періодичні видання, фінансова, податкова і статистична звітність досліджуваного підприємства.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО ОБЛІКУ РЕМОНТУ ОСНОВНИХ ЗАСОБІВ

1.1. Економічна суть, облікове визначення основних засобів та їх ремонту

 

Раціональна організація бухгалтерського обліку є вагомим фактором впливу на реалізацію основної мети будь-якого підприємства – стабільного отримання прибутку. Основні засоби є одним з продуктивних ресурсів комерційних організацій, використання яких пов’язане з багатьма внутрішніми та зовнішніми чинниками виробництва.

В свою чергу, спосіб використання основних засобів прямо корелює з ефективністю виробництва та масштабом згенерованого прибутку. Зумовлено це тим, що поширеним явищем на підприємствах  є те, що вартість основних засобів є вагомою часткою загальної вартості майна компанії. Внаслідок цього стає очевидним, що фінансові результати діяльності суттєво залежать від ступеня ефективності використання основних засобів [1, c.2]. Повільний темп оновлення основних засобів призводить до необхідності відтворення або заміни відпрацьованих конструктивних елементів до того моменту, поки кожен з цих об’єктів не стане непридатним для подальшого використання. Часткове відновлення основних засобів потребує періодичного ремонту.

Недоліки в поточному методі обліку ремонтів основних засобів призводять до регулювання результатів підприємств без врахування економічної суті ремонтів. Поточна законодавча, методична та нормативна база не повністю розкриває відповідні поняття, що містять загальні вимоги до загального обліку основних засобів та обліку ремонтних робіт зокрема.

Вона не розкриває важливої інформації для управління між різницями у видах ремонту і іноді створює нові конфлікти. Це питання не отримало достатньої уваги в законодавчій та нормативній базі України та наукових джерелах з бухгалтерського обліку [2, c.1]. Різні науковці мають свої власні інтерпретації та тлумачення терміну «ремонт основних засобів». Зокрема О.М. Бандурка, М.Я. Коробов, визначають, що «ремонт – це спосіб відтворення основних засобів (поряд із новим будівництвом, реконструкцією, введенням у дію нових об’єктів), який полягає в ліквідації ушкоджень, поломок, дефектів засобів праці і об’єктів соціального призначення» [3, c.109].

Згідно з уявленням О.С. Світличної, ремонт основних засобів являє собою часткове відновлення окремих об’єктів для підтримання їх у робочому стані. Під модернізацією автор розуміє вдосконалення конструкцій, що забезпечує підвищення продуктивності об’єкта, який модернізується, сприяє розширенню його технологічних можливостей до рівня сучасних технічних і технологічних вимог, досягненню економії ресурсів, поліпшенню умов праці [4, с.151]. За словами О.А. Подолянчук, ефективність використання основних засобів залежить від організації, своєчасного одержання надійної і достатньо повної обліково-економічної інформації. У цьому зв’язку зростає роль та значення обліку як однієї з найважливіших функцій управління [5, с.77].

З точки зору В.М. Головачко, у загальному, «під «ремонтом» розуміють комплекс операцій щодо відновлення справності або працездатності виробів та відновлення ресурсів виробів чи їх частин, тобто після операцій виріб (об’єкт) має бути здатним виконувати задані функції та відповідати вимогам нормативно-технічної документації. Таке розуміння ремонту певною мірою застосовується і до ремонту основних засобів – це комплекс робіт щодо підтримування основних засобів у робочому стані протягом їх корисної експлуатації» [6, с.96]. На думку М. Ф. Мельника, «ремонт основних фондів – це усунення ушкоджень, поломок основних засобів з метою відновлення їх експлуатаційних якостей» [6, с.194].

Згідно з Національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби»  (далі – НП(С)БО 7), «основні засоби – це матеріальні активи, які підприємство/ установа утримує з метою використання їх у процесі виробництва/діяльності або постачання товарів, надання послуг, здавання в оренду іншим особам або для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких більше одного року (або операційного циклу, якщо він довший за рік)»[8]. НП(С)БО 7 не дає прямого визначення поняттю «ремонт основних засобів», проте регулює облік витрат, що здійснюються для підтримання об’єкта в робочому стані (проведення технічного огляду, нагляду, обслуговування, ремонту) та одержання первісно визначеної суми майбутніх економічних вигод від його використання.

У всіх визначеннях, що наведені, є спільні теми і елементи, такі як:

1. ремонт зосереджений на відновленні експлуатаційних якостей основних засобів, підтриманні їх у робочому стані та продовженні їх корисної експлуатації;
2. ремонт є частиною процесу управління основними засобами, що включає організаційні, економічні та облікові аспекти;
3. ремонт може включати в себе як ліквідацію ушкоджень, поломок та дефектів, так і модернізацію технологічних можливостей, що сприяє підвищенню продуктивності та ефективності;
4. ведення обліку та надання достатньої обліково-економічної інформації є важливим аспектом ефективного управління основними засобами та проведення ремонту.

Отже, можна зробити висновок, що ремонт основних засобів є важливою складовою управління основними засобами, забезпечення їх продуктивності та ефективності.

 

1.2. Нормативно-законодавча база з обліку основних засобів та їх ремонту

 

У Цивільному кодексі України визначено порядок укладання та виконання господарських договорів, у тому числі договорів підряду, найму, а також зобов’язання сторін щодо ремонту речі, переданої у найм [9]. У Господарському кодексі України урегульовано підрядні відносини у капітальному будівництві та визначено поняття майна підприємства, включаючи основні засоби та джерела його формування [10].

Податковий кодекс України встановлює мінімальні строки експлуатації основних засобів та вимоги до нарахування амортизації для цілей нарахування податку на прибуток. Відповідно  до  Податкового  кодексу  України  п.  12  ст.  146 [11],  платник податку  має  право,  суму  витрат,  що  пов’язані  з  ремонтом  та  поліпшенням об’єктів  основних  засобів,  в  тому  числі  орендованих  або  отриманих  в концесію,  у  розмірі,  що  не  перевищує  10  відсотків  сукупної  балансової вартості всіх груп основних засобів на початок такого звітного року віднести до витрат з метою оподаткування того звітного податкового періоду, в якому такі поліпшення або ремонт були здійснені [12, c 6].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!