Курсова робота ” Форми і методи соціальної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах “

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об’єкта соціальної діяльності

1.2 Характеристика неблагополучних сімей

1.3 Види та зміст соціально-педагогічної роботи з сім’ями у складних життєвих обставинах

Висновок до розділу 1

РОЗДІЛ 2. ТЕХНОЛОГІЇ І МЕТОДИ СОЦІАЛЬНО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РОБОТИ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

2.1 Особливості соціальної діяльності

2.2 Технології соціальної роботи із сім’єю

2.3 Аналіз стану роботи з родинами у складних життєвих обставинах в Україні

Висновок до розділу 2

РОЗДІЛ 3. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СОЦІАЛЬНИМ ПЕДАГОГАМ ЩОДО ДІЯЛЬНОСТІ З РОДИНОЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

3.1 Найважливіші завдання у напрямі покращення сімейного мікроклімату

3.2 Рекомендації стосовно видів допомоги різним типам сім’ям у складних життєвих обставинах

Висновок до розділу 3

ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність роботи. Значущість обраної теми така, що в умовах, коли в суспільстві спостерігається тенденція до збільшення кількості сімей, які перебувають у складних життєвих умовах (з різними видами негараздів), соціальні працівники зобов’язані володіти технологією соціальної роботи з цією категорією клієнтів, вміння регулювати негативні процеси в сім’ї специфічними методами і засобами впливу, адекватними індивідуальним особливостям випадків, з якими працювати.

Найважливішим є збереження цілісності сім’ї, її родинних почуттів і зв’язків, тому необхідно проводити довготривалу соціально-педагогічну роботу, у тому числі соціально-інформаційну, спрямовану на підвищення педагогічної культури батьків. Бо в будь-якій малокультурній родині, особливо в міжособистісних стосунках, формування особистості дитини не може відбуватися безпечно.

Нині таку проблему досліджували такі вітчизняні дослідники, як А. А. Іванцова, І. М. Трубавіна, М. М. Плоткін, В. М. Целуйко, І. М. Клемантович та М. Л. Купанов.

Сім’я, що опинилась у складній життєвій ситуації, – це сім’я, яка з об’єктивних чи суб’єктивних причин втратила освітні можливості, внаслідок чого створює несприятливі умови для виховання дитини.

Навчання, зокрема сімейне, має орієнтуватися не на зовнішні прояви тих чи інших характеристик, а на внутрішнє усвідомлення дитиною норм, принципів і цінностей. Звідси випливає, що дитина визнається суб’єктом дії, а отже, і суб’єктом процесу самовиховання.Складовими батьківської діяльності мають бути: врахування індивідуальних особливостей дитини, її морально-етичних потреб; трансляція інформації про зміст цінностей, яких слід дотримуватися; напрям розвитку тих чи інших характеристик і відносин; заохочення правильної поведінки.

Практичну реалізацію цих нормативних актів можна розглядати як втілення складових соціально-педагогічних технологій. По-перше, це стосується сімейного виховання, оскільки батьки не зможуть чинити виховний вплив на дитину без вербального чи невербального спілкування. Щоб навчання було успішним, батьки повинні мати високу педагогічну культуру.

Але поряд з цим є деякі прогалини, які не можна ігнорувати:

1. Недостатньо враховує значення навчально-ігрових методів при виборі форм батьківської організації виховання дітей.
2. Зосередження на індивідуальній роботі з сім’єю у складних життєвих умовах, на подоланні зовнішніх проявів негараздів (гуманітарна допомога, допомога в оформленні документів), а не на усунення причин, які призвели до негараздів.
3. Недостатня увага з боку соціальних працівників, які працюють із сім’ями, які опинилися у складних життєвих ситуаціях, до встановлення довірчих, чуйних стосунків між батьками та дітьми.

Мета роботи — вивчити і теоретично обгрунтувати особливості, зміст, форми і методи соціальної роботи з сім’єю, яка опинилася у складних життєвих обставинах, та розробити технологію роботи соціального працівника з різними типами сімей, які опинилися в умовах СЖО.

Завдання роботи:

1. Здійснити теоретичний аналіз наукової літератури з теми дослідження.
2. Дослідити зміст, форми і методи роботи соціального працівника із сімями, які опинились у складних життєвих обставинах.
3. Розробити технологію роботи соціального працівника з різними типами сімей, які опинились у складних життєвих обставинах.

Об’єкт роботи — соціальна робота з сім’ями, які опинилися у складних життєвих обставинах.

Предмет роботи — зміст, форми і методи роботи соціального працівника з сім’ями, які опинилися в складних життєвих обставинах.

Методи дослiдження. Для виконання поставлених завдань дослідження було використано аналіз науково-теоретичних джерел, синтез, узагальнення.

 

РОЗДІЛ 1.ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СОЦІАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З СІМ’ЄЮ У СКЛАДНИХ ЖИТТЄВИХ ОБСТАВИНАХ

1.1 Характеристика сімей у складних життєвих обставинах як об’єкта соціальної діяльності

 

Сучасна сім’я наразі опинилася у складних умовах. Суспільство має бути стурбовано наслідками кризи, тим як вона вплине на сімейні стосунки, особливо в різних типах сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, а саме на вихованні дітей.

Деформація особистості під впливом сім’ї, її психічний дисбаланс починається в ранньому дитинстві. У цій фазі розвиваються несприятливі, здавалося б, незначні фактори, що згубно впливають на цінності розвитку. На відміну від народного виховання, сімейне виховання ґрунтується на почутті любові та взаємоповаги. Воно визначає моральну атмосферу сім’ї, взаємини її членів, які супроводжують людину від народження до повноліття. Коли в сім’ї немає гармонії почуттів, коли немає моральної атмосфери, коли дорослі мають «низькі» людські пристрасті, розвиток особистості стає важким, сімейне виховання з безперечно позитивного стає негативним фактором формування особистості.

 

1.2 Характеристика неблагополучних сімей

 

Тому неблагополучну сім’ю можна охарактеризувати (включаючи різні типи таких сімей) за такими ознаками:

• Низька самооцінка;
• Нецілеспрямовані, переплутані, неясні комунікації;
• Стереотипні, негуманні, не спрямовані на допомогу іншим і такі, що надмірно обмежують життя, правила поведінки;
• Соціальні зв’язки, наповненні страхом і загрозою.

Також, В.Метюз і К.Мізанович виявили десять відмінностей між щасливими і нещасливими сім’ями. [2;24]

Ознаки нещасливої сім’ї:

1. Не мають єдиної думки з багатьох питань і проблем.
2. Погано розуміють почуття один одного.
3. Говорять слова, що дратують іншого.
4. Часто почуваються нелюбимими.
5. Не звертають уваги один на одного.
6. Відчувають потребу у довірі.
7. Відчувають потребу у людині, якій можна довіритись.
8. Рідко роблять компліменти один одному.
9. Часто змушені поступатись один одному.
10. Бажають, щоб їх любили сильніше.

Оскільки грань «благополуччя» досить хитка, важко чітко сформулювати поняття, яке б описало всі ці сім’ї. Опис таких сімей можна знайти під термінами «кризова сім’я», «проблемна сім’я», «аморальна сім’я», сім’я алкоголіків і наркоманів та багатьма іншими термінами. Тому спробуємо врахувати існуючі класифікації сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Нижче наведено сім’ї, які поділяються за ступенем виховного впливу на дітей і які знаходяться поза більш-менш сприятливими типами сімей. [13; 34]

Несприятливі для розвитку особистості дитини сім’ї, в яких інтелектуальні потреби є другорядними і замінюються іншими: накопичення, потяг до збагачення, що гальмує розвиток дитини. У таких сім’ях зазвичай 1-2 дитини.

Часто один із батьків веде аморальний спосіб життя. Рівень освіти і культури характерний для сім’ї. Такі батьки часто ходять до школи, слухають вчителів, але ще не знають, як вплинути на педагогічні інструменти виховання, що призводить до авторитарного стилю спілкування та взаємного нерозуміння. Звідси невміння розумно організувати сімейне життя, небажання проводити разом вільний час через відсутність культурних запитів батьків та різноманіття інтересів дітей і батьків. Фінансове становище полярне, інколи високий достаток батьків, іноді бідність.Існує також нейтральний тип сім’ї, в якій у сімейних стосунках переважає «відносно вільне виховання», оскільки діти часто залишаються напризволяще. Батьків хвилює лише заробіток, часто це матері-одиначки, які народили дітей у дуже ранньому віці, або розлучені жінки, чиї соціальні умови не дозволяють їм повністю піклуватися про своїх дітей. До цього типу належать багатодітні сім’ї з ослабленими соціально-моральними нормами та низьким культурним рівнем. Матеріальне становище в таких сім’ях часто нижче середнього.

До несприятливого типу також відносять сім’ї з аморальним мікрокліматом і негативним впливом на розвиток дитини. Для них характерні ослаблення морально-трудової атмосфери, постійні конфлікти, антивиховне ставлення до дітей, нервозність у стосунках між іншими членами сім’ї, відсутність загальної культури та духовних потреб. Освіта батьків зазвичай нижче середнього. Ці сім’ї часто великі. Матеріальний стан важкий.

У таких сім’ях немає піклування про дітей, змістовної організації їхнього життя та діяльності. Відсутність турботи та любові батьків діти намагаються компенсувати самоствердженням на вулицях. Фахівці, які займаються проблемою сімейних суперечок, поділяють на ці типи все, що оточує сім’ю у складних життєвих обставинах, залежно від частоти, глибини та гостроти конфліктів.

Класифікація за В. Торохтієм: [29; 47]

• Сім’я в кризі. Протиріччя між інтересами та потребами подружжя є гострим і охоплює важливі сфери сімейного життя. Пара непримиренно і навіть вороже ставиться один до одного і не йде на поступки. Кризові шлюби охоплюють усі шлюби, які розпадаються або збираються розпатися.
• Суперечлива сім’я. Між подружжям постійно виникають сфери, де стикаються їхні інтереси, створюючи сильні та стійкі негативні емоційні стани. Однак зберегти шлюб можна і за рахунок інших факторів, а також за рахунок поступок і компромісного вирішення конфліктів.
• Проблемна сім’я. Для неї характерним є тривале існування труднощів, що здатні нанести відчутний удар сталості шлюбу. Наприклад, відсутність житла, тривала хвороба когось з подружжя, відсутність засобів для існування сім’ї, засудження на тривалий термін за злочин і ряд інших проблем. В таких сім’ях вірогідне загострення взаємовідносин, поява психічних розладів у одного чи в обох членів подружжя.
• Невротична сім’я. Тут головну роль відіграють не спадкові порушення у психіці і накопичення наслідків психічних труднощів, з якими сім’я стикалася в житті. У пари підвищена тривожність, труднощі зі сном, емоції з будь-якої причини, підвищена агресія тощо.

Важливо відзначити, що сімейне неблагополуччя (нестабільність подружжя, розлучення, порушення морально-етичних принципів і форм сімейного спілкування тощо) сьогодні значною мірою пов’язано з викривленнями ціннісних орієнтацій подружжя. Насамперед, для них це низька цінність у самореалізації особистості, низька цінність у пізнанні нового, спотворені пізнавальні інтереси, байдуже чи негативне ставлення до праці. За таких умов нормативна соціальна поведінка деактуалізується і приймаються її маргінальні форми.

Виховна діяльність таких сімей визначається не прагненням досягти значущих цілей у вихованні дітей, а намаганням уникнути відповідальності за процес виховання дітей, можливі негативні наслідки їх дії чи бездіяльності. Такі цінності батьків передаються дітям. Доведено, що несприятливі сімейні стосунки через дисгармонію батьківсько-дитячих стосунків заважають психічному розвитку дитини; Неадекватні моделі поведінки дорослих призводять до того, що в сім’ях виростають «важкі» діти, дедалі більше дітей «випадають» із сім’ї. Тому близько 54,1% батьків формально стосуються виховання, зосереджені переважно на таких питаннях, як навчання, слухняність, одяг, харчування тощо.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!