Курсова робота “Форми та методи формувального оцінювання здобувачів початкової освіти”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

1.1. Формування пізнавального інтересу учнів початкових класів та його характеристика

1.2. Ментальне здоров’я школярів та його значення у навчанні

1.3. Нетрадиційні форми навчання та їх сутність

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ 

2.1. Експериментальна перевірка впливу формувального оцінювання на розвиток мотивації учіння молодших школярів 

2.2. Педагогічні умови використання формувального оцінювання та методичне забезпечення їх реалізації в НУШ 

2.3. Методичні рекомендації вчителям щодо розвитку мотивації учіння молодших школярів засобами оцінювання

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. У сучасному світі школа часто виступає тим місцем, де вперше і по-справжньому перевіряється спроможність дитини долати перешкоди, реалізувати свої можливості. Саме у той період дитинства, який можна співвіднести з молодшим шкільним віком, зароджується віра в себе, працелюбність, здатність ставити собі завдання і наполегливо йти до мети, або відчуття власної неспроможності ефективно діяти.

Тоді ж починає формуватися образ «Я», в якому важливою складовою виступає бачення себе як невдахи, або того, хто здатен підпорядкувати обставини собі і йти прямо до наміченої мети. Одним із чинників, що сприяють формуванню цього образу є оцінювання та оцінне судження.

Успішність навчальних досягнень кожного учня значною мірою забезпечує контрольно-оцінювальна діяльність. Адже саме за ефективної та правильної організації цієї діяльності вчасно виявляються успіхи та прогалини в знаннях і вміннях, окреслюються результати навчально-виховної діяльності, а також учителі та батьки мають змогу отримувати інформацію про перебіг навчально-пізнавальної діяльності школярів. Саме через це в початковій школі проблема оцінювання діяльності учнів є надзвичайно актуальною.

Адже успішність молодших школярів, дисципліна на уроці і в позаурочний час, ставлення до класних і домашніх завдань, формування зацікавленості до предмета, а також виховання важливих якостей особистості значною мірою залежить від правильного підходу до оцінювальної діяльності вчителя навчальних досягнень кожного учня індивідуально.

Проблемою оцінювання знань молодших школярів завжди проймалися вчителі, батьки та самі учні, адже контроль отриманих знань школярів є однією з найважливіших складових освітнього процесу. Сам термін «оцінювання» виник ще із появою цілеспрямованого навчання, але існував у різних своїх проявах.

Оцінювання в процесі навчання молодших школярів є важливим засобом мотивації та стимулювання їх навчально-пізнавальної діяльності. Це відбувається тому, що оцінка у поєднанні з іншими мотивами учіння сприяє розкриттю прихованих умінь дитини, створює та підтримує позитивний настрій, викликає бажання вчитися, сприяє формуванню адекватної самооцінки.

Питання організації формувального оцінювання було розглянуто такими українськими вченими як Н. Морзе, О. Барна, В. Вембер, Г. Москалик та Л. Максимова, М. Пінська, І Фішман і Г. Голуб, Р. Шакірова, Н. Гронлунд.

Мета дослідження теоретично обґрунтувати та експериментально перевірити ефективність впливу методів і прийомів формувального оцінювання на розвиток мотивації учіння молодших школярів у контексті ідей НУШ.

Відповідно до мети нами були сформовані такі завдання:

1. Розрити формування пізнавального інтересу учнів початкових класів та його характеристику;
2. Дослідити ментальне здоров’я школярів та його значення у навчанні;
3. Проаналізувати нетрадиційні форми навчання та їх сутність;
4. Експериментально перевірити вплив формувального оцінювання на

розвиток мотивації учіння молодших школярів;

5. Розкрити педагогічні умови використання формувального оцінювання та методичне забезпечення їх реалізації в НУШ;
6. Обгрунтувати методичні рекомендації вчителям щодо розвитку мотивації учіння молодших школярів засобами оцінювання.

Об’єкт дослідження процес мотиваційного оцінювання учнів молодшого шкільного віку.

Предмет дослідження: педагогічні умови використання формувального оцінювання у розвитку мотивації учіння молодших школярів.

Методи дослідження:

1. теoретичні: aнaліз наукової літератури, порівняння, узагальнення, систематизація, теoретичне oсмислення й узaгaльнення передового педагогічного дoсвіду вчителів пoчaткoвих клaсів;
2. емпіричні: спoстереження й aнaліз урoків у пoчaткoвих клaсaх, бесіди з учнями, вчителями, батьками з метoю виявлення впливу формувального оцінювання на мотиви учіння молодших школярів;

База дослідження. Навчальний заклад!

Структура курсової роботи. Рoбoтa склaдaється зі вступу, 2 рoзділів, виснoвків, списку викoристaних джерел і 5 дoдaтків. Повний обсяг роботи 43 сторінки. Список використаних джерел нараховує 25 найменування.

 

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНИХ ІНТЕРЕСІВ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ШЛЯХОМ ВИКОРИСТАННЯ НЕТРАДИЦІЙНИХ ФОРМ НАВЧАННЯ

1.1. Формування пізнавального інтересу учнів початкових класів та його характеристика

 

Один із ключових показників виховання, формування та розвитку особистості учня початкової освіти – це пізнавальний інтерес, рівень якого в значній мірі визначає ефективність навчального процесу. Значення розвитку пізнавального інтересу учнів початкової школи в сучасних умовах навчання не залишає сумнівів.

Проте, питання про те, як досягти максимального ефекту від його розвитку, залишається ще відкритим. Основуючись на психолого-педагогічних дослідженнях у цій області, ми вважаємо, що вирішення цієї проблеми неможливе без теоретичного обґрунтування поняття «пізнавальний інтерес». Ми ґрунтуємося на теоретичних засадах психології та педагогіки, які розкривають сутність та основні особливості інтересу, а також його значення в розвитку особистості.

Походженням з латинської мови, поняття «інтерес» дослівно перекладається як «важливо, має значення». За українським освітнім словником Семена Гончаренка, «інтерес» тлумачиться як справжня причина людської дії, бажання пізнати об’єкт або явище, оволодіти певною діяльністю [11].

Аналіз літератури щодо даної проблеми відображає поняття «інтерес» як многогранне. Його зміст пов’язаний з характеристиками соціальних груп різних спільнот (суспільні інтереси) та з характеристиками особистості (особисті інтереси). За словами психологів, пізнавальний інтерес є найсуттєвішою складовою загального явища інтересу.

Формування пізнавального інтересу залежить від таких умов:

1. створення можливостей для учнів виявити свою розумову самостійність і ініціативність;
2. використання активних методів навчання, проблемних питань, ситуацій і завдань;
3. проведення навчання на високому, але досяжному рівні складнощів; наявність різноманітного навчального матеріалу і методів навчальної роботи;
4. використання емоційно забарвленого, живого мовлення вчителя [6].

Для підтримки пізнавальних інтересів надзвичайно важливо стимулювати емоції та інтелектуальні почуття. Їх важливим джерелом є емоційність навчального змісту.

У сучасному навчально-виховному процесі педагог повинен постійно прагнути вдосконалювати свою роботу, використовуючи нові форми, методи, засоби та прийоми на уроках. Цю ідею підтримує народна мудрість, яка стверджує: «Не навчайте дітей так, як навчали нас. Вони народилися в інший час». Ми вважаємо, що вчитель повинен бачити в кожному учні окрему особистість з її унікальними поглядами, переконаннями та почуттями. Саме використання інноваційних технологій, зокрема інтерактивних, може вирішити це завдання. Зрозуміло, що впровадження таких технологій не є простою задачею навіть для досвідченого педагога і вимагає тщательної підготовки, включаючи підбір матеріалів, складання плану і детальне вивчення індивідуальних особливостей учнів класу.

 

1.3. Нетрадиційні форми навчання та їх сутність

 

Починаючи з середини 1970-х років, в українських школах спостерігалася тривожна тенденція – зниження інтересу школярів до навчального процесу. Педагоги різними способами намагалися запобігти цьому відчуженню учнів від навчальної діяльності. У відповідь на загострення цієї проблеми масова практика запроваджувала так звані нестандартні уроки з метою пробудження та підтримки інтересу учнів до предмета. Нестандартний урок передбачав імпровізовані навчальні заходи з нетрадиційною (не стандартною) організацією.

Погляди педагогів на нестандартні уроки розділяються: деякі вбачають у них прогрес у педагогічній думці та правильний крок у напрямі демократизації шкільної освіти, тоді як інші вважають такі уроки небезпечним порушенням педагогічних принципів, виразним відступом педагогів перед натиском учнів, які, за їхнім переконанням, не бажають та не вміють серйозно працювати [12].

Отже, ефективність цього процесу значною мірою залежить від вміння вчителя правильно організувати урок і грамотно вибрати форму проведення заняття. Розвиток дитини під час уроків відбувається різноманітно, залежно від того, як розуміється поняття розвитку. Якщо розглядати розвиток як нарощування знань, умінь та навичок, таких як складання, віднімання, аналіз, узагальнення та розвиток пам’яті та уяви, то такий розвиток забезпечується за допомогою традиційних уроків. Цей процес може бути як швидким, так і повільним. Якщо є схильність до швидкого розвитку, тоді варто звернутися до нетрадиційної організації уроку.

Нетрадиційні уроки в початковій школі продовжують відігравати важливу роль, враховуючи вікові особливості молодших школярів та ґрунтуючись на ігровому підґрунті. Вони характеризуються оригінальністю у проведенні. Під час відкритих уроків ця форма завжди є виграшною, оскільки вона включає в себе ігрові елементи, оригінальне викладання матеріалу та активну участь учнів не лише під час підготовки до уроку, але й під час його проведення завдяки різноманітним формам колективної та групової роботи.

Завдання, які діти отримують на нетрадиційних уроках, сприяють їхньому зануренню в атмосферу творчого пошуку. Ці завдання можуть бути дуже різноманітними.

Наприклад, у рамках уроків української мови діти можуть:

1. заповнити анкету (текст);
2. відповісти на листи читачів;
3. підготувати підпис до фотографій;
4. створити рекламу газети;
5. скласти розповідь за опорними словами;
6. вигадати приклад за аналогією тощо [13].

Організаційні аспекти, хід уроку та фізкультхвилинки можуть бути нетрадиційними, якщо вчитель має професіоналізм і творчий підхід. Сучасна педагогічна література може бути корисним джерелом для вчителів, оскільки в ній рекомендуються різноманітні теми для нетрадиційних уроків з різних предметів, а також містить безліч готових уроків.

 

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИКА ВИКОРИСТАННЯ ФОРМУВАЛЬНОГО ОЦІНЮВАННЯ НАВЧАЛЬНИХ ДОСЯГНЕНЬ УЧНІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ

2.1. Експериментальна перевірка впливу формувального оцінювання на розвиток мотивації учіння молодших школярів

 

Для наукового обґрунтування ефективності формувального оцінювання впливу на розвиток мотивації навчальної діяльності учнів початкової школи, необхідно провести комплексне діагностування рівня їх навчальної мотивації. Експериментальна перевірка проводилася на базі закладу середньої загальноосвітньої школи № __, що знаходиться у місті ___.

У діагностуванні взяли участь 57 учнів 3-А та 3-Б класів. На формувальному етапі дослідження (квітень-листопад 2020 р.) з учнями експериментальної групи (3-В клас) було впроваджено в практику засоби формувального оцінювання. На контрольному етапі дослідження (грудень 2020 р.) було здійснено повторну діагностику сформованості мотивації молодших школярів в експериментальній (ЕГ) та контрольній групах (КГ) та проведено аналіз отриманих результатів. 

Вияв ступеню сформованості мотивації учіння молодших школярів здійснювалося за допомогою таких методик [4; 5; 8]:

• анкета «Вивчення рівня шкільної мотивації молодших школярів (Н. Лусканова);
• тест «Типологія мотивів учіння «Сходинка спонук» Л. Божович та І. Маркової;
• методика «Вивчення мотивації навчання молодших школярів» (М. Гінзбург);
• методика «Виявлення мотивації учіння» (В. Кириленко).

Зупинимося більш докладно на змісті обраних методів дослідження. Так, анкета для оцінки рівня шкільної мотивації Н. Лусканової складається із 10 питань з трьома варіантами відповідей, кожна з яких оцінюється у 3, 1 або 0 балів [4]. За результатами анкети визначається загальний рівень шкільної мотивації (Додаток А).

Наявність високого рівня шкільної мотивації та активності в навчальній діяльності свідчить про те, що діти проявляють великий інтерес до навчання і прагнуть досягнути найкращих результатів в учбовому процесі. Вони дотримуються всіх вказівок вчителя, проявляють сумлінність і відповідальність, дуже серйозно ставляться до своєї успішності і переживають через незадовільні оцінки.

На малюнках, які вони створюють на шкільну тематику, зазвичай зображені сцени з уроків, вчителі біля дошки, процес вивчення навчального матеріалу та інші шкільні елементи.

Другий рівень (достатній) характеризується високим рівнем мотивації до навчання в школі. Як правило, більшість дітей молодшого шкільного віку, які добре справляються з навчальною діяльністю, мають подібні показники. Вони також демонструють меншу залежність від суворих вимог і норм під час малювання навчальних ситуацій та відповідей на запитання зі шкільної тематики. Такий рівень мотивації є середньою нормою.

Третій рівень (середній) відображає позитивне ставлення до школи, але ці діти цікавляться школою переважно через позакласні заходи. Ці діти люблять школу, але відвідують її переважно для спілкування з друзями та вчителями. Їм подобається відчувати себе учнями і мати гарний портфель (рюкзак), ручки та зошити. Пізнавальна мотивація цих дітей менш розвинена, і вони не зацікавлені в процесі навчання. У своїх малюнках на шкільну тематику ці діти часто зображують позакласні заходи, а не ситуації в класі.

Четвертий рівень свідчить про низьку мотивацію до навчання в школі. Такі діти неохоче відвідують школу і пропускають уроки. Під час уроків часто виконують додаткову роботу, граються або бешкетують. Відчувають серйозні труднощі в навчальній діяльності. Нестійка адаптація до школи. Такі діти зображують на своїх малюнках про школу ігрові сцени, хоча й опосередковано пов’язують їх зі школою.

Бали нижче 10 свідчать про негативне ставлення до школи та шкільну дезадаптацію. Такі діти відчувають серйозні труднощі у навчанні, включаючи нездатність впоратися з навчальною діяльністю та проблеми у спілкуванні з однокласниками і стосунках з учителями. Вони сприймають школу як вороже середовище і часто не можуть її терпіти, плачуть і хочуть додому.

Вони також можуть проявляти агресивну поведінку, відмовлятися виконувати завдання або дотримуватися певних правил. Вони часто страждають на нервово-психічні розлади. Малюнки таких дітей зазвичай не відповідають запропонованим шкільним предметам і відображають індивідуальні вподобання дитини.

У відповідності до основних компонентів (показників) мотивації навчання методика «Вивчення мотивації навчання молодших школярів»  М. Гінзбурга  включає шість змістових блоків: особистісний сенс навчання, ступінь розвитку ціле покладання, види мотивації, зовнішні та внутрішні мотиви, тенденція на досягнення успіху або невдачі під час навчання, реалізація мотивів навчання у поведінці [5].

 

2.2. Педагогічні умови використання формувального оцінювання та методичне забезпечення їх реалізації в НУШ

 

Розбудова Нової української школи передбачає помітні зміни усієї сукупності взаємовідносин між учасниками освітнього процесу, що суттєво впливає на створення нових умов навчання. Оцінювання освітніх досягнень учнів – є невід’ємною складовою освітнього процесу [14].

В умовах упровадження компетентнісної освіти контроль і оцінювання має стати дієвим механізмом, який забезпечить розвиток конкретного учня, формування його особистих якостей, сприятиме розумінню школярем власного поступу. Реалізація формувального підходу до оцінювання дасть змогу здобути інформацію про реальний стан навчальних досягнень учня, що забезпечить можливість вчасно відреагувати на проблеми в навчанні, прийняти педагогічні рішення для його покращення [15, с. 87].

Формувальне оцінювання є новим способом педагогічної взаємодії та ефективним засобом реорганізації структури навчання, спрямованої на дослідження метакогнітивних процесів, які відбуваються у свідомості здобувачів освіти. Запровадження формувального оцінювання сприяє підвищенню навчальної мотивації, індивідуалізації, самостійності та відповідальності учнів під час освітнього процесу.

Однак не слід забувати, що формувальне оцінювання – це процес індивідуальний. Особливості його реалізації в кожному конкретному класі залежать дуже від багатьох чинників. Серед них – особливості учнівського колективу, навчальний матеріал, матеріально-технічне забезпечення, індивідуальні вподобання педагога тощо.

З огляду на це – вчитель сам визначає етап, на якому знаходяться учні і напрямок, в якому вони мають розвиватися, обирає шляхи досягнення необхідного результату; техніки і прийоми оцінювання, які він буде використовувати при цьому.

О. Фідкевич та Н. Бакуліна [16, с. 157] зауважують,  що для ефективного впровадження формувального оцінювання важливим є дотримання єдиних принципів його застосування, а саме:

• здійснення оцінювання як запланованої і ретельно продуманої складової частини процесу навчання;
• формулювання конкретних цілей та критеріїв оцінювання, повідомлення учням критеріїв і методів оцінювання перед виконанням роботи;
• зосередження на оцінюванні найбільш значущих результатів навчальної діяльності учнів;
• системне відстежування відповідності оцінки досягнень учнів цілям і результатам навчання;
• прагнення до простоти і ясності форм, методів, цілей процесу оцінювання для всіх учасників освітнього процесу;
• принцип ситуативності навчальної діяльності, тобто добір навчальних
• завдань з елементом новизни та непередбачуваності, орієнтованих на життєвий досвід учнів.

А. Передик [16, с 57] підтримує думку вчених щодо позитивного впливу формувального оцінювання та зазначає, що впровадження формувального оцінювання дозволяє учням зрозуміти, яких заходів слід вжити, щоб покращити власні результати.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!