Курсова робота “Формування конкурентного потенціалу виробничого підприємства”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. КОНКУРЕНТНІСТЬ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»

1.2. Функції та види конкуренції

1.3. Конкурентні переваги як фактори забезпечення і підвищення конкурентноспроможності

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РІВНЯ КОНКУРЕНТО СПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ВАЛДМІЦ»

2.1. Аналіз стану господарської діяльності об’єкту дослідження ТОВ «ВАЛДМІЦ»

2.2. Дослідження конкурентного середовища ТОВ «ВАЛДМІЦ»

2.3. Діагностика конкурентної позиції та рівня конкурентоспроможності потенціалу ТОВ «ВАЛДМІЦ»

РОЗДІЛ 3. УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЮ ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ВАЛДМІЦ»

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується динамічністю й суперечливістю процесів, що відбуваються. Конкуренція є визначальним фактором впорядкування цін, стимулом інноваційних процесів (запровадження в виробництво нових винаходів та технологій). Вона сприяє витісненню з виробництва неефективних підприємств, раціональному використанню ресурсів, запобігає диктату виробників-монополістів по відношенню до споживача.

Конкуренція виступає головною рухомою силою ринкової економіки. Тому важливим атрибутом ринкової економіки є конкурентоспроможність підприємства. Розуміння конкурентоспроможності підприємства трактується фахівцями по-різному. В країнах з ринковою економікою конкурентоспроможність підприємства є результатом переплетіння факторів, породженим об`єктивним розвитком продуктивних сил і відображаючих результати політики великих монополій в боротьбі за якість, ринки збуту і отримання прибутку.

Дослідження конкурентоспроможності підприємства в умовах економічної ситуації, яка склалась в Україні, дає змогу розглядати її як комплексну характеристику потенціальних можливостей забезпечення конкурентних переваг в перспективі, яка доступна для огляду (10 – 15 років). Джерелами конкурентних переваг є прогресивна організаційно-технологічна і соціально-економічна база підприємства, вміння аналізувати та своєчасно здійснювати заходи щодо укріплення конкурентних переваг.

Останнє слід відзначити особливо, тому що аналіз та оцінка рівня конкурентоспроможності підприємства необхідна на всіх ступенях поза виробничого процесу. З вищесказаного можна зробити висновок про те, що проблема підвищення рівня конкурентоспроможності підприємства є актуальним питанням, вирішенню якого і присвячується дана робота.

Проблемними завданнями конкурентоспроможності підприємств займалися як українські, так і зарубіжні вчені: А. Алексєєв, В. Андрєєв, Ю. Архипова, Н.Вознесенська, А.Маршалла, Р. Грінберг, В. Добровольський, А.Івасенко, В. Колесов, Р.Фатхутдінова, В. Лівшиць, М.Лівучко, Ю.Макаренко, В. Перська, А. Полтерович, А.Філіпенка, С. Чернишов та інші.

Мета дослідження визначення та аналіз факторів, що впливають на формування конкурентного потенціалу виробничого підприємства з метою розробки стратегій його підвищення та ефективного функціонування на ринкових умовах.

Для доссянення мети визначено такі основні завдання:

1. Визначити поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність» ;
2. Зясувати функції та види конкуренції;
3. Проаналізувати конкурентні переваги як фактори забезпечення і підвищення конкурентноспроможності;

Об’єктом дослідження є конкурентоспроможність суб’єкта господарювання ТОВ

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і практичних питань конкурентоспроможності на прикладі конкретного підприємства.

Методи дослідження: теоретичні: аналіз, контент-аналіз, синтез, узагальнення, порівняння, класифікація; емпіричні: спостереження, методи математичної статистики.

Структура курсової роботи. Дослідження складається із вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 14 найменування на  2-х сторінках.

 

РОЗДІЛ І. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЯК ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ДІЯЛЬНОСТІ СУЧАСНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ

1.1. Поняття «конкуренція» та «конкурентоспроможність»

 

У XVII столітті був проведений аналіз поняття «конкуренція». Адам Сміт відзначав, що конкуренція, за допомогою норм прибутку, сприяє досягненню оптимального розміру праці і капіталу, що регулює відповідність між приватними та загальними інтересами. Прояв конкуренції розглядався через концепцію «невидимої руки» ринку, яка координує дії всіх його учасників.

Інакше кажучи, конкуренція – це спосіб ринкової поведінки, що спрямований на досягнення найвигідніших умов у торгівлі товарами та послугами за менші витрати [10].

Конкуренція (від лат. сoncurentia – змагатися) – змагання між виробниками товарів за найбільш вигідні, економічно вигідні умови виробництва та продажу своєї продукції. Конкуренція заохочує суб’єктів підприємницької діяльності постійно самовдосконалюватися, зменшувати витрати на виробництво, покращувати якість продукції (послуг), що надаються на ринку, та підвищувати свою конкурентоспроможність.

Відповідно до Закону України «Про захист економічної конкуренції», «економічна конкуренція (конкуренція)» – це змагання між суб’єктами господарювання з метою досягнення переваг перед іншими суб’єктами господарювання на основі їх власних досягнень. Це дозволяє споживачам та іншим суб’єктам господарювання обирати серед різних продавців та покупців, у той час як окремий суб’єкт господарювання не має можливості визначати умови обороту товарів на ринку [3, с. 83-84; 8]. На сучасному етапі існує багато різних тлумачень терміну «конкуренція» (див. таблицю 1.1).

Таблиця 1.1 . Наукові підходи до визначення сутності поняття «конкуренція» [3, с. 83]

 

Аналізуючи надані визначення поняття «конкуренція», можна прийти до висновку, що всі вони враховують такі характеристики:

– динамічність;

– примусовість;

– єдність конкурентних та монополістичних принципів;

– зв’язок з інноваційними процесами;

– зміст визначається відповідно до цілей, за якими вона виникає.

Ми розглядаємо конкуренцію як комплекс економічних (об’єктивних) відносин між суб’єктами господарювання на ринкових умовах, що характеризується постійним суперництвом між виробниками товарів за увагу споживачів на підставі переваг їхньої продукції (послуг) і має динамічний характер.

 

1.3. Конкурентні переваги як фактори забезпечення і підвищення конкурентноспроможності

 

Сьогодні очевидним є той факт, що для забезпечення економічного розвитку суб’єкта господарювання необхідно не лише забезпечити стабільність показників конкурентоспроможності, але й впроваджувати заходи для їх підвищення.

Для того, щоб провести оптимальну оцінку рівня конкурентоспроможності підприємств, перш за все, потрібно усвідомити та зрозуміти причинно-наслідкові зв’язки у системі «конкурентоспроможність – фактори», обґрунтовано відібрати основні фактори, які визначають цю економічну категорію, а також здійснити пошук відповідної статистичної інформації.

Підвищення конкурентоспроможності є процесом змін, який вимагає управління та стратегічного підходу. Для ефективного функціонування підприємства необхідно розробляти стратегію підвищення конкурентоспроможності з урахуванням всіх аспектів сприяння та протидії. О.П. Єлець розглядав «конкурентні переваги» як основні фактори успіху, які надають підприємству переваги перед конкурентами (іншими галузями). Ці переваги можуть виявлятися, наприклад, у здобутті інвестицій завдяки вищій прибутковості або швидшому обороту капіталу.

За О.П. Єлець такі конкурентні переваги можна поділити на два основних види:

– зменшення витрат;

– диференціація товарів [3, с. 55].

Під час своїх досліджень О.П. Єлець встановив, що конкурентна перевага залежить від наявності та ефективного використання ресурсів, доступних у підприємстві. Важливо зауважити, що комбінація ключових факторів успіху не є стабільною і універсальною для всіх галузей промисловості. Кожна галузь має свої власні специфічні вимоги до такої комбінації факторів.

Конкурентну перевагу визнають як ефективність використання ресурсів, яка вимірюється рентабельністю виробництва. Такі переваги існують, коли підприємство може досягати рентабельності, яка перевищує середнє значення для своєї галузі або сегменту ринку. Конкурентну перевагу визначає набір характеристик і властивостей товару або послуги, які дозволяють перевершити конкурентів [3, с. 10].

Портер вказує, що для оцінки рівня конкурентної переваги необхідно порівнювати з відповідним підприємством-лідером. За певних умов, таких як однаковий стадії життєвого циклу товару або однаковий характер виробництва, рівень конкурентної переваги може бути оцінений як відношення рентабельності виробництва даної компанії до відповідного показника лідера, розрахованого на певну дату.

Існують два напрями, якими підприємство може досягти конкурентних переваг:

1) створення внутрішніх конкурентних переваг шляхом того, що організація стає виробником з найнижчим рівнем собівартості в своїй галузі;

2) диференціація продукції (послуг) організації у тих напрямках, які цінуються покупцями настільки, що вони готові заплатити найвищу ціну за їхнє володіння.

Згідно з теорією конкурентних переваг, подібні висновки роблять Д. Кемпбелл, Дж. Стоунхаус і Б. Х’юстон. Якщо прибуток організації перевищує прибуток конкурентів, це свідчить про наявність у неї конкурентної переваги. Вищі доходи відкривають можливості для інвестування нерозподіленого прибутку у майбутні проекти, що підтримує лідерство на ринку відповідної галузі. Якщо перевага зберігається протягом тривалого періоду, можна говорити про «стійку конкурентну перевагу» [5, с. 32].

 

РОЗДІЛ 2. АНАЛІТИЧНА ОЦІНКА РІВНЯ КОНКУРЕНТО СПРОМОЖНОСТІ ПОТЕНЦІАЛУ ТОВ «ВАЛДМІЦ»

2.1. Аналіз стану господарської діяльності об’єкту дослідження ТОВ «ВАЛДМІЦ»

 

Об’єктом дослідження виступає компанія з обмеженою відповідальністю «ВАЛДМІЦ». Ця компанія спеціалізується на проведенні загальнобудівельних, ремонтних, монтажних та проектних робіт. Організаційна структура ТОВ «ВАЛДМІЦ» представлена на схем (рис. 2.1):

Рис.2.1 Схема управління підприємства ТОВ «ВАЛДМІЦ»

 

Підприємство застосовує лінійно-функціональну модель управління, яка поєднує елементи як лінійного, так і функціонального управління, що дозволяє злагоджено поєднувати централізацію та децентралізацію в управлінні. Спосіб взаємодії працівників підприємства проілюстрований на схемі (рис. 2.2).

Рис.2.2. Структурна схема взаємодії працівників ТОВ «ВАЛДМІЦ»

 

Як показано на діаграмі, працівники відділу взаємодіють за вертикальною схемою. Робітники різних категорій підпорядковані ланковим. Ланковими призначаються досвідчені працівники з великим стажем та відповідальністю. Ланкові, в свою чергу, звітують перед бригадирами.

 

2.2. Дослідження конкурентного середовища ТОВ «ВАЛДМІЦ»

 

Конкурентне оточення для ТОВ «ВАЛДМІЦ» охоплює всю територію України. Потенційними конкурентами є всі будівельні компанії України, що займаються будівництвом та проектуванням. На ринку функціонує близько 40 підприємств будівельної сфери, з яких дві – Київінвестбуд і Київбудінвест – вважаються лідерами українського ринку. Це свідчить про олігополістичну структуру ринку.

Підприємство відоме своєю спеціалізацією в таких сферах:

1. будівництво сейсмічно-стійких багатоповерхових житлових монолітних будинків з використанням німецького опалубного обладнання;
2. будівництво цегляних житлових багатоповерхівок за оновленими проектами;
3. реконструкція та будівництво вентиляційних труб для атомних та теплових електростанцій.

Будівництво з монолітних матеріалів відчутно випереджає будівництво з цегли. Ця тенденція пояснюється тим, що за сьогоднішніх технологій зведення будівель та споруд монолітне будівництво є найбільш перспективним методом.

Монолітне будівництво означає створення конструкційних елементів з бетонних сумішей, використовуючи спеціальні форми (опалубки) прямо на будівельному майданчику. Цей процес формує абсолютно міцний каркас з різними типами огороджувальних конструкцій. Протягом тривалого періоду в нашій країні переважала технологія збірного будівництва. Незважаючи на це, слід зазначити, що у 1930-х роках, під час розвитку конструктивізму, було спроб монолітного будівництва.

Пізніше настав час «цегли», активно просувалося панельне домобудівництво, і тільки за останні 10 років монолітне будівництво отримало своє заслужене визнання. Монолітні будинки легші на 15-20% порівняно з цегельними. Це значно зменшує товщину стін і перекриттів. Завдяки зменшенню ваги конструкцій, матеріалоємність фундаментів також зменшується, що призводить до зниження вартості їх пристрою.

Виробничий процес переносять безпосередньо на будівельний майданчик. У випадку збірного домобудівництва вироби виготовляються на заводі, потім доставляються на майданчик та збираються. При використанні збірних конструкцій потрібно розраховувати на додаткові затрати на роботу зі з’єднаннями на кожному етапі виготовлення. У разі монолітного будівництва, якщо воно виконується за чіткою схемою, будівництво будинків здійснюється значно швидше.

Стіни та стелі майже готові до обробки, завдяки монолітному будівництву, яке забезпечує практично безшовні конструкції. Це призводить до покращення тепло- та звукоізоляції і збільшує тривалість експлуатації конструкцій.

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!