Курсова робота “Формування лідерських якостей в учнів початкової школи”

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади вивчення понять лідерства 

1.1. Сутність понять «лідер», «лідерство»

1.2. Новітні тенденції методів формування і виявлення лідерства серед школярів 

1.3. Проєктна діяльність як засіб розвитку лідерських якостей в урочний та позаурочний час 

РОЗДІЛ ІІ. Організаційно-педагогічні умови формування лідерських якостей під час ігрових видів діяльності 

2.1. Ігрова діяльність-як чинник формування лідерських якостей 

2.2. Експерементальна робота з формування лідерських якостей молодших школярів 

2.3. Педагогічні умови формування позитивних лідерських якостей молодших школярів 

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

 

ВСТУП

 

Актуальність дослідження. Зміна пріоритетів у суспільстві, де головною цінністю, суб’єктом культури і життя є людина, вимагає від сучасних шкіл системного та інноваційного, соціально-педагогічного забезпечення освітнього процесу, який ґрунтується на гуманістичних і демократичних засадах, принципах толерантності, суб’єкт-суб’єктної взаємодії. Система освіти має забезпечувати формування особистості з демократичним світоглядом, здатної до самоосвіти, саморозвитку, самоствердження та самореалізації, мобільності та конкурентоспроможності на ринку праці. Підвищення соціальної ролі людини як особистості говорить про те, що короткострокові дії негуманних лідерів можуть мати негативні соціальні наслідки. Тому дуже важливо розвивати індивідуальні лідерські позиції, засновані на принципах загальнолюдських цінностей, розвиваючи при цьому етнічну самосвідомість.

Сьогоднішній вчитель повинен не тільки бути знайомий з роботою, а й бути лідером у повсякденному житті, виступати зразком для наслідування і формувати лідерські якості молоді. У зв’язку з цим проблема формування лідерських якостей учнів в освітньому процесі загальної середньої освіти стає особливо актуальною. Слід зазначити, що формування лідерських позицій має починатися в ранньому дитинстві. Ряд досліджень, зокрема, В. Ануфрієвої, Є. Аркіна, О. Залужного, О. Папір, показують важливу роль лідера в дошкільній групі. Основні елементи дошкільної освіти в Україні намічають певні шляхи встановлення лідерських позицій. Тому у школярів повинні бути соціальні, психолого-педагогічні передумови для формування лідерських позицій.

Нові можливості в молодшому шкільному віці (порівняно з дошкільним періодом) створюють умови для формування лідерської позиції дитини, головним чином за рахунок практичної реалізації завдань, визначених у державних стандартах початкової освіти, зокрема, надаючи кожному учневі набути достатнього особистісного досвіду спілкування і співпраці в різних видах творчої діяльності. Теоретичні та практичні аспекти розвитку лідерських якостей вивчалися в різних галузях знань, включаючи педагогіку, психологію, соціальну педагогіку та ін.

Поняття «лідерські якості», його зміст та основні складові, що створюють умови для розвитку лідерських якостей, а також питання виховання лідерства та формування соціально активної особистості аналізуються у працях Н. Сушик, М. Риженко, Ж. Петрочко, К. Садохіної, Т. Прохоренка, І. Купи, А. Войцихова, Т. Вежевич, Д. Алфімова та ін. Засоби розвитку лідерських якостей представлені у роботах В. Мороза, В. Ягоднікової, Д. Алфімова та ін.

Мета дослідження – на основі теоретичного аналізу проблеми дослідження обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити педагогічну модель виховання лідерських якостей у молодших школярів.

Відповідно до мети визначено такі задачі дослідження:

1) проаналізувати сучасний стан формування позитивних лідерських якостей в теорії та практиці початкової школи, уточнити сутність понять «лідер», «лідерство»;

2) дослідити специфіку формування позитивних лідерських якостей школярів у сучасній початковій школі;

3) визначити критерії, показники та рівні сформованості позитивних лідерських якостей школярів у сучасній початковій школі;

4) обґрунтувати та експериментально перевірити організаційно педагогічні умови формування позитивних лідерських якостей молодших школярів

Об’єкт дослідження є формування позитивних лідерських якостей учнів в освітньому процесі початкової школи.

Предмет дослідження – організаційно-педагогічні умови формування позитивних лідерських якостей молодших школярів.

Методи дослідження. Для дослідження і розв’язання визначених задач використано комплекс взаємодоповнюючих методів:

• теоретичні аналіз психолого-педагогічної, філософської, соціологічної і методичної літератури з проблеми дослідження.
• синтез, систематизація та узагальнення емпіричних і теоретичних даних, які уможливили розробку педагогічної моделі виховання лідерських якостей у молодших школярів;
• формувальний, метою якого була перевірка ефективності запропонованої педагогічної моделі виховання лідерських якостей у молодших школярів;
• методи математичної статистики – для узагальнення і аналізу даних, одержаних під час експерименту, а також для перевірки ефективності застосованої педагогічної моделі.

Наукова новизна полягає в уточненні й подальшому розвитку наукових поглядів на проблему формування позитивних лідерських якостей учнів початкової школи.

Практична значущість – матеріали дослідження можуть бути використані у практиці роботи початкової школи та в процесі підготовки майбутніх вчителів.

Структура та обсяг курсової. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел (32 найменування), 3 додатків на 7 сторінках. Загальний обсяг роботи – 53 сторінок. Основний текст викладений на 35 сторінках. Робота містить 3 таблиць та 2 рисунків.

 

РОЗДІЛ І. Теоретичні засади вивчення понять лідерства

1.1. Сутність понять «лідер», «лідерство»

 

Лідер − це людина, яка знає, як переконати інших людей робити те, що він хоче, незалежно від намірів інших. Більш конкретно, це той, хто може використовувати якості і навички людей, що працюють в групі, і направляти групу до досягнення цілей лідера. Кожна людина, так чи інакше, прагне стати лідером. Талант лідера − це особливий згусток здібностей. Це, перш за все, дар спілкування, вміння створювати умови для розкриття потенціалу оточуючих. Лідером не народжуються, лідером стають. Але щоб стати лідером потрібно, перш за все, виховати в собі особистість. Науковий аналіз відповідної літератури переконливо доводить, що існує дві теорії лідерства: − лідери народжуються; − лідери формуються [5, с. 73-78].

В Україні існує Академія Лідерства – це 10-місячна освітня програма розвитку для випускників шкіл віком від 16 до 20 років. Навчання триває 6 днів на тиждень, студенти проживають у кампусах Академії. Програма допомагає молоді знайти своє призначення, пізнати країну та світ, усвідомлено обрати майбутню професію та розкрити лідерські якості. Основу навчання складають три елементи розвитку: фізичний, емоційний та інтелектуальний. Під час навчання та роботи студенти здобувають навички самопізнання, аналізу суспільних викликів, командної праці, комунікації, щоб краще зрозуміти себе, країну і світ, в якому ми живемо. Навчання для студентів є безкоштовним — кожен, хто успішно пройде відбір, здобуває ґрант, що покриє проживання, харчування, експедиції, страхування здоров’я тощо [31]. Але ми вважаємо, що це необхідно впроваджувати з початкової школи. На формування особистості по-різному впливають такі чинники як: сім’я, особистість вчителя, колектив, засоби масової інформації, громадські організації, спонтанно створені групи, система культурних послуг для населення і т. ін.

Проблема лідерства привертає до себе увагу протягом багатьох століть. Геродот, Плутарх та інші античні історики ставили в центр історичних оповідань дії видатних лідерів – монархів, полководців. Н. Макіавеллі малював образ лідера-государя, який будь-якими засобами досягав політичних цілей [9, с. 88]. Для Ф. Ніцше прагнення до лідерства − прояв «творчого інстинкту людини; лідер має право ігнорувати мораль − зброю слабких [10, с. 104]. Для Г. Тарда наслідування послідовників лідера − основний закон соціального життя. За З. Фрейдом, пригнічене лібідо може переходити в прагнення до лідерства. Маси потребують авторитету, аналогічного авторитету батька сімейства.

Історія знає і таких лідерів як Беніто Муссоліні, та ін., але нам важливо виховати позитивних лідерів, тому метою нашої наукової роботи є дослідження теорії та практики формування позитивних лідерських якостей [11, с. 156]. Роль навчання та необхідність виховання лідерів відзначали на цьому етапі небагато (серед них Аристотель, І. Габіроль, К. Гельвецій, І. Кант, В. Розанов). Якостям лідера в природі лідерства приділяли увагу багато філософів минулого: Конфуцій, Сократ, Платон, Арістотель. Сенека, М. Аврелій. Н. Макіавеллі, Т. Гоббс, А. Моджевський, Ж. Руссо, Ж. Ламетрі, К. Гельвецій, І. Кант, Т. Карлейль, Ф. Ніцше, 3. Фрейд та інші. Визначення поняття «лідер» широко використовується у таких науках як соціологія, політологія, психологія та в інших науках, що мають безпосереднє відношення до людини та її ролі в суспільстві.

Протягом ХХ ст. його вивчення і розвиток знаходилося в центрі уваги багатьох зарубіжних вчених, тоді як у вітчизняній психолого-педагогічній науці завжди існувала деяка нестабільність інтересу дослідників до цього питання [1, с. 200]. Вітчизняні дослідники приступили до аналізу поняття «лідерство» лише з кінця 60-х – початку 70-х років минулого сторіччя. До цього часу, приблизно з середини 30-х років, проблематика лідерства у вітчизняній науці, так само як, втім, і інші аспекти соціальної психології, з причин ідеологічного характеру (наростання в країні тоталітаризму, поступова «сталінізація» суспільства) була закрита [3, с. 201].

Р. Кричевський, Б. Паригін та інші дослідники розглядають лідера в умовах групової діяльності. З цієї точки зору лідером є член соціальної групи, що висувається в результаті взаємин всіх членів в лідерській ситуації і сприяє організації групи для досягнення поставленої перед групою мети [6, с. 30-37]. Подібну позицію займає П. Просецькій. Вчений вважає, що висунення нових цілей перед колективом (зміна змісту діяльності) тягне за собою зміну офіційної структури.

Дослідниця М. Битянова переконливо доводить, що лідера породжують не стільки особисті якості або їх особливе поєднання, скільки структура взаємовідносин в даній конкретній групі. Ця система міжособистісних зв’язків формується і визначається цілями групи, ціннісними нормами, які в ній сформувалися. І саме на основі цих цінностей і цілей висувається конкретний лідер групи. Лідер наче втілює систему жаданих групою цілей і цінностей, є їхнім носієм, поводирем у життя. Різноплановість висвітлення питання лідерства пояснюється тим, що воно може розглядатися з різних точок зору: як процес організації групи, як результат спілкування і ін. [32].

Аналізуючи словники, ми дійшли висновку, що у педагогічному словнику поняття «лідер» трактується як член колективу, який у важливих ситуаціях здатний здійснювати помітний вплив на поведінку інших членів колективу, виявляти ініціативу в діях, брати на себе відповідальність за діяльність колективу, вести його за собою [27].

Академічний тлумачний словник дає таке визначення поняття «лідер»:

1) той, хто стоїть на чолі політичної партії або іншої певної суспільнополітичної організації;

2) особа або група осіб, що йде першою у якому-небудь змаганні [28]. Психологічний словник тлумачить поняття «лідер» так: це авторитетний член організації чи невеликої групи людей, особистісні якості якого дозволяють йому грати головну роль в соціальних ситуаціях і процесах, при прийнятті групових рішень і організації спільної діяльності [29, с. 112].

Лідер − це особа, «одягнена» владою, має авторитет та право на вплив, оцінку. Лідером стає і вважається та людина, чиї погляди і принципи стають еталонними, тобто вихідними стандартами для всіх або більшості членів групи при оцінці ними вагомих аспектів життєдіяльності групи. Лідер має право приймати найвідповідальніші рішення, які стосуються інтересів групи і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи. Лідер має право приймати найвідповідальніші рішення, які стосуються інтересів групи і визначають напрямок і характер діяльності всієї групи.

Спираючись на зазначені вище поняття, можна зробити висновок, що науковці одностайні в тому, що лідер – це людина, яка займає в групі авторитетне положення та спрямовує дії її членів [4, с. 50]. У контексті наукової роботи нами було вивчено трактування поняття «лідер» сучасними вітчизняними та зарубіжними дослідниками.

Багато вітчизняних дослідників досліджували поняття «лідерство», варто виокремити дослідження В. Волкової, Е. Климової, Б. Паригіна, Е. Смірнова, В. Ягоднікової, Т. Бендас, О. Романовського, Б. Гаєвського, В. Зазикіна, Д. Алфімова, Л. Шигапової, Н. Мараховської та ін. Лідерство − воно є всюди і завжди. З давніх часів існували вожді, королі, тобто лідери. Хоч це поняття існує досить давно, вивчатися воно стало лише на початку 20 століття. З 1930 по 1950 рік науковцями в цій галузі були зроблені спроби безлічі досліджень і експериментів для того, щоб виявити основні проблеми лідерства та шляхи їх вирішення [2, с. 324].

 

Для отримання повного тексту придбайте роботу!